27.01.2021 Справа№ 914/206/21
м.Львів
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна»
про забезпечення позову у справі №914/206/21
до подання позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна», м.Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство», с.Ожидів Буського району Львівської області
про стягнення 17604725,33грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники учасників справи не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову у справі №914/206/21 до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення 17604725,33грн.
Згідно з ч.2 ст.136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
У заяві зазначено, що ТОВ «Ріля Україна» має намір та зобов'язується протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову пред'явити позов до ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення заборгованості, визначивши ціну позову в розмірі 17604725,33грн.
Судом встановлено, що вказану заяву подано з дотриманням вимог, встановлених ст.139 ГПК України, відтак, її прийнято до розгляду в порядку ч.1 ст.140 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось. Заяв про відвід судді не надходило.
Розглянувши заяву ТОВ «Ріля Україна» про забезпечення позову, судом встановлено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» (продавець за договором, заявник по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (покупець за договором) укладено договір №16/16 від 21.10.2016, за яким продавець продає, а покупець купує обладнання технологічного комплексу для очистки, сушіння і зберігання зерна та інших аналогічних культур торгової марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (в розібраному стані) (п.1.1). Продавець проводить монтаж товару та пусконалогоджувальні роботи (п.1.2).
Заявник стверджує, що на виконання вказаного Договору ним поставлено відповідний товар, однак, зважаючи на несвоєчасне виконання ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» зобов'язань із виготовлення фундаменту, на який його мало бути встановлено, був позбавлений можливості провести його монтаж, відтак, сторонами укладено додаткову №1 від 16.04.2018, якою визначено розмір грошового зобов'язання покупця та строки його виконання. На момент подання заяви про забезпечення позову, зобов'язання із оплати за вказаним Договором та Додатковою угодою, виконано частково на суму 9356388,26грн., а розмір заборгованості склав 7191161,56грн.
Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» (продавець за договором, заявник по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (покупець за договором) укладено договір №18/10 від 21.05.2018, за яким продавець продає, а покупець купує обладнання технологічного комплексу для очистки, сушіння і зберігання зерна та інших аналогічних культур торгової марки «RIELA» (в розібраному стані) (п.1.1). Продавець проводить монтаж товару та пусконалогоджувальні роботи (п.1.2).
Заявник стверджує, що на виконання взятих на себе за Договором зобов'язань ним поставлено відповідний товар та проведено його монтаж та пусконалагоджувальні роботи, в той час як покупцем зобов'язання із оплати за поставлений товар та надані послуги не виконано. Заборгованість перед ТОВ «Ріля Україна» на момент подання заяви про забезпечення позову складала 2076995,48грн.
Відтак, ТОВ «Ріля Україна» має на меті звернутись до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення заборгованості в розмірі 17604725,33грн., з яких 13921614,85грн. за Договором №16/16 від 21.10.2016, в т.ч. 4016081,89грн. пені, нарахованої згідно п.7.2 Договору; 1210488,39грн. штрафу за прострочення платежу більше 30 днів; 1503883,02грн. штрафу згідно п.7.4 Договору за невчасне виконання фундаментів, та 3683110,48грн. за Договором №18/10 від 21.05.2018, в т.ч. 1190715,90грн. пені, нарахованої згідно п.7.2 Договору та 415399,10грн. штрафу за прострочення платежу більше 30 днів.
Заявник вважає, що до подання позову слід вжити заходи до його забезпечення, інакше існуватиме обґрунтований ризик, що позивачеві не буде гарантована реальна можливість захистити свої порушені права у випадку задоволення позовних вимог. Враховуючи суть предмета позову, з яким звертатиметься позивач - стягнення заборгованості за невиконання господарських договорів, та, відповідно, необхідність задоволення таких вимог за рахунок грошових коштів відповідача, адекватним заходом до забезпечення позову ТОВ «Ріля Україна» вважає накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі грошових вимог, які будуть заявлені до стягнення, а саме - 17604725,33грн.
Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовано тим, що:
- існує ймовірність ухилення боржника від виконання судового рішення, що на думку заявника підтверджується недобросовісною поведінкою ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», яке протягом значного періоду часу не вживає жодних дій для сплати боргу за отримане обладнання, що використовується ним в повній мірі для ведення основної діяльності, при цьому чистий дохід від реалізації його продукції становив в 2018 році близько 288 млн.грн., в 2019 році - близько 282 млн.грн., за б місяців 2020 року - близько 185 млн.грн.;
- сума заборгованості в розмірі 17604725,33грн., є значною сумою коштів для заявника і не вжиття заходів щодо забезпечення її стягнення за судовим рішенням у майбутньому може поставити товариство у скрутне становище, зокрема, вплинути на виконання зобов'язань позивача щодо своїх контрагентів, працівників, тощо;
- відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень у господарських судах існують велика кількість судових справ, предметом яких є стягнення заборгованості за невиконання ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» своїх господарських зобов'язань, зокрема: справа №914/3049/20 (за позовом Фермерського господарства Кушпіта Бориса Олексійовича про стягнення 178991,00грн.); справа №921/601/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-італійське підприємство «УКР-ІТАЛ ЛТД» про стягнення 189829,49грн.); справа №914/2560/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-Трансбуд» про стягнення 139926,43грн.); справа №914/1390/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормтрейд» про стягнення 355853,54грн.); справа №914/2376/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» про стягнення 981002,30грн.); справа №914/1951/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАС» про стягнення 565686,22грн.); справа №914/3072/20 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» про стягнення 182773грн.) На думку заявника, наявність такої значної кількості судових справ, які пов'язані з невиконанням ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» господарських зобов'язань перед контрагентами, доводить його недобросовісність у виконанні своїх господарських зобов'язань;
- оскільки судові справи про стягнення заборгованості з ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» з'явились саме в останній період часу, а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - належне боржнику майно обтяжене іпотеками та заборонами, то це може свідчити про наперед спланований намір товариства щодо невиконання своїх зобов'язань перед контрагентами з подальшим виведенням активів для унеможливлення стягнення коштів з товариства.
Заявник вважає накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» адекватним та співмірним заходом забезпечення позову, оскільки просить накласти арешт на кошти в розмірі грошової заборгованості боржника, що не призведе до припинення чи перешкоджання його господарської діяльності.
При винесенні ухвали суд керувався таким.
Відповідно до положень ст.136 ГПК України, господарський суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі №640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Слід також зазначити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд звертає увагу на те, що приписами ст.136 ГПК України, передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №914/1257/18). Тобто, за замістом ч.2 ст.136 ГПК України, у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається (має намір звернутися) позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.05.2019 у справі №915/1792/18).
Предметом спору між ТОВ «Ріля Україна» та ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», який заявник має намір передати на вирішення суду, є стягнення заборгованості в розмірі 17604725,33грн., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань за договорами №16/16 від 21.10.2016 та №18/10 від 21.05.2018.
Відтак, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Одним із заходів забезпечення позову, згідно з п.1 ч.1 ст. 137 ГПК України, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відтак, обраний заявником захід забезпечення позову пов'язаний із предметом позовної вимоги.
Вирішуючи питання про те, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, беручи до уваги ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд звертає увагу на те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що нерухоме майно, яке є у власності ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», обтяжене забороною, зокрема у зв'язку з договором іпотеки від 29.04.2020 (посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №214), укладеним останнім з Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» на забезпечення основного зобов'язання в розмірі 90280000,00грн. за генеральним кредитним договором №01/Д5-КБ/13/47 від 29.11.2016. Окрім того, з заяви про забезпечення позову вбачається, що у ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» існує значна заборгованість також і перед іншими контрагентами.
Зазначене, на думку суду, свідчить про те, що на момент виконання рішення суду в разі задоволення позову наявні у боржника грошові кошти, можуть істотно зменшитись.
Водночас, наявність іпотеки на нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливе виконання рішення суду в разі його задоволення та за відсутності у боржника грошових коштів, може утруднити чи унеможливити його виконання, що свідчить про необхідність забезпечення подальшого реального та фактичного виконання судового рішення шляхом вжиття співмірних, розумних та адекватних заходів забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, суд виходить з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про стягнення грошових коштів.
Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти боржника у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», не призведе до втручання у звичайну діяльність товариства, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання грошових коштів в межах визначеної ТОВ «Ріля Україна» ціни позову, які фактично залишаються у його володінні, що дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі. Порушення у зв'язку із вжиттям такого заходу забезпечення позову прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не вбачається.
Таким чином, накладення арешту на грошові кошти боржника співвідноситься з предметом позову про стягнення грошових коштів, який має намір пред'явити до суду заявник; існує зв'язок між заходом забезпечення позову та предметом позову; невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, оскільки все майно відповідача знаходиться в іпотеці; обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», оскільки грошові кошти фактично залишилися у його володінні; заходи забезпечення позову не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача.
З огляду на вищенаведене, суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 ГПК України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» про забезпечення позову у справі №914/206/21 до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення 17604725,33грн. - задовольнити.
2. Забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (80530, Львівська обл., Буський р-н, с.Ожидів; ідентифікаційний код 22342296) в розмірі суми стягнення 17604725,33грн. на таких рахунках:
- НОМЕР_1 у відділенні №30 в м.Буськ Центральної філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365;
- НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Львів.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, вул. Промислова, буд. 5; поштова адреса: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Івано-Франкове, а/с №1; ідентифікаційний код 32483750)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (80530, Львівська обл., Буський р-н, с.Ожидів; ідентифікаційний код 22342296)
3. Ухвала набирає законної сили 27.01.2021 року і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст.255 ГПК України.
4. Роз'яснити, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому ст.145 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 27.01.2021.
Суддя О.І. Щигельська