Іменем України
21.01.21 м. Чернігівсправа № 927/110/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»,
вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, bank@eximb.com
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро»,
вул. Миру, буд. 97 , с. Горбове, Куликівський р-н, Чернігівська обл., 16311, egres-agro@ukr.net
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Компанію "РАЙЗ",
вул. Катерини Білокур, 5/17, м. Київ, 01014, RometsI@rise.ua
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко",
проспект Перемоги, 121В, поверх 4, Святошинський район, м. Київ, 03115, RometsI@rise.ua
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»,
провулок Проїзний, буд. 7, місто Дубно, Рівненська область, 35601, RometsI@rise.ua
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Представники учасників справи:
від позивача: Дахновський В.М., адвокат,
від відповідача: не прибув,
від третіх осіб: не прибули.
У судовому засіданні 21.01.2021 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеним в рамках Генеральної угоди №151213N3 від 24.07.2013 у розмірі 197409,88 доларів США та 100105589,70грн звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» іпотечним договором від 15.08.2013 №151213Z34, а саме на об'єкти нерухомості: 1) молочно-товарна ферма, що розташована за адресою: вул. Садова,2а, с. Горбове, Куликівський район, Чернігівська область загальною площею 24908,2 м.кв.; 2) вагова, що розташована за адресою: вул.Садова, 2в, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 118,8 м.кв.; 3) будівельний майданчик, що розташований за адресою: вул. Садова, 3а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 1595,6 м.кв.; 4) автопарк, що розташований за адресою: вул.Садова,5, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 2433,70 м.кв.; 5) зерновий тік, що розташований за адресою : вул.Садова,2б, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 5383,70 м.кв.; 6) тракторний парк, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 13а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 7841,9 м.кв., та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 27.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2020.
23.03.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Суд прийняв відзив до розгляду та долучив його до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 24.03.2020 відкладено підготовче засідання на 27.04.2020.
06.04.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.
15.04.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не погоджується з аргументами та твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив. До заперечень відповідачем додано клопотання про зупинення провадження у справі №927/110/20 до вирішення справи №910/1886/20 (справи №910/638/20), яка розглядається Господарським судом м. Києва.
16.04.20 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нива» надійшло пояснення по справі, в якому третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також третьою особою до пояснень додано заяву про продовження процесуального строку на подання пояснень. Суд задовольнив заяву третьої особи про продовження процесуального строку на подання пояснень, прийняв пояснення до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 27.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 27.05.2020 та відкладено підготовче засідання на 19.05.2020.
У підготовчому засіданні 19.05.2020 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні на 26.05.2020.
26.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у Приватного акціонерного товариства Компанії "РАЙЗ", Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»: інформацію про розмір отриманих кредитних коштів за Кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013 та Генеральною кредитною угодою №151213N3 від 24.07.2013 та розмір наявної заборгованості; докази сплати заборгованості за Кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013 та Генеральною кредитною угодою №151213N3 від 24.07.2013.
Також в клопотанні відповідач просив суд продовжити процесуальний строк на подання вказаного клопотання.
У підготовчому засіданні 26.05.2020 суд продовжив процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів та відклав вирішення даного клопотання до наступного судового засідання.
Ухвалою від 26.05.2020 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» про зупинення провадження у справі, зупинив підготовче провадження у справі № 927/110/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/1886/20, яка розглядається в межах справи №910/638/20 Господарським судом м. Києва.
Супровідним листом Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2020 матеріали справи №927/110/20 направлено до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 у справі №927/110/20.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 у справі №927/110/20, справу передано до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.
23.11.2020 матеріали справи №927/110/20 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою від 26.11.2020 суд поновив провадження у справі № 927/110/20 та призначив підготовче засідання на 01.12.2020.
У судовому засіданні 01.12.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.12.2020, про що повідомив відповідача та третіх осіб ухвалою від 01.12.2020.
У судовому засіданні 02.12.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 14.12.2020, про що повідомив відповідача та третіх осіб ухвалою від 02.12.2020.
11.12.2020 від відповідача до суду надійшла заява про повернення до стадії підготовчого судового засідання у справі №927/110/20, в якій відповідач, зокрема, зазначає, про те, що судом не розглянуто і не вирішено клопотання про витребування доказів від 26.05.2020.
14.12.2020 підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Моцьора В.В. на лікарняному.
23.12.2020, у перший день виходу судді Моцьора В.В. з лікарняного, суд ухвалою від 23.12.2020 призначив судове засідання на 06.01.2021.
