27 січня 2021 року Справа № 280/5438/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0030581305 від 12.10.2018,
19 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0030581305 від 12.10.2018.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що висновки Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 11.09.2018 № 938/08-01-13-05/ НОМЕР_1 не ґрунтуються на нормах податкового законодавства в частині визначення об'єкта оподаткування фізичної особи від здійснення підприємницької діяльності та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем разом з позовною заявою подано до суду докази, що підтверджують наявність документів з придбання товару - реалізованого, але не оплаченого на кінець 2016 та 2017 років.
Ухвалою суду від 22.12.2018 відкрито загальне позовне провадження. Підготовче засідання призначено на 23.01.2019 о/об 16 год. 00 хв.
21.01.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №2464) поданий відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме завищення валових витрат за 2017 р. на суму 46121,45 грн, у т.ч. на суму 42317,50 грн у зв'язку з включенням до їх складу ТМЦ, дохід від реалізації яких не отримано протягом 1 півріччя 2017 р. та на суму 3803,55 грн у зв'язку з включенням до їх складу ТМЦ, які не підтверджені первинними документами, щодо використання їх у господарській діяльності. В порушенням пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України встановлено перекручення даних наданих в декларації за 2017 рік, а саме завищення валових витрат на суму 46121,45 грн. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою суду від 29.01.2019 відкладено підготовче засідання суду на 21.02.2019 о/об 10 год. 00 хв.
01.02.2019 від позивача через канцелярію суду (вх. №4227) подана відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 21.02.2019 зупинено провадження по справі до надрання законної сили судовим рішеннямпо справі №280/567/19.
Ухвалою суду від 23.06.2020 поновлено провадження по справі, підготовче засідання призначено на 09.11.2020 о/об 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 09.11.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945).
Ухвалою суду від 23.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.01.2021 о/об 14 год. 10 хв.
21.01.2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
21.01.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №3885) подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. За результатами перевірки складено Акт від 11.06.2018 № 435/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт від 11.06.2018).
Позивачем 18.06.2018 були подані заперечення до Акту від 11.06.2018.
За результатами розгляду заперечень була призначена документальна позапланова виїзна перевірка з метою з'ясування питань, викладених у запереченнях, та складено Акт від 11.09.2018 № 938/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Актом від 11.09.2018 встановлено заниження Позивачем:
податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 14 362,03 грн, у тому числі за 2016 р. - 6060,17 грн, за 2017 р. - 8301,86 грн;
військового збору на суму 1196,83 грн, у тому числі за 2016 р. - 505,01 грн, за 2017 р. - 691,82 грн;
єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 17553,59 грн, у тому числі за 2016 р. - 7406,87 грн, за 2017 р. - 10146,72 грн;
податку на додану вартість за 2017 р. в сумі 6692,0 грн та прийняте спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізький області № 0030581305 від 12.10.2018.
Позивачем у відповідності до ст. 56 ПКУ подана до Державної фіскальної служби адміністративна скарга від 30.10.2018 № 18-10-1.
За результатами розгляду скарги від 05.12.2018 № 19111/П/99-99-11-05-02-25 податкове повідомлення-рішення № 0030581305 від 12.10.2018 залишене без змін, а скарга без задоволення.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
В Акті від 11.09.2018 відповідач зазначає, що на порушення п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст. 8, ч.7, ч.8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 занижена сума чистого доходу від підприємницької діяльності за 2016 - 2017 (детальніше у п.2.1.2 Акту перевірки), що є об'єктом оподаткування ЄСВ та відповідно привело до його заниження та сплати в сумі 17 553,59 грн, у т. ч. 2016 р. - 7406,87 грн, 2017 р. - 10146,72 грн.
Заниження чистого доходу відбулося внаслідок порушення п. 177.2, п/п. 177.4.1 п.177.4 ст. 177 ПКУ (стор. 3 - 7 Акту від 11.09.2018), а саме заниження валових витрат за 2016 р. на суму 13 201,59 грн та за 2017 р. на суму 42 317,50 грн, у зв'язку з включенням до їх складу ТМЦ, реалізованих покупцям, але не оплачених ними протягом 2016 р. та 1-го півріччя 2017 р. Перелік ТМЦ та документи, за якими вони були реалізовані, наведено в таблицях на стор. 3,5-7 Акту.
Зі змісту наведених в Акті від 11.09.2018 висновків та відповіді на позовну заяву відповідач вважає, що дохід у фізичних осіб-підприємців виникає тільки в момент отримання грошових коштів або проведення інших видів компенсації вартості відвантаженого товару. Відповідно позивач у податковій звітності за 2016 р. та 1 півріччя 2017 р. не мав права включити до складу витрат покупну вартість реалізованого товару до моменту отримання грошової або іншої компенсації.
Також на порушення п. 177.2, п/п. 177.4.1 п.177.4 ст. 177 ПКУ (стор. 3 - 7 Акту від 11.09.2018) занижені валові витрати за 2016 р. на суму 20 466,02 грн та за 2017 р. на суму 3 803,55 грн у зв'язку з включенням до витрат товару, придбання якого відбулося до 2016 р., проте зазначений товар відсутній в залишках ТМЦ на 01.01.2016, які відображені в акті документальної перевірки від 23.09.2016 № 39/1304/ НОМЕР_1 . За висновками відповідача ці витрати не підтверджені відповідними первинними документами.
За приписами п/п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачене законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Вимоги до оформлення результатів перевірок викладені в Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі Порядок № 727).
Відповідно до п. 5 розділу І Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
П/п. 2) п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 727 встановлені вимоги щодо описової частини акту, в разі виявлення порушень податкового законодавства. А саме за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акту відображається в акті (довідці) документальної перевірки.
Таким чином акт перевірки є носієм доказової інформації стосовно встановлення фактів порушення податкового законодавства.
В акті від 11.09.2018 відповідач зазначає, що на кінець 2016 р. та 1 - півріччя 2017 р. відповідачем обліковуються відвантажені але не оплачені товари, вартість придбання яких включена до складу витрат від здійснення підприємницької діяльності. При цьому не має жодної вказівки на те, коли такі відвантажені але не оплачені товари включені в дохід позивача, що унеможливлює застосувати принцип віднесення витрат в момент визначення доходу, наведеного в ст. 177 ПКУ, яким встановлений порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (загальна система оподаткування).
На стор. 3-5 акту від 11.09.2018 наведено перелік відвантажених товарів, включених позивачем до складу доходу, та відповідно вартість їх придбання до складу витрат.
Позивач в позові зазначає, що дохід в податковій звітності за 2016 р. та 1 півріччя 2017 р. відображено за датою відвантаження товарів, що обумовлено п. 164.1 ст. 164 та п. 177.2 ст. 177 ПКУ. Відповідач у відповіді на позовну заяву не спростовує це твердження та не надає будь-яких доказів на підтвердження невключення в податкові декларації за 2016 р. та 1 півріччя 2017 р. вартості відвантажених але не оплачених товарів.
У відповідності до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (п. 177.3 ст. 177 ПК України).
Відповідно до п.177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п/п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ) та інші витрати передбачені п/п. 177.4.2 - 177.4.4 ПКУ.
Згідно з п/п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п/п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Таким чином, на думку суду, витрати повинні бути обов'язково пов'язані зі здійсненням господарської діяльності та відображені в податковому обліку в момент отримання доходів (безпосередньо пов'язані з отриманням доходів).
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Таким чином, за приписами, наведеними в п. 164.1 ст. 164 ПКУ, загальний оподаткований дохід може бути визначений за датою нарахування доходів.
Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що всі доходи й витрати, які відносять до звітного періоду, мають відображатися в податковому обліку в цьому самому періоді незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені кошти за ними. При цьому фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.
В зв'язку з чим дохід у фізичної особи-підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, за приписами п. 164.1 ст. 164 та п. 177.2 ст. 177 ПКУ, виникає в момент нарахування доходів, тобто відвантаження товарів (робіт, послуг). Відповідно віднесення витрати в податковому обліку пов'язане з датою виникнення доходу, а не тільки за датою отримання грошових коштів, як вважає відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач застосовує загальну систему оподаткування, тому правомірно відобразив у складі витрат вартість придбаних та реалізованих але не оплачених товарів.
Витрати з придбання товарів, реалізація яких наведена в Акту від 11.09.2018, належним чином підтверджені первинними документами (Додатки № 10-11 до позовної заяви).
Таким чином висновок про заниження витрат та відповідно доходу за 2016 р. на суму 13 201,59 грн та за 2017 р. на суму 42 317,50 грн не відповідає вимогам податкового законодавства.
В якості доказу відсутності товару станом на 01.01.2016 відповідач посилається на акт попередньої документальної перевірки від 23.09.2016 № 39/1304/ НОМЕР_1 .
За приписами п/п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачене законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Обставини, встановлені за результатами контрольно-перевірочної роботи за минулі періоди платника податку, можуть бути використані для висновків під час проведення перевірок (п/п. 72.1.2.2 п. 72.1 ст. 72 ПКУ).
В акті від 11.09.2018 р. наведене лише твердження про те, що заниження валових витрат за 2016 р. на суму 20 466,02 грн та за 2017 р. на суму 3 803,55 грн виникло у зв'язку з включенням до витрат товару, придбання якого відбулося до 2016 р., проте зазначений товар відсутній у залишках ТМЦ на 01.01.2016.
При цьому, в якості доказу, у відповідності до Порядку № 727, не має жодної вказівки на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому обліку, або на перелік товарів, які були реалізовані у періоді, що перевірявся, та придбання якого відбулося до 2016 р.
Така невизначеність в акті від 11.09.2018 не дає можливості ідентифікувати товар, який на думку податкового органу не підтверджений первинними документами, тобто є припущенням, яке не підтверджене належними доказами в розумінні п. 83.1 ст. 83 ПКУ.
Також висновок щодо заниження об'єкта оподаткування ПДФО по акту від 11.09.2018 було предметом судового оскарження у Справі № 280/567/19. У мотиваційній частині Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2019, залишеного в силі Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, дії відповідача щодо встановлення факту заниження об'єкта оподаткування ПДФО по Акту від 11.09.2018 визнані неправомірними.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що позивачем у період, охоплений актом від 11.09.2018, не був занижений дохід, який підлягає оподаткуванню ПДФО та відповідно відсутній об'єкт оподаткування ЄСВ.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані через не залежні від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 921 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.12.2018 №137.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030581305 від 12.10.2018, яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в сумі 20049,64 грн, у тому числі податкового зобов'язання 17553,59 грн та штрафу 2496,05 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 27.01.2021.
Суддя Р.В. Сацький