ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2021Справа №910/17139/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу"
простягнення 316 302,06 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Ільяшов Б.М.
від відповідача:не з'явився
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфара" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" про стягнення 316 302,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфара" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" пені у розмірі 98 235,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 127 601,34 грн. та 3% річних у розмірі 90 465,55 грн., нарахованих за прострочення у період з 01.02.2019 по 31.07.2020 відповідачем грошових зобов'язань, наявність яких підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19.
У змісті своєї позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" викладено попередній (орієнтовний) перелік судових витрат, в якому позивач вказує, що поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 4 745,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 31 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі №910/17139/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; судове засідання призначено на 01.12.2020.
30.11.2020 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що з огляду на п. 4.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1003/2 від 04.10.2018 позивачем невірно визначено періоди прострочення відповідачем своїх зобов'язань. Крім того, відповідач вказує, що позивач не вправі нараховувати пеню, оскільки ним порушено умови п. 6.12 Договору, які передбачають обов'язковість досудового врегулювання спору щодо стягнення пені. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" вказує на невірність обрахунку заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, з тих підстав, що позивачем не враховано часткову сплату заборгованості у спірний період. До того ж, відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір судових витрат не підтверджений документально та є неспіврозміним.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 долучено відзив на позов до матеріалів справи; оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2020.
09.12.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" надійшли письмові пояснення з доказами їх направлення відповідачу, в яких позивач вказує, що попереднє (до подання позову до господарського суду) звернення кредитора до боржника із вимогою про сплату штрафних санкцій не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Також позивач вказує, що здійснює нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені починаючи з дати підписання сторонами відповідних актів, в той час як відповідач втратив своє право на невизнання спірної заборгованості після підписання таких актів та ухвалення рішення у справі №910/17979/19.
10.12.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" надійшла заява про стягнення з судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, до якою позивачем долучено докази понесення витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 31 000,00 грн.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 долучено до матеріалів справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" про стягнення з позивача судових витрат; оголошено перерву в судовому засіданні до 15.12.2020.
14.12.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" надійшло клопотання про зменшення судових витрат, яке обґрунтоване тим, що із наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" доказів понесення судових витрат неможливо встановити які саме витрати понесено позивачем у зв'язку із розглядом даної справи, а також неспівмірності заявлених витрат до складності даної справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.01.2021 для здійснення судом перевірки розрахунку позовних вимог; визнано не обов'язковою явку представників сторін в наступне засідання.
В судове засідання 12.01.2021 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання, призначене на 12.01.2021, не забезпечив; про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача у розписці про повідомлення місця, дати та часу судового засідання від 15.12.2020; про причини неявки суд не повідомив, однак судом враховано, що у судовому засіданні 15.12.2020 явка представників сторін у судове засідання, призначене на 12.01.2021, визнавалась необов'язковою.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання 12.01.2021 та необов'язковість його явки в засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу".
В судовому засіданні 12.01.2021 судом завершено розгляд справи №910/17139/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (надані, в тому числі в засіданнях, що передували, судовому засіданню 12.01.2021), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" (клієнт) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №1003/2 (надалі - Договір).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту (автомобільним, морським, авіа) по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору - послуги). Клієнт зобов'язується прийняти та оплачувати виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці на перевезення (далі за текстом договору - заявка). В суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення клієнта, а також його винагороду.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 та підпунктом 3.2.6 п. 3.2 Договору передбачено, що на підставі заявки на перевезення вантажу, направленого клієнтом факсимільним зв'язком або електронною поштою, експедитор має узгодити з клієнтом маршрут, умови перевезення вантажу та розмір плати за виконання доручення, а клієнт зобов'язується своєчасно здійснювати оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати додаткові витрати, понесені експедитором у зв'язку з виконанням даного договору: платежі та збори, невраховані при узгодженні вартості перевезення, пов'язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням та необхідність яких виникла на шляху проходження вантажу; додаткові витрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу; витрати, пов'язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами, нараховані залізницею.