У судовому засіданні 06.01.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» про повернення до стадії підготовчого судового засідання у справі №927/110/20. Постановлено повернутися до розгляду справи № 927/110/20 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання.
Судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у зв'язку з його необґрунтованістю та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.2021, про що на адресу учасників справи направлено ухвалу від 06.01.2021, явка учасників справи визнана обов'язковою.
20.01.2021 до суду від ТОВ "СП "Нива" надійшло клопотання №3 від 18.01.2021 про призначення судової економічної експертизи у справі №927/110/20. В обґрунтування клопотання третя особа посилається на те, що вона не погоджується із заявленими позовними вимогами, зокрема, в частині нарахування сум процентів, комісії, пені, інфляційних втрат та 3% річних і судом не повністю встановлено обставини справи. Також зазначає, що розрахунок позивача є незрозумілим, необгрунтованим і потребує спеціальних знань у сфері фінансово-кредитних операцій. У клопотанні запропоновано експертну установу: Харківський НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та відповідні питання, які необхідно поставити на розгляд експертизи.
У судове засідання 21.01.2021 прибув повноважний представник позивача.
Інші учасники справи повноважних представників у судове засідання не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Представник позивача заперечив щодо клопотання третьої особи про призначення у справі судової економічної експертизи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про призначення у справі судової економічної експертизи, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Водночас призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №902/368/16 та від 03.12.2019 у справі №902/235/19).
У клопотанні про призначення судової економічної експертизи третьою особою не обґрунтовано неможливості оцінки судом доказів без наявності висновку експертизи та дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування (не доведено наявності обставин, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування).
Крім того, клопотання про призначення судової економічної експертизи розцінюється судом як таке, що призведе до затягування судового процесу, оскільки у матеріалах справи наявні усі необхідні докази для встановлення фактичних обставин справи і учасникам справи було надано можливість подання повного обсягу доказів у справі.
З урахуванням викладеного вище, у задоволенні клопотання третьої особи про призначення судової економічної експертизи слід відмовити за необґрунтованістю.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи викладене вище та те, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача підтрима позов з викладених у ньому підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
24.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк"), ПАТ "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", позичальник 1), Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (далі - ПрАТ "Райз-Максимко", Позичальник 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" (далі - ТОВ "СП "Нива", позичальник 3) укладено Генеральну кредитну угоду №151213N3 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода) (а.с. 15-40 т.1).
Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди №151213N3, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.
Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди №151213N3 застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди №151213N3), зокрема: «Кредит» - грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; «Кредитний договір» - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 і є Додатком до нього.
Відповідно до умов пп.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди №151213N3 Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди №151213N3, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди №151213N3.
Додатком 1 до Генеральної угоди №151213N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12 (надалі - Кредитний договір №151213К12).
У межах Генеральної угоди №151213N3 між Банком та ТОВ "Сількогосподарським підприємством "Нива" був укладений Кредитний договір №151213К12 із змінами та доповненнями (а.с. 88-114 т.1).
Відповідно до умов Кредитного договору №151213К12 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К12), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов'язується повернути Кредит-К12 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К12 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору №151213К12).
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 грн. Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 кінцевий термін погашення Кредиту-К12 - 23.02.2017.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 15121ЗК12 визначено, що погашення Кредиту-К12 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору №151213К12.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом-К12 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 у валюті Кредиту-К12. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом-К12 із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом-К12 на основі банківського року у валюті Кредиту-К12.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12 тип процентної ставки за Кредитом-К12: у дол. США - змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом-К12 в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12; у гривні - фіксована в розмірі 20 % річних.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К12, позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К12. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору №151213К12 до дати повного виконання зобов'язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К12, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту-К12, визначеного Кредитним договором №151213К12, у разі невиконання позичальником зобов'язань за основним боргом за Кредитним договором № 15121ЗК12.
Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору №151213К12 позичальник зобов'язується виконувати вимоги Кредитного договору №151213К12. У разі невиконання зобов'язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору №151213К12.
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К12 були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ "СП "Нива" у доларах США за Кредитним договором №151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за основним боргом у сумі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами у сумі 770 949,81 дол. США (а.с. 172-173 т.1).
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральною угодою №151213N3 між AT "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" (далі - Відповідач, Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 15.08.2013 №151213Z34 зі змінами та доповненнями (далі - Іпотечний договір) (а.с. 174-200 т.1).
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної угоди, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі - Кредитний договір).
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору (з урахуванням змін від 24.06.2016, внесених Договором про внесення змін №151213Z34 до Іпотечного договору) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
об'єкт нерухомості - молочно-товарна ферма, що розташована за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 2а; об'єкт нерухомості - вагова, що розташована за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 2в; об'єкт нерухомості - будівельний майданчик, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. За; об'єкт нерухомості - автопарк, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 5; об'єкт нерухомості - зерновий тік, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 26; об'єкт нерухомості - тракторний парк, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Шевченка, буд. 13а, далі разом - Предмет іпотеки).
Предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання Іпотечного договору та можуть виникнути у майбутньому.
Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору (з урахуванням змін до Іпотечного договору) у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору Банк має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження Предмета іпотеки та страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Підпунктом 2.1.13 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору (з урахуванням змін до Іпотечного договору) передбачено право Банку звернути стягнення на Предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання Позичальником зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цими договором та Кредитним договором.
Положеннями п. 6.5 ст. 6 Іпотечного договору визначено, що за рахунок Предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з пп. 2,1.6 п. 2.1 ст. 2 цього договору.
Реалізація Предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 6.6 ст. 6 Іпотечного договору).
Відповідно до п. 8.4 ст. 8 Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та/або виконання Позичальником та/або Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором.
Позивач на підставі заявок-клопотань про надання кредитних коштів: №1 від 30.07.2013, №1 від 19.08.2013, №1 від 25.11.2013, №1 від 16.12.2013, №1 від 09.01.2014, надав ТОВ "СП "Нива" кредитні кошти у сумі 2740000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами: №28653 від 30.07.2013, №15351 від 20.08.2013, №20453 від 25.11.2013, № 21877 від 17.12.2013 та №27540 від 10.01.2014 (а.с. 201-210 т.1).
У зв'язку з несплатою заборгованості за Кредитним договором №151213К12 Банк звертався до ТОВ "СП "Нива" з вимогою від 11.01.2020 №0019500/855-20 терміново здійснити погашення заборгованості та до ТОВ "Егрес-Агро" з вимогою від 11.01.2020 №0019500/860-20 в тридцятиденний строк погасити заборгованість за кредитним договором. Вказаною вимогою позивач повідомив відповідача, що у разі, якщо дана вимога не буде виконана, Банком будуть вжити заходи щодо стягнення зазначеної заборгованості в примусовому порядку, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення стягнення на майно поручителя, що є предметом іпотеки за договором забезпечення (а.с. 16-23 т.2).
Грошові кошти Банку не були повернуті.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач послався на наявність заборгованості за ТОВ "СП "Нива" та іпотекодавцем за Генеральною угодою № 151213N3 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151213К12 станом на 12.01.2020 (включно) у розмірі 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн, в т.ч.:
- 48 478 349,92 грн - заборгованість за кредитом (основний борг);
- 21 345 126,35 грн - проценти за користування кредитом;
- 578 925,19 грн - комісія за управління кредитом;
- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 68 624,36 грн - втрати від інфляції;
- 29 102 784,49 грн - пеня.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що позивачем не надано суду жодного документу на підтвердження факту виконання ним зобов'язань за кредитним договором - надання кредитних коштів. Також вважає, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки відповідно до умов п.2.1.15 договору право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще не виникло.
ТОВ "СП "Нива" заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, підтримала заперечення відповідача в частині того, що позивачем не надано суду жодного документу на підтвердження факту виконання ним зобов'язань за кредитним договором - надання кредитних коштів. Також третя особа зауважила, що заявлені до стягнення суми є завищеними, а саме: розрахунок процентів за кредитним договором здійснений до 12.01.2020, у той час як, за твердженнями останнього, період нарахування процентів має бути обмежений граничним строком повернення кредиту - 23.02.2017; Банком заявлена пеня поза межами строку позовної давності; нарахування трьох процентів річних від простроченої суми призводить до подвійної відповідальності.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд встановив наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Внаслідок укладення Генеральної угоди № 151213N3 та укладеного в межах даної угоди Кредитного договору К12 між Банком, ТОВ "Егрес-Агро" та ТОВ "СП "Нива" виникли правовідносини, які регулюються Главою 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано зобов'язання за Кредитним договором, надано ТОВ "СП "Нива" кредитні кошти у сумі 2740000,00 дол. США.
За умовами укладеного кредитного договору сторони погодили строк повернення кредиту до 23.02.2017.
ТОВ "СП "Нива" здійснило погашення кредитних коштів частково у сумі 780000,00 дол. США.
Станом на 17.10.2019 заборгованість за основним боргом становила 1960000,00 дол. США.
18.10.2019 відповідно до умов кредитного договору здійснено переведення заборгованості з доларів США у гривню за офіційним курсом НБУ на дату переведення 1 дол. США/24,733852грн, що становить 48478349,92грн.
Станом на день прийняття рішення, ТОВ "СП "Нива" не виконаний обов'язок щодо повернення кредиту за Кредитним договором № 151213К12 у сумі 48 478 349,92грн.
Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення:
- 21345126,35 грн процентів за користування кредитом за період з 30.07.2013 по 12.02.2020;
- 578 925,19 грн комісії за управління кредитом за період з 01.02.2016 по 12.01.2020;
- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань за період з 24.02.2017 по 12.01.2020;
- 68 624,36 грн втрат від інфляції за період з 18.10.2019 по 12.01.2020;
- 29 102 784,49 грн пені за період з 24.02.2017 по 21.01.2020.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс-18).
Сторонами не було погоджено (у тому числі але невиключно) інший строк виконання основного зобов'язання та інші умови нарахування процентів за користування кредитом. При цьому, укладення додаткової угоди від 18.10.2019 до Кредитного договору К12 не було направлено на зміну ставки процентів, оскільки вказаною додатковою угодою не був продовжений строк виконання основного зобов'язання. Тобто, строк повернення кредиту так і залишився визначеним 23.02.2017, а укладеною додатковою угодою після вказаної дати повернення було направлено на зміну боржника в зобов'язанні та визначення суми наявної заборгованості.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про здійснення перерахунку процентів за користування кредитом до 23.02.2017.
Таким чином, за перерахунком суду, обґрунтованим розміром процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 151213К12 є 7 030 508,45 грн. При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що визначення гривневого еквівалента процентів здійснювалось на 18.10.2019 - дату укладення додаткової угоди до Кредитного договору, умовами якої було погоджено визначення суми кредитного зобов'язання в гривневому еквіваленті.
Також судом був перевірений розрахунок заявленої суми комісії та визнано його таким, що здійснений відповідно до умов укладеного Кредитного договору № 151213К12 та дорівнює 578925,19 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий Банком розрахунок трьох процентів річних, суд визнав його арифметично вірним та здійсненим із дотриманням приписів чинного законодавства, а відтак за Кредитним договором № 151213К12 підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 197 409,88 доларів США та 531 779,39 грн.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження Боржника про те, що нарахування трьох процентів річних призводить до подвійної відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що за своєю правовою природою три проценти річних є компенсаційною платою за порушення грошового зобов'язання, а не відповідальністю за таке порушення.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).
При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що право Банку на нарахуванні інфляційних втрат, виникло з моменту визначення суми грошового зобов'язання за кредитними договорами в національній валюті - гривні, тобто з дня наступного після укладення додаткової угоди від 18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К12.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Отже можливість нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов'язання (у даному випадку - на суму заборгованості по кредиту), визначеного в іноземній валюті, виключається. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/4693/15 від 18.09.2020.
Судом здійснений перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вказаного вище за період з 01.11.2019 по 12.01.2020. Так, інфляційні втрати за Кредитним договором № 151213К12 за перерахунком суду становлять 68 624,36 грн.
Водночас суд відхиляє заперечення ТОВ "СП "Нива" щодо заявлених сум пені та зазначає наступне.
Нормами частини 1 статті 220 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Положеннями частини 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порядок нарахування пені передбачено статтею 8, 7 укладених Кредитних договорів, відповідно до яких позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань.
