79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.01.2021 справа № 914/2539/20
За позовом: Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго», м. Самбір Львівської області,
до відповідача: Самбірського технікуму економіки та інформатики, м. Самбір Львівської області,
про: стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 260 000,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 15 021,39 грн, трьох процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 18 159,32 грн, пені в розмірі 12 800,58 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: В.В. Сливка - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» до Самбірського технікуму економіки та інформатики про заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 370 000,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 15 021,39 грн, трьох процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 18 159,32 грн, пені в розмірі 12 800,58 грн.
Ухвалою суду від 06.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.10.2020 року.
В підготовчому засіданні 26.10.2020 оголошено перерву до 23.11.2020. В підготовчому засіданні 23.11.2020 оголошено перерву до 07.12.2020.
Через відділ документообігу суду, 07.12.2020 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути на користь позивача 260000,00 грн суми основного боргу, інфляційні в розмірі 15021,39 грн, три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 18159,32 грн, пеню в розмірі 12800,85 грн.
Ухвалою суду від 07.12.2020 закрито підготовче провадження у справі № 914/2539/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020.
Через відділ документообігу суду, 23.12.2020 (вх. №36404/20) представником відповідача подано заяву від 22.12.2020 №219, в якій просить долучити до матеріалів справи платіжне доручення №482 від 21.12.2020 на суму 260000,00 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2020 відкладено розгляд справи №914/2539/20 на 25.01.2021.
В судове засідання 25.01.2021 представник позивача з'явився. Позовні вимоги представник позивача підтримав в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 15021,39 грн, трьох процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 18 159,32 грн та пені в розмірі 12800,85 грн, зважаючи на здійснені відповідачем проплати заборгованості після відкриття провадження у справі, згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання договору від 06.02.2019 позивачем було надано відповідачеві послуги постачання теплової енергії на загальну суму 519 354,15 грн, однак оплата наданих послуг теплопостачання відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі.
В судове засідання 25.01.2021 представник відповідача не з'явився. Через відділ документообігу суду, представник відповідача подав заяву від 22.01.2021 №5 про зменшення розміру неустойки (пені), в якій просить зменшити розмір неустойки (пені) на 90 %. На виконання вимог ухвали суду від 06.10.2020, через відділ документообігу суду, подав 26.10.2020 (вх. №30855/20) відзив на позовну заяву від 23.10.2020 №178, в якому заперечує проти позову в частині накладення штрафних санкцій та визнає суму основного боргу. На думку відповідача встановлення тарифу на теплову енергію розмірі 2059,60 з ПДВ для усіх категорій споживачів є завищений, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань. Також, звертає увагу суду на те, що відповідач є неприбутковою бюджетною установою та обмежений у розпорядженні матеріальними ресурсами, оплата за тепло проводиться за рахунок коштів спеціального фонду кошторису, які утримуються від мешканців гуртожитку в якості оплати за проживання. Однак, собівартість проживання 1 студента в опалювальний період значно перевищує вказану суму, внаслідок чого навчальний заклад має заборгованість. Відтак, відповідач просить не застосовувати штрафні санкції щодо відповідача та надати розстрочку або відстрочку виконання рішення.
Не погоджуючись з обставинами, на які посилається відповідач у своєму відзиву на позовну заяву, позивач подав до суду 27.10.2020 (вх. №31061/20) відповідь на відзив від 27.10.2020 та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне:
- відповідач просить не зменшити пеню в порядку ст.233 Господарського кодексу України, а взагалі не застосовувати до нього штрафні санкції, проте, як зазначає позивач, така можливість чинним законодавством не передбачена;
- позивач не взмозі впливати на розмір тарифу для теплопостачання, оскільки такий встановлюється рішення Самбірської міської ради;
- відповідачем не додано доказів, які б свідчили про винятковість обставин, які б давали підставу суду зменшити розмір штрафних санкцій або взагалі не застосовувати їх;
- неналежне плануванні своєї господарської діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших учасників господарських відносин.
Відтак, вважає, що оскільки відповідач погоджується з наявністю основної суми заборгованості, а отже, на думку позивача, нарахування штрафних санкцій є законним.
Відповідач, 18.11.2020 (вх. №33277/20) надав свої заперечення на відповідь на відзив від 16.11.2020 №198, в якому зазначив, що відповідач не обмежений в праві просити зменшити або не застосовувати штрафні санкції по відношенню до нього та вважає, що позовні вимоги в частині накладення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.
Однак, зазначене заперечення на відповідь на відзив подано відповідачем з порушенням строку встановленого ухвалою суду від 06.10.2020 - залишено судом без розгляду.
