ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/15645/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/15645/20
За позовом Фермерського господарства "Агроконтракт" (вул. Шевченка, буд. 95, смт Короп, Чернігівська область, 16200)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33, м. Київ 42, 01042)
Про стягнення 281038,09 грн
Без виклику представників сторін.
Фермерське господарство "Агроконтракт" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (далі - відповідач) про стягнення 281 038, 09 грн заборгованості за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за Договором поставки № 201218-01/1г від 20.12.2018 в частині оплати поставленого товару. У зв'язку із наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 281 038, 09 грн заборгованості за договором, з яких 277 287, 89 грн основної заборгованості, 3 000, 16 грн пені, 750, 04 грн 3 % річних. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
21.10.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали від 21.10.2020.
30.10.2020 до Господарського суду міста Києва поштовим та електронним зв'язком (без ЕЦП) надійшли заяви позивача ідентичного змісту на виконання ухвали суду від 21.10.2020. Суд зазначає, що позивач усунув недолік позовної заяви встановлені ухвалою суду від 21.10.2020.
16.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/156745/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суду відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33, м. Київ 42, 01042. Означена ухвала отримана відповідачем 23.11.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476246730).
Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/15645/20 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався, відзив в матеріалах справи відсутній.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Як встановлено ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2018 між Фермерським господарством «Агроконтракт» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №201218-01/1г (надалі - Договір), умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Умовами п. 2.1. Договору сторони передбачили, що зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки.
Пункт 3.1. Договору - асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов'язується дотримуватись відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною. Не допускається об'єднання кількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню.
Пункт 4.3. Договору - передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.
Пункт 4.10 Договору - обов'язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.
Пункт 5.4. Договору - оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. Договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 (тридцять) календарних днів після його реалізації.
При цьому, з аналізу п. 5.5. Договору вбачається, що сторонами не встановлений ліміт заборгованості покупця.
Реченням першим пункту 7.3 Договору передбачено, що для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов'язується протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю, сплачені за цей товар кошти.
Згідно п. 9.1. Договору - даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.
Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору впродовж 2019-2020 здійснено поставку товару за замовленням відповідача на загальну суму 957 607, 80 грн, в підтвердження чого подані видаткові накладні. Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 292 252, 00 грн. Окрім того, відповідачем було повернуто нереалізований товар на загальну суму 388 067, 65 грн, в підтвердження чого подані накладні повернення.
За таких обставин, за твердженням позивача, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 277287,89 грн. Окрім того, з метою проведення взаємних розрахунків, сторонами складено Акти звіряння взаємних розрахунків, що додані до позовної заяви та що на думку позивача є визнанням з боку відповідача суми основного боргу.
Позивач стверджує, що він звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 277 287, 89 грн, однак з долучених позивачем до позовної заяви доказів надсилання такої претензії на адресу відповідача не можливо встановити кореспонденція якого змісту була надіслана 01.09.2020 на адресу: м. Луцьк, отримувач: ТОВ «ГІППО» за поштовою накладною 1620001976682.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання з повної оплати вартості поставленого товару не виконав позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму заборгованості в сукупному розмірі 281 038, 09 грн, з яких: 277 287, 89 грн - сума основного боргу, 3000, 16 грн - пеня, 750, 04 грн - 3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Фермерського господарства «Агроконтракт» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище, сторони узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації (п. 5.4. Договору).
Отже, судом встановлено, що сторони договору № 201218-01/1г поставили умову щодо настання строку поставки товару в залежність від умови реалізації товару відповідачем ( тобто встановили відкладальну обставину щодо настання строку оплати товару).
Як встановлено нормами ч. 3 статті 212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Одночасно, з наявних в матеріалах справи накладних на повернення товару вбачається, що відповідачем було здійснено повернення частини поставленого товару.
При цьому, судом враховано, що у пункті 7.3 Договору сторони погодили, що для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов'язується на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю, сплачені за цей товар кошти.
В матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача адресовані позивачеві щодо поганої реалізації поставленого йому товару, при цьому наявні накладні на повернення нереалізованого товару, а відтак суд дійшов висновку, що товар на решту поставленої суми був відповідачем реалізований (відкладальна обставина настала), а отже, строк для оплати отриманого товару настав та вказані твердження відповідачем не спростовані.
З огляду на вище встановлене, вбачається, що відповідач своїх зобов'язань за договором в частині повної оплати отриманого товару не здійснив та доказів протилежного до суду не надав.
Окрім того, в матеріалах справи містяться Акти звірки взаємних розрахунків станом за період з 02.06.2020-31.07.2020 та за період з 01.01.2020-31.08.2020. При цьому, згідно останнього складеного Акту, станом на 31.08.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 277 287, 89 грн, що відповідає сумі позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором.
Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду викладеної в постановах від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 - акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
В даному випадку, з огляду на те, що поданий позивачем кінцевий Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020-31.08.2020 містить інформацію, що підтверджується видатковими накладними, а також те, що акт підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками, суд дійшов висновку, що зазначений акт підтверджує факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем та суму такої заборгованості визнано відповідачем по справі, про що свідчить відповідний підпис уповноваженої особи відповідача та проставлена печатка підприємства на самому акті.
Відповідач твердження позивача викладені в позовній заяві у встановленому ГПК України порядку не заперечив, доказів повної оплати вартості до суду не надав, відтак з огляду на наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 277 287, 89 грн, як такі, що є доведеними.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (згідно підпункту 8.2.1. Договору), а також 3 % річних.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом на підставі поданих доказів зроблено висновок, що відповідач порушив умови Договору, а отже вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Однак, як встановлено судом вище згідно пункту 3.1. Договору - асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов'язується дотримуватись відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною. Не допускається об'єднання кількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню.
Пункт 4.3. Договору - передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.
Пункт 4.10 Договору - обов'язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.
Відтак, сторони при укладенні Договору погодили поставку товару партіями, а отже, розрахунок заборгованості та нарахування штрафних санкцій повинно бути проведено окремо по кожній накладній, окрім того, сам факт поставки товару не є безумовною підставою нарахування штрафних санкцій, оскільки з умов Договору поставки та поданих доказів вбачається, що в даному випадку важливим є правильне визначення дати реалізації товару відповідачем згідно кожної поставки, однак позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на дату, з якого він рахує «загальний час прострочення», що суперечить умовам укладеного Договору.
При цьому, суд надавав позивачу можливість подати обґрунтований розрахунок позовних вимог про, що вказав в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21.10.2020, однак, усуваючи вказаний судом недолік, позивач лиш повторно зазначив вже наявний в позовній заяві розрахунок, що на думку суду є необґрунтованим в частині визначення дати прострочення та початку нарахування штрафних санкцій.
Суд зазначає, що саме лише здійснення обрахунку позивачем штрафних санкцій (згідно підпункту 8.2.1. Договору) та 3 % річних не є безумовною підставою визнання його обґрунтованим, оскільки при здійсненні відповідних розрахунків позивач повинен виходити з умов укладеного між ним та відповідачем Договору, тобто арифметичні розрахунки повинні бути обґрунтованими датою настання строку оплати за поставлений товар, дати прострочення оплати та кінцевої дати періоду прострочення по кожній поставці окремо (в даному випадку з дати реалізації відповідачем поставленої продукції згідно кожної накладної як те передбачено п. 5.4. Договору).
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Однак, з двічі поданого позивачем розрахунку (в позовній заяві від 13.10.2020 та заяві від 30.10.2020) вбачається, що позивачем двічі проведені розрахунки за відсутності відображення інформації щодо усіх дат, сум проплат, повернення відповідачем товару (тобто без урахування часткової сплати послуг відповідачем, як те зазначається позивачем та сум на які було повернуто товар).
За наявних обставин, суд не вбачає можливим здійснити власний обрахунок даної санкції (пені) та самостійно визначити дату початку нарахування штрафних санкцій відповідно до умов договору, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення наявності суми заборгованості по кожній накладній окремо, по якій ця сума боргу повинна бути погашена; усіх дат та сум проплат, повернення відповідачем товару та по яким накладним. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часткової сплати поставленого товару відповідачем (платіжні доручення), на підставі яких, суд міг би самостійно встановити, на яку суму повинна нараховуватись пеня та момент з якого вона нараховується.
Такими чином, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені, що міститься в позовні заяві від 13.10.2020 та заяві від 30.10.2020, не може бути перевірений та розрахований судом самостійно, оскільки, у ньому не відображено необхідної інформації, крім того, не конкретизовано по яких накладних здійснювалися погашення боргу та у яких сумах, лише наявна вказівка, на яку загальну суму боргу нараховано пеню.
Відтак, з огляду на те, що суд не може збирати докази за власною ініціативою, а в силу принципів господарського судочинства, зокрема і принцип змагальності, саме на сторону покладається обов'язок здійснити розрахунок пені у відповідності до умов укладеного договору, а також неможливість самостійного визначення та обґрунтування позовних вимог та їх розрахунків судом, замість позивача, оскільки саме на позивача вимогами процесу покладено такий обов'язок, заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня у розмірі 3 000, 16 грн - задоволенню не підлягає, оскільки з поданих позивачем доказів суду достеменно не відомо, коли і за якими видатковими накладними у відповідача виникла заборгованість.
У зв'язку із зазначеним, суд також не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 750, 04 грн оскільки суду достеменно не відомо з якого моменту (календарної дати) та на яку суму відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором поставки.
З наведеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 000, 16 грн - пені та 750, 04 грн - 3 % річних.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розмірі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Агроконтракт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33, м. Київ 42, 01042, ідентифікаційний код: 32650231) на користь Фермерського господарства "Агроконтракт" (вул. Шевченка, буд. 95, смт Короп, Чернігівська область, 16200, ідентифікаційний код: 38289927) 277 287 (двісті сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 89 коп. - основного боргу, а також 4 159 (чотири тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн 50 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3 000, 16 грн пені та 750, 04 грн 3 % річних - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких