11 січня 2021 року Справа № 915/1072/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Астахової С.І.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966)
про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 131538 грн. 05 коп.
10.08.2020 Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - АТ “НАК “Нафтогаз України”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 27.07.2020 № 39/5-669-20 (вх. № 9811) до Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі - ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”), в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в загальній сумі 131538 грн. 05 коп., із яких: 109788 грн. 94 коп. - пеня; 9413 грн. 02 коп. - 3 % річних; 557 грн. 64 коп. - інфляційні втрати; 11778 грн. 45 коп. - збитки, з посланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним з позивачем договором від 08.10.2018 № 6524/18-КП-22 постачання природного газу (далі - договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого на суму прострочень позивачем здійснено нарахування пені в порядку п. 7.2 договору, а також здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
АТ “НАК “Нафтогаз України” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2020 позовну заяву АТ “НАК “Нафтогаз України” залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
31.08.2020 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява № 39/5-1310-20 від 21.08.2020 (вх. № 10617/20) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.09.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.10.2020; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач у відзиві № 09-01/1404 від 30.09.2020 просить відмовити в стягненні інфляційних витрат в сумі 557,64 грн. та зменшити розмір пені на 90 %.
В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що основний борг сплачено, інфляційні витрати нараховані позивачем з порушенням законодавства, оскільки при нарахуванні інфляційних витрат необхідно було розрахунок робити по жовтень включно. Відповідач також зазначає, що одним з наслідків порушення зобов'язання щодо своєчасних розрахунків за спожитий відповідачем газ - є непогашення споживачами теплової енергії коштів за поставлену теплову енергію.
Крім того, ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством, знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності - виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. У випадку стягнення пені у повному розмірі зачіпаються не лише інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії теплових мереж, необхідної для належного постачання теплової енергії до житлових будинків та квартир, шкіл, дошкільних закладів, лікарень в опалювальному сезоні 2020-2021 років, до зниження платоспроможності перед іншими постачальниками.
Ухвалою суду від 07.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.11.2020, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 08.10.2020.
Позивач у відповіді № 39/5-2363-20 від 07.10.2020 (вх. № 13096/20) на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та заперечує проти зменшення пені посилаючись на те, що сторони є у рівнозначному становищі та відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували його неспроможність виконати взяті на себе зобов'язання.
Ухвалою суду від 05.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 05.11.2020.
Ухвалою суду від 07.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 11.01.2021 о 15:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 08.12.2020.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 11.01.2021 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, відповідач про причини неявки суду не повідомив, позивач в клопотанні б/н від 11.01.2021 (вх. № 289/21) просив суд розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статей 233, 240 ГПК України, 11.01.2021 за результатами розгляду даної справи, судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як постачальником, та Приватним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль”, як споживачем, було укладено договір постачання природного газу № 6524/18-КП-22 (далі - Договір) (а.с. 20-29), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, який підлягає використанню споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, а споживач, в свою чергу, зобов'язався оплатити природний газ на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 23.10.2018 року, № 2 від 29.10.2018 року, № 3 від 05.11.2018 року, № 4 від 27.11.2018 року, № 5 від 20.03.2019 року, № 6 від 20.03.2019 року, № 7 від 29.03.2019 року, № 8 від 19.04.2019 року (а.с. 30-46).
Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018 року) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018 року) пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7., абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п.6.2., підп. 4) п.6.3., абзац третій підп. 2 п. 6.4. цього Договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього Договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.10.2018 та з урахуванням додаткової угоди № 2 від 29.10.2018, додаткової угоди № 3 від 05.11.2018, додаткової угоди № 4 від 27.11.2018, додаткової угоди № 6 від 20.03.2019, додаткової угоди № 8 від 19.04.2019), сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1596,072 тис, куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об'єму) наведено в п. 2.1 Договору.
Відповідно до п. 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі + 5 відсотків від зазначеного в п. 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.8 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.8.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору.
Відповідно до п. 3.8.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.9 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
3.9.1 Завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГМР (ГТС).
3.9.2 Інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:
1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою них обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
3.9.3. Підписані споживачем два примірники акта приймання передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 3.10 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природною газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Відповідно до п. 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.
Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
22.02.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №26-2070/1.17-19, в якому позивач повідомив споживача, що з 01.03.2019 року застосовуються наступні пункти договору: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору. Цей лист вважається невід'ємною частиною договору (а.с. 53).
20.03.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 5 від 20.03.2019, якою погоджено, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 (а.с. 43).
20.03.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду № 6 від 20.03.2019, якою викладено п. 2.1 розділу 2 Договору в наступній редакції:
“2.1. Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1611,321 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) в тис.куб.м.: жовтень 2018 обсяг - 0; листопад 2018 обсяг - 269,809; грудень 2018 обсяг - 354,397; січень 2019 обсяг - 371,597; лютий 2019 обсяг - 321,518; березень 2019 обсяг - 251; квітень 2019 обсяг - 43.
19.04.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду № 8 від 19.04.2019, якою викладено п. 2.1 розділу 2 Договору, замовлений споживачем на квітень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці пункту в наступній редакції: квітень 2019 обсяг - 27,751.
Позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 11560852,53 грн. за періоди з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу (а.с. 47-52), а саме:
- акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 року на суму 2018876,06 грн. з обсягом газу у кількості 269,809 тис.куб.м.;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2018 року на суму 2651815,25 грн. з обсягом газу в кількості 354,397 тис.куб.м.;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 року на суму 2780516,17 грн. з обсягом газу в кількості 371,597 тис.куб.м.;
- акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 року на суму 2405794,44 грн. з обсягом газу в кількості 321,518 тис.куб.м.;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року на суму 1492908,30 грн. з обсягом газу в кількості 199,517 тис.куб.м.;
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2019 року на суму 210942,31 грн. з обсягом газу в кількості 28,191 тис.куб.м.
Загалом позивачем у спірному періоді (листопад 2018 - квітень 2019 року) поставлено, а відповідачем спожито (отримано) природний газ у загальному обсязі 1545,03 тис. куб.м на суму 11560852,53 грн.
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень відповідачем суду не представлено.
Відповідачем в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2018-2019 роках природний газ в сумі 11560852,53 грн., що підтверджується сальдо по підприємству та довідкою по операціям ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” з 01.10.2018 по 30.04.2020 (а.с. 16-19).
Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, внаслідок чого позивачу завдано збитки, які заявлено позивачем до стягнення.
Крім того, оплата за поставлений природний газ проводилась відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018), що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України і цим договором.
Відповідно до п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, (в редакції 01.08.2018, яка діяла на час спірних правовідносин) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;
3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Правил у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 5 від 20.03.2019, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4 цього Договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 5 від 20.03.2019, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2) п. 6.4 цього Договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.
Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 цього Договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 цього Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 цього Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 пункту 3.13 цього Договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього Договору.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього Договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Так, позивачем нараховано відповідачу збитки на підставі п. 3.13 та п. 5.7 Договору на суму 11778,45 грн., завдані внаслідок фактичного споживання природного газу в обсязі меншому, ніж підтверджено (в березні 2019 року).
Умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019) сторони погодили обсяги (об'єм) природного газу по місяцях, а саме: в березні 2019 обсяг - 251 тис.куб.м.
Як зазначено судом вище, позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ у березні 2019 року на загальну суму 1492908,30 грн. в обсязі 199,517 тис.куб.м., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року (а.с. 51).
Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 51,483 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019).
05.06.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено Акт-претензію за вих. № 26-910-19 від 15.05.2019 року, змінену в частині розрахунку суми збитків листом за вих. № 26/5-4397-19 від 28.11.2019, яким позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в розмірі 11778,45 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (а.с. 55, 56, 63). Факт направлення Акту-претензії № 26-910-19 та листа № 26/5-4397-19 підтверджується копіями списків згрупованих внутрішніх листів, описами вкладення та поштовими накладними (а.с. 57-59, 64-66). Факт отримання відповідачем Акту-претензії № 26-910-19 та листа № 26/5-4397-19 підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 60, 67).
Відповідачем надано відповідь № 09-01/1920 від 18.12.2019 на лист позивача за вих. №26/5-4397-19 від 28.11.2019, в якій ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” повідомило позивача, що зменшення фактичного споживання природного газу у березні 2019 року, порівняно з договірними, відбулось по незалежним від відповідача причинам, а саме в результаті підвищення температури зовнішнього середовища з планового +2,8 градусів С до фактичного +5,8 градусів С, та масового відключення споживачів від теплопостачання у березні 2019 року.
З огляду на вищевикладене та те, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу в березні 2019 року (199,517 тис.куб.м.) менший від замовленого (251 тис.куб.м.), а різниця між ними складає більше 5% від замовленого обсягу газу; позивачем дотримано вимоги п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) в частині надсилання відповідачу акту-претензії щодо відшкодування збитків та їх розрахунку, позовна вимога про стягнення 11778,45 грн. збитків підлягає задоволенню.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.
Позивач просить стягнути з відповідача 9413,02 грн. - 3 % річних, нарахованих за період з 27.12.2018 по 22.09.2019, та 557,64 грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з травня 2019 року по серпень 2019 року.
Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.2 Договору, (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018), встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі п. 7.2 Договору та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України позивачем нарахована пеня в сумі 109788,94 грн. за період з 27.12.2018 по 22.09.2019 по щомісячним зобов'язанням відповідача.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 90 %.
Звертаючись з вказаним клопотанням відповідач вказує, що основною метою та предметом діяльності Товариства - є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва, а також виробництво та постачання електричної енергії до Державного підприємства “Енергоринок”.
Іншої мети та предмету діяльності Товариство не має та здійснює лише зазначений вище вид діяльності.
Відповідач вказує, що забезпечує тепловою енергією більш ніж 40 % споживачів теплової енергії міста Миколаєва.
За умовами договору № 6524/18-КП-22 від 08.10.2018 газ, що постачався позивачем використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Відповідач зазначає, що одним з наслідків порушення з боку відповідача зобов'язання щодо своєчасних розрахунків за спожитий природний газ - є непогашення споживачами теплової енергії коштів за поставлену теплову енергію.
Так, станом на 01.06.2020 заборгованість споживачів теплової енергії перед ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” складає 79916075,84 грн., левова частка якої - це заборгованість населення, яка складає 70337711,66 грн. - фізичні особи, 5112602,68 грн. - ЖБК та ОСББ, 6889,12 грн. - борг релігійних організацій, заборгованість інших споживачів в сумі 3682958,24 грн. та 775914,14 грн. - це заборгованість бюджетних організацій.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що наслідком порушення зобов'язання щодо своєчасних розрахунків за спожитий природний газ є також непогашення Державним підприємством “Енергоринок” заборгованості за відпущену Товариством електроенергію.
Відповідно до довідки заборгованості ДП “Енергоринок” станом на 31.12.2019 заборгованість ДП “Енергоринок” перед Товариством складала 34665418,51 грн.
За даними звітів про фінансові результати за 2019 рік Товариство зазнало збитку за звітний період у розмірі 46575000,00 грн., за 1 півріччя 2020 року Товариство зазнало збитку за звітний період у розмірі 13856000,00 грн., при тому, що статутний капітал становить 62513000,00 грн.
Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 “Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу”, всі надходження на спеціальний рахунок Товариства, відкритий у вповноваженому банку для плати за теплову енергію від споживачів, розподіляються і першочергово перераховуються в частині вартості природного газу на спеціальний рахунок ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, а вже потім в частині виробництва, транспортування та постачання теплової енергії без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок Товариства.
Тобто, за твердженням відповідача, левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до ПАТ “НАК “Нафтогаз України” як плата за природний газ, а Товариству перераховується лише залишок від зазначених коштів, за рахунок яких останнє має змогу гасити борги.
Крім того, відповідач зазначає, що у нього не було умислу не виконувати договірних зобов'язань, оскільки проводилась оплата по даному договору.
ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” перебуває у скрутному фінансовому становищі, щороку з квітня по листопад всі працівники підприємства переводяться на 4-х денний робочий тиждень.
Відповідач зазначає, що у випадку сплати суми пені в повному обсязі зачіпаються не лише майнові інтереси Товариства, а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії теплових мереж, необхідної для належного постачання теплової енергії до житлових будинків та квартир, шкіл, дошкільних закладів, лікарень в опалювальному сезоні 2020-2021 років.
Відповідач наголошує, що Товариство відноситься до категорій найстаріших теплогенеруючих підприємств країни (більш 115 років існування), виняткове значення має технічний стан основних фондів Товариства, технологічна застарілість основного обладнання та інших інженерних комунікацій носить затяжний характер, для підвищення енергоефективності та безаварійної роботи виробничого устаткування існує нагальна потреба в виконанні планових ремонтних робіт, системної реконструкції та модернізації енергетичного обладнання, що потребує залучення необхідних коштів.
Посилаючись на вказані обставини відповідач зазначає, що ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством, знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності - виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров'я тощо) та інші.
Позивач у відповіді № 39/5-2363-20 від 07.10.2020 на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає доводи відповідача, викладені в його відзиві безпідставними та необґрунтованими, та заперечує проти зменшення пені посилаючись на те, що укладаючи з позивачем договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі визначеному цим Договором. Також позивач вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.
Також позивач зазначає, що сторони є у рівному становищі, оскільки станом на 19.05.2020 сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (теплокомуненерго; виробника теплової енергії), ТЕЦ (виробники теплової та електричної енергії) перед позивачем була близько 46,7 млрд. грн. Сумарна прострочена заборгованість перед позивачем підприємств ТКЕ (в тому числі і відповідача) та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складає близько 38,8 млрд. грн., з них за 2020 рік - 7,9 млрд. грн.
До того ж, позивач вказує, що зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що в свою чергу може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Оцінивши викладені відповідачем та позивачем обставини та дослідивши надані ними докази суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.
Судом при розгляді клопотання в частині зменшення пені враховано, що основний борг з оплати природного газу відповідачем погашено, натомість, позивачем не доведено суду, що понесення ним збитків сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за спірним договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов такого договору.
Що стосується виробничої діяльності відповідача, то основною метою діяльності ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, а тому ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва, особливо в зимовий період, оскільки забезпечує теплом 40 % споживачів, серед яких житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об'єкти.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Згідно довідки щодо заборгованості споживачів теплової енергії станом на 01.06.2020 заборгованість споживачів теплової енергії перед ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” складає 79916075,84 грн., левова частка якої - це заборгованість населення, яка складає 70337711,66 грн. - фізичні особи, 5112602,68 грн. - ЖБК та ОСББ, 6889,12 грн. - борг релігійних організацій, заборгованість інших споживачів в сумі 3682958,24 грн. та 775914,14 грн. - це заборгованість бюджетних організацій.
До того ж, згідно довідки по заборгованості ДП “Енергоринок” станом на 31.12.2019 заборгованість ДП “Енергоринок” перед відповідачем складала 34665418,51 грн.
Наданий відповідачем звіт про фінансові результати за 2019 рік свідчить, що відповідач зазнав збитку за звітний період у розмірі 46575000,00 грн., а за 1 півріччя 2020 року зазнав збитку за звітний період у розмірі 13856000,00 грн., тоді як статутний капітал становить 62513000,00 грн.
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості відповідача своєчасно здійснювати розрахунки за спожитий природний газ та свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства.
При цьому, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України“, і в розпорядження відповідача не потрапляють.
При розгляді викладеного у відзиві клопотання відповідача судом взято до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача.
Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси позивача, а саме те, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, та як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суд вважає, що соціальний статус відповідача, його матеріальний стан, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем, при цьому враховуючи те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов'язання, сплатив основний борг в повному обсязі, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, тощо, надають суду достатньо підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 9413,02 грн., інфляційних втрат в сумі 557,64 грн. та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90% до 10978,89 грн., що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10978,89 грн. пені.
Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, однак, без урахування зменшення судом суми пені.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54020, м. Миколаїв, вулиця Каботажний спуск, буд.18; ідентифікаційний код 30083966) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) заборгованість на загальну суму 32728,00 грн., яка складається з: 10978,89 грн. пені, 9413,02 грн. - 3 % річних, 557,64 грн. інфляційних втрат, 11778,45 грн. збитків, а також 2102,00 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 21.01.2021.
Суддя В.С. Адаховська