Перевіривши наданий Банком розрахунок, суд вважає обґрунтованим та правомірним нарахування пені на суму основного боргу, процентів та комісії у сумі 29 102 784,49 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 33 Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Разом з цим, ч. 2 вказаного Закону закріплено право іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
З огляду на те, що ТОВ "СП "Нива" та ТОВ "Егрес-Агро" не виконані зобов'язання за Кредитним договором №151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди № 151213N3, в частині порушення строків повернення суми кредитів та сплати процентів за користування грошовими коштами, у позивача за Іпотечним договором від 15.08.2013 №151213Z34 виникло право задовольнити свої вимоги про стягнення заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 48478349,92грн, заборгованості за процентами у сумі 7030508,45грн, заборгованості за комісією у сумі 578925,19грн, пені у сумі 29102784,49грн, трьох процентів річних у сумі 197409,88 доларів США, трьох процентів річних у сумі 531779,39грн, інфляційних втрат у сумі 68624,36грн, за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст.591 Цивільного кодексу України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Відповідно до п. 6.6 ст. 6 Іпотечного договору в редакції договору про внесення змін від 24.06.2016 реалізація Предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеним в рамках Генеральної угоди №151213N3 від 24.07.2013, в частині стягнення 48478349,92грн заборгованості за тілом кредиту, 7030508,45грн заборгованості за процентами, 578925,19грн, заборгованості за комісією, 29102784,49грн пені, три проценти річних у розмірі 197409,88 доларів США, три проценти річних у розмірі 531779,39грн, 68624,36грн інфляційних втрат, на на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» іпотечним договором від 15.08.2013 №151213Z34 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
У задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» 14314617,90грн заборгованості за процентами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 735700,00грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" (вул. Миру, буд. 97, с. Горбове, Куликівський р-н, Чернігівська обл., 16311, код 35493502) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, код 00032112) 48478349,92грн заборгованості за тілом кредиту, 7030508,45грн заборгованості за процентами, 578925,19грн, заборгованості за комісією, 29102784,49грн пені, три проценти річних у розмірі 197409,88 доларів США, три проценти річних у розмірі 531779,39грн, 68624,36грн інфляційних втрат за кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеним в рамках Генеральної угоди №151213N3 від 24.07.2013, звернувши стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Егрес-Агро» іпотечним договором від 15.08.2013 №151213Z34, а саме на об'єкти нерухомості:
1) молочно-товарна ферма, що розташована за адресою: вул. Садова,2а, с. Горбове, Куликівський район, Чернігівська область, загальною площею 24908,2 м.кв.:
№ з/пЛітера/ № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа, м2
1А1Телятники9368,00
Б-1
В-1
Л-1
М-1
2Г-ІСвинарники2786,70
Д-і
Е-1
3Ж-1Корівники8118,80
3-1
К-1
4I-1Пункт штучного запліднення952,30
5Н-1Доїльний зал934,80
6О-1Скотарник2043,60
7П-1Майстерня електриків309,60
8Р-1Будинок тваринника394,40
2) вагова, що розташована за адресою: вул.Садова, 2в, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область, загальною площею 118,8 м.кв.:
№ з/пЛітера/ № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа, м2.
1А-1Вагова34,2
2А]-1Навіс84,6
3) будівельний майданчик, що розташований за адресою: вул. Садова, 3а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 1595,6 м.кв.:
№ з/пЛітера/№ за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагал ьна площ а, м2.
1А-1Майстерня306,30
2Б-1Ангар1280,40
3В-1Сарай8,90
4) автопарк, що розташований за адресою: вул. Садова,5, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 2433,70 м.кв.:
№ з/пЛІтера/ № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа, м2.
1А-1Основна будівля989,10
А1-1
А2-1
А3-1
а-1
2Б-1Ангар1444,60
5) зерновий тік, що розташований за адресою: вул.Садова,2б, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 5383,70 м.кв.;
№ з/пЛітера/№ за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа, м2.
1А-1Склад для продуктів72,60
а-1
2Б-1Лінія по вивозу комбікормів835,40
Б-2
6-1
б1-б
62-1
3В-1Вагова34,40
4В№-1Навіс86,10
5Г-1Зерносховища2138,60
Д-1
Е-1
д-1
6Ж-1Ангар зерноскладу1292,60
73-1Зерносушарки924,00
К-1
Л-1
6) тракторний парк, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 13а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 7841,9 м.кв.:
№ з/пЛітера/№ за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа, м2.
1А-1Цех по ремонту комбайнів782,10
2Б-1Приміщення для велосипедів109,90
3В-1Майстерня262,00
4В№-1ПТО114,70
5В2-1Склад181,40
6Д-1Будинок тракториста176,70
7Г-1ГСМ заправка26,40
8д-1Веранда13,40
9Е-1Стоянка для тракторів1563,70
10Ж-2Автомайстерня1074,40
Ж-1
Ж1-1
ЖЗ-1
11З-1Склади1198,00
З№-1
1232-1Навіс1499,10
13К-1Службове приміщення14,40
14К№-1Навіс825,70
шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, код 00032112) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" (вул. Миру, буд. 97 , с. Горбове, Куликівський р-н, Чернігівська обл., 16311, код 35493502) 14314617,90грн заборгованості за процентами відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" (вул. Миру, буд. 97, с. Горбове, Куликівський р-н, Чернігівська обл., 16311, код 35493502) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, код 00032112) 735700,00грн судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повнний текст рішення складено та підписано 27.01.2021.
Суддя В.В. Моцьор