Згідно п. 3.3.26 Договору протягом 10 робочих днів з дати отримання від експедитора акту надання послуг та звіту до нього клієнт зобов'язується їх розглянути, підписати та один примірник підписаного акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом заявки повернути експедитору. У разі наявності зауважень, підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх експедитору у вказаний строк разом з оригіналом заявки. У разі відсутності письмових зауважень клієнта до акту надання послуг та/або звіту до нього після закінчення 10 робочих днів з дати отримання ним відповідного акту надання послуг та звіту до нього акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими клієнтом, а послуги обумовлені в них наданими експедитором в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог клієнта та підлягають сплаті клієнтом експедитору. Якщо клієнт відмовляється підписати акт надання послуг та/або звіту до нього, не надаючи при цьому експедитору мотивованих зауважень в письмовому вигляді, акт надання послуг та звіт до нього, підписані експедитором в односторонньому порядку є підставою для сплати клієнтом наданих йому послуг у повному обсязі, а також підтвердженням того, що обумовлені у акті надання послуг та звіті до нього послуги надані експедитором клієнту належним чином відповідно до його вимог.
Клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 календарних днів, але не пізніше дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу). Сторони домовилися вважати, що рахунок визнається належним чином пред'явленим до оплати з моменту його відправлення експедитором клієнту по електронній пошті або засобами факсимільного зв'язку. Після фактичного надання послуг, клієнт не має права посилатися на неотримання рахунку від експедитора, як на підставу для відмови від погашення виниклої заборгованості. Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно актів виконаних робіт. Датою надання послуг за цим договором є дата складання акту надання послуг. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок експедитора (п.п. 4.1, 4.4, 4.5, 4.9 Договору).
Пунктом 4.7 Договору передбачено, що у разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах клієнта та/або з вини клієнта і пов'язаних з виконанням цього Договору, в тому числі у разі перевищення об'єму фактично організованого перевезення, запланованого і оплаченого клієнтом, експедитор пред'являє до оплати клієнтові факсом або електронною поштою рахунок, що підлягає оплаті клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту його пред'явлення до оплати.
У пункті 6.2 Договору зазначено, що сторона, яка порушила свої зобов'язання та отримала претензію, зобов'язана розглянути її та надати відповідь по суті (підтримати згоду на повне або часткове її задоволення чи повідомити про повну або часткову відмову в її задоволенні) не пізніше 30 днів з дати отримання претензії.
У пункті 6.12 Договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків оплати послуг, що надаються експедитором клієнту за цим Договором (в тому числі відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта), клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором, за кожен день прострочення платежу. Обов'язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом експедитора.
Згідно з п. 11.1 Договору строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2018. За відсутності до спливу строку дії цього договору пропозицій сторін щодо розірвання цього договору, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (12 місяців). Кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 30 календарних днів із зазначенням причин розірвання. Цей договір може бути припинений/розірваний тільки по завершенні всіх взаєморозрахунків, пов'язаних із його виконанням.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за укладеним між контрагентами договором транспортно-експедиторського обслуговування №1003/2 від 04.10.2018 в частині оплати наданих позивачем послуг, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" на користь позивача борг у розмірі 2 186 940,44 грн. та судовий збір у розмірі 32 804,11 грн.
Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 набрало законної сили 07.08.2020 та набуло статусу остаточного судового рішення.
Як вбачається із змісту вказаного рішення суду в межах справи №910/17979/19 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" складалась із боргу з оплати наданих згідно актів виконання робіт (наданих послуг) підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) №29 від 31.01.2019 на суму 613 002,18 грн., №30 від 31.01.2019 на суму 834 184,08 грн., №62 від 28.02.2019 на суму 446 204,91 грн., №105 від 31.03.2019 на суму 225 556,39 грн., №152 від 30.04.2019 на суму 79 662,20 грн., №180 від 31.05.2019 на суму 99 236,43 грн., №231 від 30.06.2019 на суму 65 367,11 грн., №253 від 31.07.2019 на суму 166 197,90 грн., №296 від 31.08.2019 на суму 134 457,34 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" пені у розмірі 98 235,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 127 601,34 грн. та 3% річних у розмірі 90 465,55 грн., нарахованих за прострочення у період з 01.02.2019 по 31.07.2020 відповідачем грошових зобов'язань, наявність яких підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм Глави 65 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 встановлено, що відповідачем неналежно виконано свої зобов'язання з оплати наданих позивачем згідно Договору послуг з перевезення, у зв'язку з чим було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" заборгованість у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 набуло статусу остаточного.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
У рішенні суду від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 підтверджено надання позивачем транспортно-експедиційних послуг належним чином та в повному обсязі, строк виконання зобов'язання відповідача з оплати послуг є таким, що настав, а отже позовні вимоги про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 2 186 940,44 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Варто відзначити, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/17979/19 судом не встановлювались дати настання у відповідача обов'язку щодо сплати за надані позивачем послуги, як і не визначались дати, з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" є таким, що прострочило виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з наведеним, суд вбачає за можливе самостійно встановити дані обставини в межах цієї справи.
