79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.01.2021 справа № 914/3048/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», м. Теребовля Тернопільської області,
до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агровиріб», с. Загірне Стрийського району Львівської області,
про стягнення 119'758,91 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агровиріб» про стягнення 119'758,91 грн. заборгованості за договором №РЕ/ЛВ/246/20 поставки товарів від 02.09.2020.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 листопада 2020 справу № 914/3048/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така повернулася на адресу суду з відміткою органу зв'язку про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
02 вересня 2020 року ТзОВ «Ферозіт» (постачальник) та СВК «Агровиріб» (покупець) укладено договір поставки товарів №РЕ/ЛВ/246/20, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в Накладних. Накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами - вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2 та 1.3 договору).
Відповідно до умов п.2.1 та 2.3 договору умови та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами у момент формування заявки. При виявленні невідповідності продукції за кількістю або якістю покупець зобов'язаний негайно повідомити про це постачальника та скласти акт про невідповідність продукції за кількістю або якістю. Акт має бути підписаний комісією у складі не менше трьох осіб, та в її склад повинен входити водій, що здійснював доставку продукції та за вимогою постачальника його представник. При прийманні продукції з порушення вимог цього пункту збитки постачальником не відшкодовуються.
Перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної (п.2.5 договору).
Згідно п. 4.1 та п. 4.2 договору форма оплати - передоплата в розмірі відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми - протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.
За змістом пунктів 5.2, 5.3 та 5.5 договору у випадку порушенні строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі-подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. У випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. За прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми.
Сторони домовилися, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів річних, втрат від інфляції) встановлюється в три роки (п.5.6 договору).
У пункті 7.1 договору сторони визначили, що договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
На виконання умов укладеного договору ТзОВ «Ферозіт» поставило відповідачу обумовлений товар на загальну суму 96'501,93 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №ЛВ000015061 від 03.09.2020 на суму 48'735,00 грн., №ЛВ000015448 від 08.09.2020 на суму 20'224,80 грн., №ЛВ000015449 від 08.09.2020 на суму 24'201,72 грн. та №ЛВ000015450 від 08.09.2020 на суму 3'340,41 грн. вказані накладні підписані відповідачем без зауважень.
Як стверджує позивач, кооператив вартість отриманого товару не оплатив.
Таким чином, на думку позивача, станом на момент звернення з позовною заявою заборгованість відповідача становила 96'501,93 грн.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 1'186,98 грн. пені, 19'300,39 грн. штрафу та 2'769,61 грн. 28% річних, які просить стягнути з відповідача.
Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №РЕ/ЛВ/246/20 поставки товарів від 02.09.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на загальну суму 96'501,93 грн., тому цю суму слід стягнути з відповідача.
Щодо стягнення 1'186,98 грн. пені, 19'300,39 грн. 20% штрафу та 2'769,61 грн. 28% річних, суд зазначає наступне.
В умовах договору сторони передбачили обов'язок покупця здійснити оплату упродовж 30 календарних днів від дня отримання товару уповноваженою особою покупця. 03.09.2020 та 08.09.2020 сторонами підписано видаткові накладні, що підтверджують отримання товару відповідачем.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 256 ЦК України). Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, 06.10.2020 є датою порушення відповідачем зобов'язання за видатковою накладною №ЛВ000015061 від 03.09.2020, а 09.10.2020 - за видатковими накладними №ЛВ000015448, ЛВ000015449 та ЛВ000015450 від 08.09.2020.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 5.2 та 5.3 договору у випадку порушенні строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі-подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням здійсненої оплати, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача за неоплату товару підлягає заявлена позивачем пеня у розмірі 1'186,98 грн.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено оплату отриманого товару на понад 30 календарних днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від суми неоплаченого товару, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 19'300,39 грн. також є обґрунтованою.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 28% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 28% річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума 2'769,61 грн. 28% річних.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 96'501,93 грн. основного боргу, 1'186,98 грн. пені, 19'300,39 грн. 20% штрафу та 2'769,61 грн. 28% річних.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань і доказів у спростування наведених обставин суду не надано.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 36836 від 13.11.2020, про що докази знаходяться в матеріалах справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'102,00 грн. судового збору (ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”).
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агровиріб» (82466, Львівська область, Стрийський район, с. Загірне, вул.С.Стрільців, 1/1; код ЄДРПОУ 42085406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (48100, Тернопільська область, Теребовлянський район, м. Теребовля, вул. Шевченка, 171; код ЄДРПОУ 37961273) 96'501,93 грн. основного боргу, 1'186,98 грн. пені, 19'300,39 грн. штрафу, 2'769,61 грн. 28% річних та 2'102,00 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Б.І. Яворський