вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3365/20
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (Київська обл., Києво-Святошинський р-н , м. Вишневе)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” (Київська обл., Києво-Святошинський р-н , м. Вишневе)
про стягнення 27014,20 грн
без виклику учасників процессу
Комунальне підприємство “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” (далі - відповідач) про стягнення 27014,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань відповідно до Договору №76 про постачання теплової енергії від 12.11.2013.
Ухвалою від 30.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 06.01.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 20.01.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали суду отримана сторонами - 07.12.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103271625360, 0103271625379.
Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав.
При цьому, 20.01.2021 від відповідача надійшов лист, в якому відповідач просить суд зобов'язати позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками. Також, відповідач зазначає, що відсутня можливість подати відзив на позовну заяву, оскільки позовна заява товариству не надходила.
Водночас, відповідачем не заявлено клопотання про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, правом ознайомитись з матеріалів справи відповідач також не скористався.
Суд оцінює доводи відповідача критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано обов'язок щодо відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами відправлення, а саме фіскальним чеком, поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист від 16.11.2020.
Поштове відправлення № 0813202697306, в якому направлено відповідачу копію позовної заяви і доданих до неї документів, направлено за адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти, відповідне поштове відправлення вручено відповідачу - 01.12.2020.
Таким чином, підстави щодо зобов'язання позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками відсутні.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
12.11.2013 між Комунальним підприємством “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” (споживач) укладено договір № 76 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води згідно температурного графіка 105-70С на такі потреби: на опалення 190 Гкал/год, 0,0994 Гкал/рік; на гаряче водопостачання.
Згідно з п. 2.4. договору, користування тепловою енергією допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією та споживачем.
Умовами п. 3.2. договору передбачено, зокрема, обов'язок теплопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
Відповідно до п.п.4.2.1. договору споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії за кожним параметром в обсягах і в терміни, які передбачені договором, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в договорі, не допускаючи її перевищення.
Теплова енергія постачається споживачу на опалення приміщення будинку побуду за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15 (п. 11.3 договору).
Як передбачено п. 6.4 договору, оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштаим до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, в розмірі 100 % вартості обсягу теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць, згідно рахунку; остаточний розрахунок на підставі виставленого рахунку та акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за місяць не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним. Споживач протягом 15 днів з моменту отримання акту наданих послуг зобов'язаний повернути теплопостачальній організації один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту.
У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту або мотивованої відмови від підписання акту в термін, зазначений у п. 6.4 договору, послуги вважаються прийнятими споживачем за обсягом, вартістю та якістю.
Згідно п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, затвердженими згідно діючого законодавства. На момент заключення договору тариф складав 1015,94 грн з ПДВ.
При зміні тарифів за теплову енергію нові тарифи обов'язкові для сторін з моменту їх введення (п. 6.2 договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 11.11.2014 (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, чи його перегляд.
З 01.06.2020 для позивача встновлені тарифи на теплову енергію згідно рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради № 16/7 від 29.05.2020 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за категоріями споживачів «бюджетні установи», «релігійні організації» «інші споживачі» КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області».
У відповідності до вказаного рішення, двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для категорії «інші» споживачі становить: умовно-змінна частина - 1387,34 грн/Гкал з ПДВ, умовно-постійна частина (абонентська плата, місячна) - 54354, 56 грн/Гкал/год з ПДВ.
01.06.2020 Комунальним підприємством “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” підписано додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до п. 6.1 договору щодо введення з 01.06.2020 двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії.
Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди, двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії з 01.06.2020 становить: для потреб інших споживачів за складовими з ПДВ: умовно-змінна частина - 1387,34 грн/Гкал; умовно-постійна частина (абонентська плата, місячна) - 54354, 56 грн/Гкал/год. Одноставковий тариф на послугу з постачання гарячої води з ПДВ становить для потреб інших споживачів - 110,52 грн/куб.м. (з ПДВ).
Решта умов договору залишаються незмінними і є обов'язковими для виконання сторонами (п. 2 додаткової угоди).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу за період з червня 2020 року по жовтень 2020 року - 27014, 20 грн абонентської плати за приєднане теплове навантаження об'єкту за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева (Європейська), 15, згідно встановлених з 01.06.2020 тарифів відповідно до рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради № 16/7 від 29.05.2020.
До матеріалів позовної заяви додано наступні виставлені позивачем відповідачу рахунки: № 2006076 від 26.06.2020 на суму 5402,84грн, № 2006076 від 29.07.2020 на суму 5402,84грн, № 2006076 від 27.08.2020 на суму 5402,84грн, № 2006076 від 28.09.2020 на суму 5402,84грн, № 2006076 від 29.10.2020 на суму 5402,84грн.
При цьому, відповідачем зобов'язання з оплати у розмірі 27014, 20 грн абонентської плати за період червня 2020 року по жовтень 2020 року не виконано.
18.09.2020 позивач звертався до відповідача з претензією № 456 від 18.09.2020 з проханням провести розрахунок по договірним зобов'язанням з оплати абонентської плати згідно встановлених тарифів рішенням Вишневої міської ради № 16/7 від 29.05.2020.
У відповідь на зазначену претензію, відповідач листом № 34 від 06.10.2020 повідомив позивача про відсутність обов'язку з оплати абонентської плати за період червня 2020 року по жовтень 2020 року, оскільки теплової енегії у зазначений період не отримувало.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Згідно п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Як передбачено п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
01.06.2011 постановою Кабінету Міністрів України №869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води» (далі - Порядок).
Згідно з п. 1 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п.2)
Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).
Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії;
Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання гарячої води - вартість одиниці послуги (1 куб. метр) як грошовий вираз відповідної умовно-змінної частини вартості планованого обсягу теплової енергії, необхідної для надання послуги з
постачання гарячої води, витрат на електроенергію та холодну воду для потреб гарячого водопостачання;
Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об'єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії;
Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно- змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку;
Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:
- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);
- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).
Зі змісту Порядку слідує, що абонентська плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.
Згідно п. 14 Порядку калькулювання собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з розрахунку на планований період.
Відповідно до п. 15 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.
Пунктом 48 Порядку встановлено, що формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість ГГкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.
Згідно п. 48 Порядку умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження об'єктів теплоспоживання та
грошовий вираз решти планованих витрат повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, що розраховуються згідно з вимогами цього Порядку.
Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини (п. 49 Порядку)
Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради №16/7 від 29.05.2020р. для Позивача встановлено з 01.06.2020 року умовно-постійну частину двоставкового тарифу - абонентську плату, яка нараховується щомісячно в залежності від приєднаного теплового навантаження.
Водночас, опалювальний сезон триває не увесь рік (12 місяців), а в середньому 6 місяців (жовтень-квітень включно).
Таким чином, витрати позивача на надання послуг з опалення є сезонними, проте, як зазначає позивач, для зручності як споживачів (для зменшення фінансового навантаження в опалювальний період), так і виробників теплової енергії (можливість стабільного фінансування поточних витрат протягом календарного року) плата за теплове навантаження (умовно-постійна частина тарифу) розраховується відповідно до планових річних показників та розподіляється рівними щомісячними платежами протягом року.
Тобто, плата, яка мала бути внесена протягом місяців опалювального періоду, розділяється на рівні частини і підлягає до сплати також протягом місяців неопалювального сезону.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, а також те, що станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення боргу з абонентської плати у розмірі 27014, 20 грн, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, відповідачем не запереченими та не спростованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених судових витрат позивачем подано до суду платіжне доручення № 1977 від 04.11.2020 про сплату 2197,00 грн судового збору, договір №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 09.09.2020, додаткову угоду № 4 до договору №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 05.11.2020, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8779/10, ордер серії ХВ № 881 від 09.09.2020, звіт № 4 про надані адвокатські послуги від 10.11.2020 та платіжне доручення № 2024 від 16.11.2020 на суму 10000,00 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як визначено ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина 3 ст. 126 ГПК України вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 09.09.2020 між Комунальним підприємством “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Адвокатським бюро “Юрій Коваленко” укладено договір №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг, відповідно до змісту якого, бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу - адвокатські послуги щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (претензій, позовних заяв, відзивів, заперечень, клопотань, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та всіх інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративне правопорушення, в органах державної виконавчої служби, в органах нотаріату, в органах Національної поліції України, прокуратури та усіх інших правоохоронних органах, в органах Державної податкової служби України, в органах Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України , тощо з будь-яких питань (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, загальний розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану правову допомогу в межах цього договору становить 49000,00 грн. Вказана сума гонорару розподіляється в залежності від обсягу наданої правової допомоги в кожній справі, про що сторони складають окремі додаткові угоди, які є невід'ємними частинами цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору (п .4.1 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору дія цього договору припиняється через один рік з дня його укладення.
Додатковою угодою № 4 до договору №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 05.11.2020 сторонами погоджено, що у зв'язку з виникненням спору між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” з приводу стягнення заборгованості за спожиті послуги за договором про постачання теплової енергії № 76 від 12.11.2013, клієнт доручає бюро здійснити всі необхідні дії для захисту інтересів клієнта (п.1 додаткової угоди).
Згідно з п. 7 додаткової угоди, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Карандюк Марина Вікторівна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8779/10 від 7 лютого 2020 року, видане Радою адвокатів Київської області на підставі рішення № 78 від 7 лютого 2020 року.
Відповідно до п. 8 додаткової угоди, по закінченні виконання доручень клієнта за цією додатковою угодою, бюро надає клієнту звіт про виконання доручення, який є актом виконаних робіт за договором.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цієї додаткової угоди правову допомогу, становить 10000,00 (десять тисяч) грн.
В матеріалах справи міститься звіт № 4 про надані адвокатські послуги від 10.11.2020, відповідно до якого надані наступні адвокатські послуги (виконані наступні роботи):
- опрацювання первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам клієнта із Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8” (код 23585517);
- аналіз судової практики та законодавства, що регулює відносини з надання комунальних послуг;
- розрахунок суми основного боргу за договором про постачання теплової енергії № 76 від 12.11.2013 року;
- підготовка та складення позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” (код ЄДРПОУ 19404332).
Позивачем сплачено за надані послуги (роботи) відповідно до договору №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 09.09.2020 суму 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2024 від 16.11.2020, копія якого додана до матеріалів справи.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.
Як зазначено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до звіту № 4 про надані адвокатські послуги від 10.11.2020, адвокатом виконані наступні роботи: опрацювання первинних бухгалтерських послуг документів по взаємовідносинам клієнта із Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8” (код 23585517); аналіз судової практики та законодавства, що регулює відносини з надання комунальних послуг; розрахунок суми основного боргу за договором про постачання теплової енергії № 76 від 12.11.2013 року; підготовка та складення позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” (код ЄДРПОУ 19404332).
Суд враховує, що позивач, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, що викликає у суду сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Окрім того, суд не погоджується з позивачем, що частина наданих адвокатом послуг відноситься до правничої допомоги, а саме, опрацювання первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам клієнта із Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8”.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону, видами адвокатської діяльності є:надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;т складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони.
Також, судом враховано, що в прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито провадження у даній справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Враховуючи вищевикладене та користуючись визначеними ч. 5 ст. 129 ГПК України критеріями, суд враховує, що справа є малозначною, предмет спору даної справи не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а також обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими, розумними та пропорційними до предмета спору витрати на правничу допомогу в розмірі - 2701,42 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2102, 000грн (27014,20/100*1,5<2102,00, отже - 2102,00).
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Комунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” про стягнення 27014,20 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Побут ЛТД” (08132, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 15, код ЄДРПОУ 19404332) на користь Комунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11, код ЄДРПОУ 19417197) 27014, 20 грн (двадцять сім тисяч чотирнадцять гривень двадцять коп) заборгованості, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) судового збору та 2701,42 грн (дві тисячі сімсот одну гривню сорок дві коп) витрат на надання професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/)
Суддя В.М. Антонова