У судовому засіданні 25.01.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Між Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (позивач, за договором - Учасник) та Самбірським технікумом економіки та інформатики (відповідач, за договором - Замовник) 06 лютого 2019 року було укладено договір № 36 про закупівлю послуг за державні кошти постачання теплової енергії (далі - Договір) на строк з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року, 29 січня 2020 року між Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (позивач, за договором - Учасник) та Самбірським технікумом економіки та інформатики (відповідач, за договором - Замовник) було укладено договір № 36 про закупівлю послуг за державні кошти постачання теплової енергії (далі - Договір) на строк з 01.01.2020 року до 31.12.2020року.
Відповідно до п. 1.1. договору учасник зобов'язується у 2019 році поставити Замовникові теплову енергію, а Замовник - прийняти і оплатити її в порядку та на умовах визначених цим Договором.
На виконання умов Договору у період лютий- грудень 2019 року, січень-березень 2020 року позивачем були надані відповідачу послуги постачання теплової енергії на загальну суму 519 354,15 грн. по гуртожитку Самбірського технікуму економіки та інформатики, що підтверджується:
• актом про використану теплову енергію за лютий 2019 року на суму 123650,92 грн.;
• актом про використану теплову енергію за листопад 2019 року на суму 72900,70 грн.;
• актом про використану теплову енергію за грудень 2019 року на суму 73561,24 грн.;
• актом про використану теплову енергію за січень 2020 року на суму 128705,29 грн.;
• актом про використану теплову енергію за лютий 2020 року на суму 96473,36 грн.;
• актом про використану теплову енергію за березень 2020 року на суму 24062,64 грн.
Дані акти про використану теплову енергію погоджені та підписані відповідачем без застережень.
За змістом п. 4.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 4.2. встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводиться відповідачем на підставі акта про використану теплову енергію, складеного в останній день розрахункового періоду. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п.п. 6.1.1., п. 6.1 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену теплову енергію.
Однак, оплата наданих послуг теплопостачання відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі. Позивачем вживались заходи щодо погашення існуючої заборгованості шляхом скерування претензії до відповідача з проханням вирішити питання повної оплати за Договором (копія претензії від 07.07.2020р. № 134 додається).
Проте, виникла у відповідача заборгованість перед позивачем за вказаний вище період станом на 25 вересня 2020 року не погашена і становила 370 000,00 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 15.09.2020 ( акт звірки додається.)
Відтак, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору замовником щодо оплати вартості наданих послуг, Підприємство теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані та неоплачені послуги постачання теплової енергії у розмірі 370000,00 грн - основного боргу; 15021,39 грн - інфляційних, 18159,32 грн - трьох процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі, 12800,85 грн - пені.
Після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 110000,00 грн та 260000,00 грн, відтак, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 15021,39 грн, три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 18159,32 грн, пеню в розмірі 12800,85 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2. встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводиться відповідачем на підставі акта про використану теплову енергію, складеного в останній день розрахункового періоду. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п.п. 6.1.1., п. 6.1 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену теплову енергію.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).
Як установлено судом, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору №36 про закупівлю послуг за державні кошти постачання теплової енергії від 06.02.2019.
Відтак, на виконання умов Договору у період лютий- грудень 2019 року, січень-березень 2020 року позивачем були надані відповідачу послуги постачання теплової енергії на загальну суму 519 354,15 грн по гуртожитку Самбірського технікуму економіки та інформатики.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 370000,00 грн, що оформлено актом звірки взаєморозрахунків.
Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу у розмірі 110000,00 грн та у розмірі 260000,00 грн.
Таким чином, станом на 25.01.2021 відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Однак, слід зауважити, що закриття провадження у справі на підставі Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.219. у справі № 13/51-04).
Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 370 000,00 грн провадження у справі №914/2539/20 у цій частині підлягає закриттю.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 4.3 та 4.4. перебіг строку для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розпочався 21.02.2019 р.
Так, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 18 159,32 грн - трьох відсотків річних, зазначає, що такий здійснено арифметично правильно.
Щодо запропонованого позивачем стягнення 15 021,39 грн інфляційних втрат, суд зазначає, що такий розрахунок здійснено коректно. Відтак, стягнення з відповідача 15 021,39 грн інфляційних втрат підлягає до задоволення.
За порушення строків виконання умов договору стягується пеня, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Зважаючи на наведене, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12800,85 грн, розрахунок якої здійснено коректно, а відтак - підлягає до задоволення.
Щодо поданої відповідачем заяви від 22.01.2021 №5 про зменшення розміру неустойки (пені), в якій просить зменшити розмір неустойки (пені) на 90 %, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 90 %.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 4589,72 грн судового збору.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Зменшені позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Самбірського технікуму економіки та інформатики(гуртожиток) (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. С. Крушельницької, 7; код ЄДРПОУ 02357752) на користь Підприємство теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (81400, Львівська область, м. Самбір, С. Крушельницької, 9; код ЄДРПОУ 05506477) 15021,39 грн - інфляційних, 18159,32 грн - трьох процентів річних, 12800,85 грн - пені та 4589,72 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 260000,00 грн основного боргу провадження у справі - закрити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.01.2021 р.
Суддя Н.Є. Березяк