Ухвала
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 761/8964/14-ц
провадження № 61-18698ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 20 березня 2006 року в розмірі суми основної заборгованості - 200 000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 13 лютого 2017 року становило 5 442 000 грн та 3% річних від суми боргу за період з 21 березня 2012 року по 13 лютого 2017 року у розмірі - 800 187 грн та судовий збір у розмірі - 8 000 грн, а всього грошові кошти у розмірі - 6 250 197 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовлено, оскільки ОСОБА_1 договору позики з позивачем не укладала, поручителем за вказаним договором не виступала, у жодні договірні відносини з позивачем не вступала.
Заявник вказував, що рішення суду на час звернення із заявою не виконано ОСОБА_3 .
Посилався на те, що у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва
від 14 лютого 2017 року не було встановлено істотну обставину, зокрема, що борг подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спільним та має бути поділений між ними.
Таким чином, у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа № 757/33436/14-ц за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. 23 березня 2020 року
ОСОБА_2 дізнався, що при розгляді вказаної справи у Київському апеляційному суді та Верховному Суді було встановлено наявність спільних боргових зобов'язань подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Вказаними судовими рішеннями було поділено майно подружжя порівну, а тому боргові зобов'язання подружжя підлягають поділу.
Вказану обставину заявник вважав істотною, оскільки стягнення боргу за договором позики від 20 березня 2006 року підлягає стягненню солідарно з подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 250 197 грн за договором позики
від 20 березня 2006 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено частково.
Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках грошові кошти за договором позики від 20 березня 2006 року в розмірі суми основної заборгованості - 200 000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 13 лютого 2017 року становило 5 442 000 грн та 3% річних від суми боргу за період з 21 березня 2012 року по 13 лютого 2017 року у розмірі - 800 187 грн та судовий збір у розмірі - 8 000 грн, а всього грошові кошти у розмірі - 6 250 197 грн; а саме - стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 125 098 грн 50 коп. та стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі -
3 125 098 грн 50 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року залишено без змін.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 січня 2021 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Хопту С. Ф., а суддями, які входять до складу колегії, визначено Синельникова Є. В. та Шиповича В. В.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник просить зупинити дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року.
Разом з цим, 18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з клопотанням про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду
або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання).
Враховуючи те, що спір, який стосується стягнення грошових коштів за договором позики, перебуває на розгляді в суді з 2014 року, оцінивши доводи клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що необхідність у зупиненні виконання рішення суду першої інстанції та зупиненні його дії відсутня.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 листопада 2020 року.
Витребувати з Шевченківського районного суду м. Києва вищезазначену цивільну справу (№ 761/8964/14-ц).
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року відмовити.
Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України,
у строк до 22 лютого 2021 року. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович