просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 січня 2021 року Справа № 913/412/19
Провадження № 18/913/412/19
За скаргою комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області
на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області
у справі за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача - комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 34.091.498,89 грн
орган виконання судового рішення - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання Терещенко Л.І.
У засіданні брали участь:
від позивача (стягувача): представник не прибув;
від відповідача (боржника): Дядько Г.П, виписка з ЄДР, наказ № 10-к від 23.02.2018,
статут КП "Лисичанськтепломережа";
від органу ДВС: представник не прибув.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника боржника (відповідача), суд
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (далі - заявник, відповідач, боржник) звернулося до господарського суду Луганської області зі скаргою від 04.01.2021 № 36 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Пихоніної М.В. (далі - відділ ДВС, ВДВС) щодо накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346.
У скарзі боржник вказав наступне:
- рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/412/19 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 27.896.203,07 грн, три проценти річних в сумі 1.042.373,21 грн, інфляційні втрати в сумі 2.868.835,31 грн та витрати на судовий збір в сумі 477111,17 грн; в решті позову (про стягнення пені в сумі 2.284.087,30 грн) відмовлено;
- 06.12.2019 позивачу видано наказ № 913/412/19;
- постановою від 19.12.2019 відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 60909145 з виконання наказу господарського суду Луганської області від 06.12.2019 № 913/412/19;
- постановами ВДВС від 19.12.2019 з боржника стягнуто на користь відділу ДВС виконавчий збір в сумі 3.228.452,27 грн та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 85,90 грн;
- 18.03.2020 боржник отримав постанову ВДВС про арешт коштів боржника від 21.12.2019 у виконавчому провадженні № 60909145;
- вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на його рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві;
- 18.12.2020 боржник звернувся до відділу ДВС з листом від 17.12.2020 № 3003 з проханням зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві на суму виникнення у боржника зобов'язань з виплати заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату в сумі 3.895.250,22 грн;
- відповіді на вказаний лист (про зняття арешту на суму зобов'язань з виплати заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату) відділ ДВС не надав;
- вказані дії (бездіяльність) ВДВС щодо не зняття арешту з грошових коштів є протиправними за таких підстав:
- заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю»;
- зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю;
- отже, виплата підприємством заробітної плати своїм працівникам має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства; накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача (прав на оплату праці);
- аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.
На підставі вказаних доводів, боржник заявив вимогу про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яким на даний час здійснюється виконання наказу від 06.12.2019 № 913/412/19, зняти арешт з грошових коштів у розмірі 3.865.250,22 грн, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , МФО 300346 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві, для виплати заробітної плати працівникам КП «Лисичанськтепломережа».
Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.01.2021 прийнято скаргу до розгляду. Розгляд скарги призначено на 22.01.2021, 12-00.
У судове засідання 22.01.2021 представники стягувача (позивача) та відділу ДВС не прибули, останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду залучені до матеріалів справи).
Представник стягувача (АТ НАК «Нафтогаз України») письмові пояснення на скаргу не подав.
Відділ ДВС 22.01.2021 на електронну пошту суду надіслав відзив на скаргу, який не засвідчено електронним цифровим підписом, і тому, не прийнятий судом до уваги.
Дослідивши матеріали скарги та справи, вислухавши представника боржника, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких підстав:
Обставини встановлені судом:
- рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/412/19, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 27.896.203,07 грн, три проценти річних в сумі 1.042.373,21 грн, інфляційні втрати в сумі 2.868.835,31 грн та витрати на судовий збір в сумі 477111,17 грн; в решті позову (про стягнення пені в сумі 2.284.087,30 грн) відмовлено;
- позивачу видано наказ від 06.12.2019 № 913/412/19;
- постановою від 19.12.2019 відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 60909145 з виконання наказу господарського суду Луганської області від 06.12.2019 № 913/412/19;
- постановами ВДВС від 19.12.2019 з боржника стягнуто на користь відділу ДВС виконавчий збір в сумі 3.228.452,27 грн та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 85,90 грн;
- постановою ВДВС від 21.12.2019 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на його рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві;
- рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком, якій використовується боржником для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати;
- боржник до звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця звернувся до відділу ДВС з листом від 17.12.2020 № 3003 в якому просив зняти арешт з грошових коштів в сумі 3.895.250,22 грн на рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам за листопад 2020 р., з доданням копії звіту про суми нарахованої заробітної плати за листопад 2020 р.;
- відділ ДВС одержав вказаний лист боржника 19.12.2020, що підтверджується відповідним штампом ВДВС на копії цього листа (т. 3, а.с. 34);
- відділ ДВС не надав боржнику відповіді на його лист від 17.12.2020 № 3003, арешт з грошових коштів не зняв.
Вказані факти підтверджуються письмовими доказами (завіреними копіями документів), поданими суду позивачем (постановами ВДВС, довідкою банку, заявою-договором, листом та звітом боржника (т. 5, а.с. 30-37).
Статтею 1291 Конституції України унормовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою право кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент прийняття постанови про арешт коштів, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частинами 1-3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також, ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону).
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
При цьому ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Судом встановлено, що боржнику 07.06.2019 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 (на даний час № НОМЕР_1 ), на кошти, на якому виконавцем був накладений арешт, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати.
Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Акціонерне товариство «Альфа-Банк», на яке нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Разом з тим за приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
При цьому, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення у боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, боржник звернувся до відділу ДВС з листом про виникнення в нього зобов'язань з виплати заробітної плати в сумі 3.895.250,22 грн та просив зняти арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві, на суму зобов'язань з виплати заробітної плати за листопад 2020 року в розмірі 3.895.250,22 грн.
До вказаного листа боржник додав копію звіту про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату за листопад 2020 року.
Вказаний лист боржника органом ДВС було залишено без відповіді.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця чи іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуюче викладене суд вважає бездіяльність державного виконавця неправомірною (не зняття арешту з коштів, призначених для виплати заробітної плати працівникам боржника), а вимоги боржника - обґрунтованими.
За таких обставин, вимоги боржника про зняття арешту з грошових коштів, які передбачені для виплати заробітної плати підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» від 04.01.2021 № 36 на дії державного виконавця задовольнити.
2. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт, накладений постановою від 21.12.2019 у виконавчому провадженні № 60909145, в рамках примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 06.12.2019 № 913/412/19, з грошових коштів в сумі 3.895.250,22 грн, які передбачені для виплати заробітної плати за листопад 2020 р. та містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346.
22 січня 2021 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали виготовлено 27.01.2021
У відповідності до ст. 257 ГПК України ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя В.В. Корнієнко