Отже, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 календарних днів, але не пізніше дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу). Сторони домовилися вважати, що рахунок визнається належним чином пред'явленим до оплати з моменту його відправлення експедитором клієнту по електронній пошті або засобами факсимільного зв'язку. Після фактичного надання послуг, клієнт не має права посилатися на неотримання рахунку від експедитора, як на підставу для відмови від погашення виниклої заборгованості.
Однак, із наданих позивачем актів №29 від 31.01.2019, №30 від 31.01.2019, №62 від 28.02.2019, №105 від 31.03.2019, №152 від 30.04.2019, №180 від 31.05.2019, №231 від 30.06.2019, №253 від 31.07.2019, №296 від 31.08.2019 вбачається, що станом на дати надання послуг, які вказані у відповідних актах, у відповідача була наявна заборгованість з оплати послуг, що були надані у попередній період.
Таким чином, у даному випадку є неможливим застосування до спірних правовідносин п. 4.1 Договору.
В той же час, відповідно до пункту 4.7 Договору у разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах клієнта та/або з вини клієнта і пов'язаних з виконанням цього Договору, в тому числі у разі перевищення об'єму фактично організованого перевезення, запланованого і оплаченого клієнтом, експедитор пред'являє до оплати клієнтові факсом або електронною поштою рахунок, що підлягає оплаті клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту його пред'явлення до оплати.
За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що умови п. 4.7 Договору визначають саме випадки, коли надання позивачем послуг відбувається без попередньої оплати, оскільки передбачає, що у разі перевищення об'єму фактично організованого перевезення, запланованого і оплаченого клієнтом, останній повинен оплатити виставлений експедитором рахунок або вимогу протягом 3 банківських днів з моменту його пред'явлення до оплати.
Визначення поняття "банківський день" наявне у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003, згідно якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Тобто, банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.
Рішенням Правління Національного банку України №249-рш від 01.04.2019 "Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв'язку з перенесенням робочих днів у 2019 році" визначено робочі дні для банків.
Таким чином, враховуючи, що строк оплати погоджений сторонами у банківських днях, то у відповідності до п. 4.7 Договору відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги за актами №29 від 31.01.2019 та №30 від 31.01.2019 до 05.02.2019 включно, за актом №62 від 28.02.2019 - до 05.03.2019 включно, за актом №105 від 31.03.2019 - до 03.04.2019 включно, за актом №152 від 30.04.2019 - 06.05.2019 включно, за актом №180 від 31.05.2019 - до 05.06.2019 включно, за актом №231 від 30.06.2019 - до 03.07.2019 включно, за актом №253 від 31.07.2019 - до 05.08.2019 включно, за актом №296 від 31.08.2019 - до 04.09.2019 включно.
Відповідачем свого грошового зобов'язання у визначений Договором строк не було виконано, у зв'язку з чим рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" заборгованість з оплати послуг, наданих згідно Договору, у судовому порядку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 6.12 Договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків оплати послуг, що надаються експедитором клієнту за цим Договором (в тому числі відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта), клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором, за кожен день прострочення платежу. Обов'язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом експедитора.
Щодо доводів відповідача про відсутність правових підстав для стягнення пені з огляду на те, що позивачем не пред'являлась Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" вимога чи рахунок на оплату пені у порядку, визначеному п.п. 6.2, 6.12 Договору, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 6.2 Договору визначено, що сторона, яка порушила свої зобов'язання та отримала претензію, зобов'язана розглянути її та надати відповідь по суті (підтримати згоду на повне або часткове її задоволення чи повідомити про повну або часткову відмову в її задоволенні) не пізніше 30 днів з дати отримання претензії.
У пункті 6.12 Договору сторонами погоджено, що обов'язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом експедитора.
Згідно частини 3 статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З системного тлумачення умов пунктів 6.2 та 6.12 Договору вбачається, що сторонами погоджено строк оплати пені - протягом 30 днів з дати пред'явлення рахунку та/або вимоги (претензії).
В той же час, оскільки положеннями наведених статей не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/10958/19.
Таким чином, шляхом пред'явлення даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" вимогу про сплату пені та, враховуючи дату подання даного позову - 04.11.2020, станом на дату розгляду даного спору - строк на оплату пені є таким, що настав.
В той же час, визначення сторонами у Договорі строку оплати пені жодним чином не може та не змінює визначеної ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - день, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.
Отже, оскільки відповідачем було построчено оплату наданих позивачем послуг, то відповідно наявні правові підстави для оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфара" пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З пункту 6.12 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період прострочення, за який нараховується пеня), порядок нарахування пені (на вартість неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором, за кожен день прострочення платежу), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Крім того, із викладеного у змісті позовної заяви розрахунку пені вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" нараховується пеня, інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість з оплати послуг, надання яких зафіксоване в актах №29 від 31.01.2019, №30 від 31.01.2019, №62 від 28.02.2019, №105 від 31.03.2019, №152 від 30.04.2019, №180 від 31.05.2019, №231 від 30.06.2019, №253 від 31.07.2019, №296 від 31.08.2019.
Попри наведене, у змісті вказаних актів, крім фіксації назви, об'єму та вартості наданих послуг, також шляхом викладення в окремій таблиці (розміщеній нижче таблиці з назвою, вартістю та об'ємами послуг) викладено акт звіряння взаєморозрахунків за Договором.
Наведений висновок суду підтверджується тим, що у відповідній таблиці (фактично акті звіряння взаєморозрахунків) зафіксовано заборгованість, що виникла у період, що передував періоду надання послуг, зафіксованих у відповідному акті.
В той же час, визнання відповідачем шляхом підписання акту наявності у нього боргу з оплати послуг, наданих у період, що передував спірному, по-перше, не свідчить про те, що надання таких послуг зафіксовано у наданих позивачем актах. По-друге, визнання відповідачем наявності у нього боргу жодним чином не змінює порядку нарахування пені та строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.
Таким чином, з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" нараховується пеня, інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість з оплати послуг, надання яких зафіксоване в долучених до позовної заяви актах, то правомірним є нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість з оплати послуг, вартість яких зафіксована у відповідному акті, а не загальну суму заборгованості, яка вказана у акті звірки взаєморозрахунків, що викладений у змісті відповідних актів виконаних робіт (наданих послуг).
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначених судом сум заборгованості, дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, та дат, до яких є правомірним нарахування пені у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з урахуванням імперативних приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" про стягнення пені у розмірі 98 235,17 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних з урахуванням визначених судом сум заборгованості, дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, та визначеної позивачем дати, до якої нараховуються 3% річних - 31.07.2020, а також дат та сум частково погашеної відповідачем заборгованості, з урахуванням імперативних приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" про стягнення 3% річних у розмірі 90 465,55 грн.
Натомість, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням визначених судом сум заборгованості, дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, та визначеної позивачем дати, до якої нараховуються інфляційні втрати - 31.07.2020, а також дат та сум частково погашеної відповідачем заборгованості, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" інфляційних втрат у розмірі 98 728,34 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 28 873,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки обраховані позивачем без врахування дефляції, яка мала місце у червні, липні, серпні, грудні 2019 року та лютому, липні 2020 року.
Натомість, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/1193/19.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" підлягає стягненню пеня у розмірі 98 235,17 грн., 3% річних у розмірі 90 465,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 98 728,34 грн.
Щодо розподілу судових витрат на оплату судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" заявлено до відповідача одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" коштів у загальному розмірі 316 302,06 грн.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення 316 302,06 грн. позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 744,53 грн.
В той же час, як вбачається із платіжного доручення №171 від 30.10.2020 позивачем було сплачено за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 4 745,00 грн.
Таким чином, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,47 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а відтак судовий збір у вказаній частині (0,47 грн.) підлягає поверненню з державного бюджету.
Відтак, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до господарського суду із даним позовом, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті своєї позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" викладено попередній (орієнтовний) перелік судових витрат, в якому позивач вказує, що поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 4 745,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 31 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
10.12.2020 позивачем було подано до суду заяву про стягнення судових витрат, до якої долучено копію договору №1-29.05 про надання правничої допомоги від 29.05.2019, укладеного між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Ліга Права" (виконавець), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець відповідно до норм законодавства України приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу - юридичні та пов'язані послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та в розмірі, передбаченому цим договором.
У відповідності до пункту 5.1 договору №1-29.05 про надання правничої допомоги від 29.05.2019 ціна договору складає сукупну вартість наданих послуг в період дії договору. Скупна вартість послуг в період дії договору складається із вартості наданих послуг (суми винагороди), що визначається в рахунках наданих замовнику.
Із складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" та Адвокатським об'єднанням "Ліга Права" Детального опису наданої правової допомоги по справі №910/17139/20 вбачається, що сторонами договору №1-29.05 від 29.05.2019 було погоджено тариф за надані послуги - 3 000,00 грн. за 1 годину.
У відповідності до Детального опису наданої правової допомоги по справі №910/17139/20 Адвокатським об'єднанням "Ліга Права" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфара" наступні послуги:
- надання консультації щодо можливості стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" суми заборгованості (пені, інфляційних втрат, 3% річних), що включало аналіз документів, що підтверджують наявність заборгованості, аналіз судової практики з аналогічної категорії спору - 1,5 годин вартістю 4 500,00 грн.;
- підготовка позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних (включаючи час, витрачений на здійснення обрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних) - 6,5 годин вартістю 19 500,00 грн.;
- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 01.12.2020 - 0,3 години вартістю 1 000,00 грн.;
- аналіз відзиву на позовну заяву - 1 година вартістю 3 000,00 грн.;
- підготовка письмових пояснень по справі №910/17139/20 - 1 година вартістю 3 000,00 грн.
Також, на підтвердження оплати наданої правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" було надано виставлений Адвокатським об'єднанням "Ліга Права" рахунок №ЮП-385 від 19.08.2020 на суму 192 000,00 грн. та платіжне доручення №601 від 20.08.2020 на суму 192 000,00 грн.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
14.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" було подано до суду клопотання про зменшення судових витрат, яке обґрунтоване тим, що із наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" доказів понесення судових витрат неможливо встановити які саме витрати понесено позивам у зв'язку із розглядом даної справи, а також неспівмірністю заявлених витрат до складності даної справи.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про неспівмірність заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на наступне.
По-перше, як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/17979/19, предметом якої було стягнення з відповідача заборгованості за надані згідно Договору послуги. Відтак, при підготовці позовної заяви, поданої в межах справи №910/17979/19, адвокатом досліджувались документи, які підтверджують наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання.
По-друге, суд не вбачає обґрунтованою та співмірною витрату 1 год. 30 хв. часу на консультацію з приводу можливості нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних на прострочене грошове зобов'язання, підтверджене рішенням суду, оскільки дана справа взагалі не являється складною, так як рішенням суду встановлено основу для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних (встановлено факт прострочення та база для нарахування). Тим більше, суд не вбачає необхідності в аналізі судової практики з приводу нарахування на грошове зобов'язання та стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, оскільки в цій частині застосування судами положень законодавства є чи не найбільш усталеним, про що адвокату Ільяшову Богдану Миколайовичу, який відповідно до свідоцтва №4640 від 27.09.2011 має дев'ятирічний досвід роботи у сфері надання юридичних послуг, не могло бути невідомо.
По-третє, враховуючи підготовку та подання позовної заяви в межах справи №910/17979/19, то при підготовці даної позовної заяви послуги адвоката фактично зводились до здійснення обрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних за 9 актами наданих послуг (виконаних робіт) та адаптування позовної заяви до заявлених у даній справі вимог, а тому у даному випадку суд вважає, що співмірною є витрата часу на підготовку позовної заяви адвокатом із дев'ятирічним досвідом роботи у сфері надання юридичних послуг - 3 години.
По-четверте, всі необхідні та доцільні докази та пояснення були викладені позивачем у позовній заяві та усних поясненнях у судовому засіданні 01.12.2020, а тому, враховуючи незначну складність даної справи, підготовка та подання письмових пояснень не являлись необхідними чи доцільними.
Приймаючи до уваги наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позову, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу", та стягнути з відповідача суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн. (3 год. х 3 000,00 грн. + 1 000,00 грн. за участь у судовому засіданні, відшкодування послуг за що було заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфара" у своїй заяві про стягнення судових витрат).
Керуючись статтями 2, 13, 74, 75, 126, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49-Г, ідентифікаційний код 36379704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" (03066, м. Київ, вул. М. Максимовича, буд. 26, поверх 1, приміщення 220, ідентифікаційний код 41688606) пеню у розмірі 98 235 (дев'яносто вісім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 90 465 (дев'яносто тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 98 728 (дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 34 коп., судовий збір у розмірі 4 311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 44 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфара" (03066, м. Київ, вул. М.Максимовича, буд. 26, поверх 1, приміщення 220, ідентифікаційний код 41688606) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,47 грн., сплачений згідно платіжного доручення №171 від 30.10.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 26.01.2021
Суддя Р.В. Бойко