26 січня 2021 року Справа № 280/7817/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним відповідь-рішення «Міністерство оборони України Запорізький обласний військовий комісаріат» від 02.06.2020 №1110/с щодо відмови ОСОБА_2 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності першої групи, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби та скасувати його;
зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу як члену сім'ї одноразової грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , виходячи з розмірів, визначених статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чоловіку позивача - ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності внаслідок наявності захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується відповідними документами. ОСОБА_2 звертався із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності першої групи, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, проте у призначенні та виплаті допомоги було відмовлено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач, із посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважає, що відмова ОСОБА_2 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною. Крім того вказує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, пов'язаної із смертю військовослужбовця, що передбачено статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою суду від 04.11.2020 відкрито провадження у справі №280/7817/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 30.11.2020 №58193), в якому пояснив, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» Комісія уповноважена, серед іншого, приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі); приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги. Водночас, відповідні документи до комісії не надавались, та протокольне рішення про відмову в призначенні ОСОБА_2 допомоги не приймалось, а лист від 02.06.2020 року №1110/с направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також зазначив, що ОСОБА_2 первинного встановлено інвалідність 19.10.1992 (при повторному огляді - 23.03.2020). Питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги розглядалось відповідно до підпункту 3 пункту 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оскільки він проходив строкову військову службу, відповідно до якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного під час виконання обов'язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. ОСОБА_2 був звільнений з військової служби з 13.12.1982 року, а інвалідність первинно встановлена майже через 10 років після звільнення. З урахуванням наведених обставин у задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_2 у період з 17.12.1980 по 13.12.1982 проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком від 07.10.1980 серії НОМЕР_1 .
04.06.1996 ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , яке підтверджує право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.01.2020 №24 встановлено, що ОСОБА_2 мав захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Як свідчить Довідка до акта огляду МСЕК від 23.03.2020 серії 12 ААБ, ОСОБА_2 при повторному огляді встановлено групу інвалідності - І-Б, з причин: захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
ОСОБА_2 звертався до Якимівського районного військового комісаріату із заявою від 15.05.2020 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
У відповідь на вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 02.06.2020 №1110/С повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність ОСОБА_2 встановлено пізніше, ніж через три місяці після звільнення з військової служби.
ОСОБА_2 оскаржив вказаний лист до Міністерства оборони України, та листом від 31.08.2020 №0290-Т-1134/853 йому повідомлено, що після надходження документів про призначення одноразової грошової допомоги, вони будуть подані на розгляд комісії міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, для прийняття рішення.
ОСОБА_2 повторно подав до Міністерства оборони України скаргу від 18.09.2020, у якій просив скасувати відповідь-рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 02.06.2020 №1110/С та розглянути його первісну заяву з доданими до неї документами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Якимівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 12.10.2020 серії НОМЕР_3 .
Листом Міністерства оборони України (Фінансово-економічного управління) від 20.10.2020 №116/14/2/1418/Л повідомлено про відсутність підстав для призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
Вважаючи відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги протиправною, ОСОБА_1 , із якою ОСОБА_2 за життя перебував у зареєстрованому шлюбі, звернулася до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи спір по суті, суд керується наступними мотивами.
Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на момент встановлення ОСОБА_2 . І групи інвалідності - 23.03.2020) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент встановлення ОСОБА_2 . І групи інвалідності - 23.03.2020; Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до пп. б) п. 1 якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи.
Пункт другий статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку № 975 (тут і надалі в редакції, чинній на момент встановлення ОСОБА_2 . І групи інвалідності - 23.03.2020) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Першу групу інвалідності ОСОБА_2 встановлено 23.03.2020.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» від 20.12.1991 №2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01.01.2017, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає (пункт 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ).
Вказаним Законом від 06.12.2016 №1774-VIII також внесені зміни до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, відповідно до яких зазначені положення починаючи з 01.01.2017 на військовослужбовців строкової служби не поширюються.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу, інвалідність І групи йому встановлено 23.03.2020, тобто після набуття чинності Законом №1774-VIII та під час дії внесених законодавчих змін, а тому передбачені законом підстави для виплати одноразової грошової допомоги були відсутні.
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вирішувалось Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 825/1545/18, від 31.01.2019 у справі №820/4526/18, від 20.11.2018 у справах №820/1670/18, №820/1028/18 та №820/1389/18, і суд, на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, слід зазначити про наступне.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Водночас, фактично позовна вимога про визнання протиправним та скасування відповіді-рішення «Міністерство оборони України Запорізький обласний військовий комісаріат» від 02.06.2020 №1110/с щодо відмови ОСОБА_2 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності першої групи, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби спрямована на захист не прав ОСОБА_1 , а на захист прав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Так, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини 3,5 та 6 статті 55 Конституції України.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
У Постанові від 23.05.2017 у справі №800/541/16 Верховний Суд України підкреслив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, враховуючи наведені обставини, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування відповіді-рішення «Міністерство оборони України Запорізький обласний військовий комісаріат» від 02.06.2020 №1110/с щодо відмови ОСОБА_2 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності першої групи, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу як члену сім'ї одноразової грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , виходячи з розмірів, визначених статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" слід зазначити про таке.
Підпунктом «а» п. 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в свою чергу, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Разом із тим, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено з військової служби 13.12.1982; докази того, що смерть настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, матеріали справи не містять.
Звідси, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 26.01.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко