26 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18415/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"- Горобця Д.Г. ,
відповідача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Тищенка А.В.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (суддя Турчин С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (головуючий суддя Демидова А.М., судді Владимиренко С.В. і Ходаківська І.П.)
зі справи № 910/18415/19
за позовом Товариства
до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк)
про визнання недійсним договору.
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про визнання недійсним кредитного договору від 20.10.2016 № 4Л16089Г (далі - Кредитний договір).
2. Позов обґрунтовано тим, що Кредитний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вчинений під впливом введення в оману.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, у позові відмовлено.
4. Рішення та постанову мотивовано недоведеністю та документальною необґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та визнати недійсним Кредитний договір, укладений Товариством і Банком, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Банк як недобросовісна сторона правочину ввело в оману Товариство, а відсутність необхідних документів мала істотне значення при укладенні Кредитного договору та договорів поруки, що судами не враховано. Вони також не залучили поручителів до розгляду справи.
7. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 21.07.2020 у справі №910/18007/19, від 14.01.2019 у справі №308/12128/15-ц.
Доводи інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про недоведеність позовних вимог, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить у задоволенні скарги відмовити, а відповідні судові рішення залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Банком і Товариством (позичальником) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 4 300 000 000 грн. на фінансування поточної діяльності.
10. 20.10.2016 Товариством (поручитель) і Банком (кредитор) укладено договори поруки:
- № 4Ю14262Д/П на забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Юнікс" ("попередній", "старий боржник") за кредитними договорами від 29.07.2014 № 4Ю14262Д, від 06.08.2014 № 4Ю14267И;
- № 4И13700Д/П на забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Інвестгруп" ("попередній", "старий боржник") за кредитними договорами від 01.11.2013 № 4И13700Д, від 04.11.2013 № 4И13703Д, від 07.11.2013 № 4И13708И, від 11.04.2014 № 4И14157И, від 26.03.2015 № 4И15072И;
- № 4Р13800Д/П на забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Реал-Стандарт" ("попередній", "старий боржник") за кредитними договорами від 13.12.2013 № 4Р13800Д, від 20.12.2013 № 4Р13802И, від 19.02.2014 № 4Р14139И, від 17.02.2015 № 4Р15044И;
- № 4Ф13423И/П на забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Фаборіс" ("попередній", "старий боржник") за кредитними договорами від 04.07.2013 № 4Ф13423И, від 05.12.2013№ 4Ф13786Д, від 09.12.2013 № 4Ф13787Д;
- № 4Ц14032Д/П на забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Церіс" ("попередній", "старий боржник") за кредитними договорами від 21.01.2014 №4Ц14032И, від 10.02.2014 №4Ц14060Д, від 11.02.2014 №4Ц14066Д, від 22.01.2015 № 4Ц15020И.
11. Позивач отримав від відповідача 4 271 535 872,75 грн. коштів за Кредитним договором.
12. За твердженнями позивача, він виконав свої зобов'язання за згаданими кредитними договорами у рамках договорів поруки, що підтверджується платіжними дорученнями.
13. Як зазначив позивач:
- кошти у вказаній сумі були спрямовані на погашення боргу за кредитами "старих боржників";
- погашаючи кредитні зобов'язання "старих боржників" коштами, отриманими за спірним договором, він розраховував на отримання активів "старих боржників" та прибутку від їх реалізації.
14. Неналежне виконання умов договору є підставою для його розірвання, а не для визнання недійсним.
15. Позивач належними та допустимими доказами не довів суду наявності умислу з боку Банку при укладенні спірного договору щодо введення позивача в оману. Позивачем не наведено та не доведено підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину у зв'язку із введенням в оману.
16. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
частини перша статті 553:
- за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;
частини перша, друга статті 556:
- після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника;
- до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;
частина перша статті 229:
- якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 230:
- якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
17. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частини перша, третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
18. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Кредитного договору як такого, що, на думку позивача, укладено внаслідок введення його (позивача) в оману.
19. Верховним Судом не може бути прийняте посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 зі справи № 910/18007/19. Зазначеною постановою справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи та формування остаточного правового висновку в ній, адже за результатами нового розгляду можуть бути встановлені інші обставини справи, в залежності від яких і буде здійснено розгляд справи. До того ж у зазначеній справі йшлося про визнання недійсним договору поруки, а не кредитного договору, тобто мали місце інші фактичні обставини справи.
20. Так само не можуть вважатися прийнятними посилання на висновки у справі Верховного Суду від 14.01.2019 зі справи №308/12128/15-ц. Остання стосувалася визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, тобто різнилася від даної справи за істотними правовими ознаками і не могла вважатися подібною до неї.
21. Водночас попередніми судовими інстанціями з'ясовано і скаржником у цих судових інстанціях не спростовано недоведеність ним наявності саме на час укладення оспорюваного договору тих обставин, з якими наведений припис частини першої статті 230 ЦК України пов'язує визнання правочину недійсним внаслідок введення в оману, в тому числі відсутності намірів у відповідача (Банку) виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором. Наведене унеможливлювало задоволення попередніми судовими інстанціями заявлених позовних вимог.
22. При цьому скаржником не обґрунтовано, що вказане ним рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, а також залучення судом до участі у розгляді справи поручителів мали і могли б підтверджувати введення Банком позивача в оману на час укладення Кредитного договору.
23. Поряд з тим доводи касаційної скарги, пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції в силу припису частини другої статті 300 ГПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Судом беруться до уваги доводи відзиву на касаційну скаргу як такі, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
26. За таких обставин касаційна інстанції вважає за необхідне, касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Судові витрати
27. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 910/18415/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов