ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа №910/14355/20
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця Лихошерст Світлани Миколаївни
до Фізичної особи-підприємця Бугайченка Станіслава Марковича
про стягнення 82 033,45 грн.,
У вересні 2020 року Фізична особа-підприємець Лихошерст Світлана Миколаївна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Бугайченка Станіслава Марковича про стягнення 82 033,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за Договором оренди №008 від 01.11.2019 з внесення орендної плати та компенсації комунальних послуг за користування у період з березня по травень 2020 року орендованою частиною нежитлового приміщення, у зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця Бугайченка Станіслава Марковича виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 59 322,48 грн. та з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 17 978,65 грн.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 602,52 грн., 3% річних у розмірі 766,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 363,00 грн., нарахованих за прострочення Фізичною особою-підприємцем Бугайченком Станіславом Марковичем своїх грошових зобов'язань у період з 11.03.2020 по 14.09.2020.
У змісті своєї позовної заяви Фізичною особою-підприємцем Лихошерст Світланою Миколаївною викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідного до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 16 405,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 відкрито провадження у справі №910/14355/20; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 25.09.2020 була направлена Фізичній особі-підприємцю Бугайченко Станіславу Марковичу на адресу його місця проживання, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1, однак, поштове відправлення було повернуто суду без вручення із зазначенням причини його повернення відправнику - адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 12.10.2020 на конверті.
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу проживання останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси проживання відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвала суду по даній справі є такою, що була вручена відповідачу.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Лихошерст Світланою Миколаївною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бугайченком Станіславом Марковичем (орендар) було укладено Договір оренди №008 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в оренду на умовах, передбачених цим Договором частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3.
Відповідно до п. 1.2 Договору загальна площа об'єкту оренди становить 60,0 кв.м., згідно Додатку №1 до Договору. План об'єкту оренди наводиться у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Об'єкт оренди перебуває у власності орендодавця, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером витягу 1185936484, виданим приватним нотаріусом Назарчуком О.М. Київського міського нотаріального округу м. Києва (п. 1.3 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди для передачі його в суборенду в подальшому.
Пунктами 3.1, 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача об'єкта оренди в користування орендаря здійснюється у день підписання Акту приймання-передачі (Додаток №2) об'єкта оренди. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з дати підписання обома сторонами Акту приймання-передачі, в якому визначається опис об'єкта оренди, технічний стан, недоліки, його цілісність та інші ознаки та характеристики. Приміщання та інше майно вважається фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання Акту здачі-приймання. У момент підписання цього акту орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення.
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами його та Акту здачі-приймання і діє до 01.11.2022 (2 роки і 11 місяців), протягом якого орендар фактично користується об'єктом оренди, цей строк є строком оренди (п. 4.1 Договору).
Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що розмір орендної плати, що сплачується за один повний календарний місяць оренди об'єкта, протягом першого року дії Договору оренди, за цим Договором оренди складає 36 000,00 грн. за всю площу об'єкта оренди, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Орендар сплачує орендну плату за поточний місяць оренди у строк до 10 числа поточного місяця на підставі цього Договору, шляхом безготівкового перерахування на рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 5.1.2 Договору до 20.12.2019 орендар зобов'язаний здійснити на користь орендодавця попередню оплату орендної плати в розмірі 72 000,00 грн. за січень місяць 2020 року та останній місяць (Гарантійний платіж) дії цього Договору. Гарантійний платіж не підлягає поверненню орендарю у випадку припинення Договору оренди з ініціативи орендаря до закінчення першого року дії Договору (до 30.11.2020).
За взаємною згодою сторін за листопад і грудень 2019 року орендна плата не сплачується. В зв'язку з цим перший сплачений місяць - січень 2020 року (п. 5.1.3 Договору).
Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що орендна плата не включає плату за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, опалення, електроенергія, прибирання прибудинкової території зберігання та вивіз твердих побутових відходів та ін.), інші експлуатаційні витрати, що безпосередньо пов'язані з орендою об'єкта оренди та не включає плату за телекомунікаційні послуги (стаціонарний зв'язок, Інтернет).
Комунальні послуги сплачуться орендодавцю за відповідними рахунками, в орендну плату не входять, а відшкодовуються окремо - відшкодування вартості комунальних послуг, а саме:
- відшкодування вартості спожитої електроенергії - 100% вартості спожитої в частині приміщення, що орендується;
- відшкодування вартості спожитої води - 100% вартості спожитої в частині приміщення, що орендується;
- відшкодування вартості водовідведення - 100% вартості в частині приміщення, що орендується;
- відшкодування вартості утримання прибудинкової території - 60% вартості від загальної площі приміщення №17 (поверх 1, літера А, група приміщень №881);
- відшкодування вартості вивезення твердих побутових відходів - 60% вартості від загальної площі приміщення №17 (поверх 1, літера А, група приміщень №881);
- відшкодування за послуги пожежної сигналізації.
Відповідно до п. 5.5 Договору рахунки на сплату комунальних послуг та інших платежів, передбачених п. 5.3 Договору, орендодавець надсилає орендарю за адресою: АДРЕСА_3, а також електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно п. 5.6 Договору орендар сплачує орендну плату за поточний місяць оренди у строк до 10 числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом безготівкового перерахування на рахунок орендодавця.
Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання Акту приймання-передачі (повернення) (п. 8.2 Договору).
Пунктом 9.2.1 Договору визначено, що за порушення термінів сплати орендної плати, передбачених Договором, орендар виплачує на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який виплачується пеня) від простроченої суми за кожен день прострочення. Якщо індекс інфляції офіційно не встановлений на дату здійснення простроченого платежу, то орендар сплачує суму боргу без урахування такого індексу.
17.03.2020 між Фізичною особою-підприємцем Лихошерст Світланою Миколаївною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бугайченком Станіславом Марковичем (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди №008 (надалі - Додаткова угода від 17.03.2020), у відповідності до п. 2 якої сторони домовились, що тимчасово, у період з 17 березня по 30 квітня 2020 року сторони погодились про часткову оплату орендної плати у розмірі 50% від орендної плати, встановленої пунктами 5.1.1, 5.1.2 Договору.
30.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Лихошерст Світланою Миколаївною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бугайченком Станіславом Марковичем (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди №008 (надалі - Додаткова угода від 30.04.2020), у відповідності до п. 2 якої сторони домовились, що тимчасово, у період з 01 травня по 11 травня 2020 року сторони погодились про часткову оплату орендної плати у розмірі 50% від орендної плати, встановленої пунктами 5.1.1, 5.1.2 Договору.
Спір у справі виник у зв'язку твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань із внесення орендної плати за користування об'єктом оренди за березень-травень 2020 року, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 59 322,48 грн., а також з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 17 978,65 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 602,52 грн., 3% річних у розмірі 766,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 363,00 грн.,
Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
01.11.2019 відповідно до Акту прийому-передачі приміщення в оренду до Договору оренди №008 від 01.11.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 60,0 м.кв.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду майна за Договором.
Відповідно до п. 3.3 Договору приміщання та інше майно вважається фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання Акту здачі-приймання. У момент підписання цього акту орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення.
Враховуючи відсутність Акту здачі-приймання (повернення) об'єкта оренди в матеріалах справи та не надання відповідачем будь-яких заперечень щодо факту користування орендованим майном в спірний період, суд прийшов до висновку, що відповідач є таким, що користується таким майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З огляду на викладені норми вбачається, що на орендаря покладається обов'язок сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди у період дії відповідного правочину.
В даному випадку, позивач вказує, що відповідачем не було належним чином виконано взятого на себе зобов'язання по сплаті орендної плати за користування орендованим майном з березня по травень 2020 року.
Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що розмір орендної плати, що сплачується за один повний місяць повний календарний місяць оренди об'єкта, протягом першого року дії Договору оренди, за цим Договором оренди складає 36 000,00 грн. за всю площу об'єкта оренди, вказаного в п. 1.2 цього Договору.
Відповідно до п. 2 Додаткова угода від 17.03.2020 сторони домовились, що тимчасово, у період з 17 березня по 30 квітня 2020 року сторони погодились про часткову оплату орендної плати у розмірі 50% від орендної плати, встановленої пунктами 5.1.1, 5.1.2 Договору.
Згідно з п. 2 Додаткова угода від 30.04.2020 сторони домовились, що тимчасово, у період з 01 травня по 11 травня 2020 року сторони погодились про часткову оплату орендної плати у розмірі 50% від орендної плати, встановленої пунктами 5.1.1, 5.1.2 Договору.
В матеріалах справи містяться Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 137 322,58 грн., а саме:
- №ОУ-0000003 від 31.01.2020 на суму 36 000,00 грн. (оренда нежитлових приміщень АДРЕСА_3 за січень 2020 року);
- №БМС-0000006 від 29.02.2020 на суму 36 000,00 грн. (оренда нежитлових приміщень АДРЕСА_3 за лютий 2020 року);
- №БМС-0000011 від 31.03.2020 на суму 27 000,00 грн. (оренда нежитлових приміщень АДРЕСА_3 з 01.03.2020 по 31.03.2020);
- №БМС-0000012 від 30.04.2020 на суму 18 000,00 грн. (оренда нежитлових приміщень АДРЕСА_3 з 01.04.2020 по 30.04 2020);
- №БМС-0000003 від 23.05.2020 на суму 20 322,58 грн. (оренда нежитлових приміщень АДРЕСА_3 з 01.05.2020 по 23.05.2020);
Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами.
Відповідно до платіжних доручень №38 від 27.12.2020 на суму 36 000,00 грн., №41 від 02.01.2020 на суму 36 000,00 грн. та №47 від 28.03.2020 на суму 6 000,00 грн. відповідачем сплачено кошти у загальному розмірі 78 000,00 грн., які враховані позивачем як оплата за користування об'єктом оренди за січень, лютий 2020 року та частково за березень 2020 року.
Таким чином, у зв'язку з тим, що від відповідача не надійшло будь-яких заперечень щодо нарахованої позивачем орендної плати за кожен місяць у спірному періоді, суд прийшов до висновку, що орендна плата за період з березня по травень 2020 року у загальному розмірі становить 59 322,58 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату за поточний місяць оренди у строк до 10 числа поточного місяця на підставі цього Договору, шляхом безготівкового перерахування на рахунок орендодавця.
На підставі п. 5.1.1 Договору відповідач мав сплатити орендні платежі:
- за березень 2020 року до 10.03.2020;
- за квітень 2020 року до 10.04.2020;
- за травень 2020 року до 12.05.2020 (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки 10-11 травня 2020 року перепадають на вихідні дні).
Таким чином, строк виконання спірного грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за березень-травень 2020 року, загальний розмір яких становить 59 322,58 грн., на момент вирішення спору настав.
Будь-яких доказів, що підтверджують факт сплати орендних платежів на суму 59 322,58 грн. за березень-травень 2020 року за Договором (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідно Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що орендна плата не включає плату за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, опалення, електроенергія, прибирання прибудинкової території зберігання та вивіз твердих побутових відходів та ін.), інші експлуатаційні витрати, що безпосередньо пов'язані з орендою об'єкта оренди та не включає плату за телекомунікаційні послуги (стаціонарний зв'язок, Інтернет).
Комунальні послуги сплачуться орендодавцю за відповідними рахунками, в орендну плату не входять, а відшкодовуються окремо - відшкодування вартості комунальних послуг.
Позивач стверджує, що за березень-травень 2020 року у відповідача наявний обов'язок з відшкодування комунальних послуг у загальному розмірі 17 978,65 грн.
На підтвердження своїх доводів Фізичною особою-підприємцем Лихошерст Світланою Миколаївною було надано суду Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 20 843,12 грн., а саме:
- №БСМ-0000001 від 12.12.2019 на суму 518,20 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за листопад 2019 року);
- №БСМ-0000001 від 15.01.2020 на суму 518,20 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за грудень 2019 року);
- №БСМ-0000004 від 10.02.2020 на суму 597,43 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за січень 2020 року);
- №БСМ-0000010 від 10.03.2020 на суму 1 230,64 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за лютий 2020 року);
- №БСМ-0000014 від 10.04.2020 на суму 5 815,10 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за березень 2020 року);
- №БСМ-0000018 від 30.04.2020 на суму 6 809,34 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за квітень 2020 року);
- №БСМ-0000020 від 22.05.2020 на суму 5 354,21 грн. (відшкодування витрат на комунальні послуги за травень 2020 року (з 01.05.2020 по 22.05.2020).
Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (крім №БСМ-0000010 від 10.03.2020) підписані сторонами.
Відповідач своїм правом на спростування доводів позивача щодо обсягу, якості та вартості спожитих у період з березня по травень 2020 року комунальних послуг не скористався, в той час як у суду відсутні підстави для сумніву щодо наведених обставин.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Будь-яких заперечень щодо розміру вартості послуг, що підлягають відшкодуванню відповідачем, порядку їх визначення відповідачем під час розгляду справи суду не надано.
Таким чином, строк відшкодовувати позивачу вартості спожитих послуг у розмірі, обумовленому Договором, станом на момент розгляду даної справи судом настав.
Відповідно до платіжних доручень №42 від 09.01.2020 на суму 518,20 грн., №42 від 02.03.2020 на суму 518,20 грн., №43 від 02.03.2020 на суму 597,43 грн., №44 від 02.03.2020 на суму 518,20 грн., №50 від 02.06.2020 на суму 712,00 грн. відповідачем сплачено кошти у загальному розмірі 2 864,03 грн., які враховані позивачем як відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у період з листопада по лютий 2020 року.
Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу суми коштів в якості відшкодування комунальних послуг за період з березня по травень 2020 року у загальному розмірі 17 978,65 грн., як і не наведено спростування розміру даної заборгованості.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов'язань за спірним Договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Фізична особа-підприємець Бугайченко Станіслав Маркович не виконав в повному обсязі своїх грошових зобов'язань за Договором у період з березня по травень 2020 року з внесення орендних платежів та відшкодування комунальних послуг.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Бугайченка Станіслава Марковича за Договором оренди №008 від 01.11.2019 з внесення орендних платежів у сумі 59 322,58 грн. та з відшкодування комунальних витрат у розмірі 17 978,65 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.
Однак, позивачем заявлено до стягнення орендна плата у розмірі 59 322,48 грн., у зв'язку з чим, керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лихошерст Світлани Миколаївни про стягнення заборгованості за Договором у загальному розмірі 77 301,13 грн. (орендна плата у сумі 59 322,48 грн. та з відшкодування комунальних витрат у розмірі 17 978,65 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 602,52 грн. нараховану за період з 11.03.2020 по 14.09.2020 на заборгованість за березень-травень 2020 року.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.2.1 Договору визначено, що за порушення термінів сплати орендної плати, передбачених Договором, орендар виплачує на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який виплачується пеня) від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З пункту 9.2.1 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від простроченої суми за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Таким чином є правомірним нарахування пені за прострочення оплати:
- за березень 2020 року: з 11.03.2020 по 27.03.2020 на заборгованість у розмірі 28 000,00 грн.; з 28.03.2020 по 10.09.2020 на заборгованість у розмірі 21 000,00 грн.
- за квітень 2020 року - з 11.04.2020 по 14.09.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.;
- за травень 2020 року - з 13.05.2020 по 14.09.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на заборгованість у розмірі 20 322,58 грн.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені (з врахуванням визначених судом періодів, в які підлягає нарахуванню пеня), з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 3 602,52 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 766,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 363,00 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наданого позивачем в позові розрахунку, нарахування 3% річних останнім здійснюється за період з 11.03.2020 по 14.09.2020 на заборгованість за березень-травень 2020 року.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних (з врахуванням визначених судом періодів, в які підлягають нарахуванню 3% річних), з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є сума 766,34 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмір 0,46 грн. обраховані невірно, а відтак задоволенню не підлягають.
Як вбачається з наданого позивачем в позові розрахунку, нарахування інфляційних втрат останнім здійснюється за період з березня по серпень 2020 року на заборгованість за березень та квітень 2020 року.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені заявлених до стягнення інфляційних втрат (з врахуванням визначених судом періодів, в які підлягають нарахуванню інфляційних втрат) та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 363,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лихошерст Світлани Миколаївни підлягають задоволенню частково із стягненням з Фізичної особи-підприємця Бугайченка Станіслава Марковича заборгованості у розмірі 77 301,13 грн., пені у розмірі 3 602,52 грн., 3% річних у розмірі 766,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 363,00 грн.
В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Фізична особа-підприємець Лихошерст Світлана Миколаївна у своїй позовній заяві виклала попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу розмірі 16 405,00 грн., що становить 20% розміру від суми стягнення за рішенням суду, відшкодування яких просив покласти на відповідача.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 11.09.2020, Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги від 11.09.2020 та платіжне доручення №57 від 29.09.2020 на суму 10 000,00 грн.
Як вбачається з п. 3 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 11.09.2020, укладеного між адвокатом та позивачем, сторони погодили, що оплата послуг з представництва інтересів клієнта здійснюється в наступному порядку:
3.1 10 000,00 грн. сплачується клієнтом протягом 3-х днів з моменту відкриття провадження по справі за позовом клієнта;
3.2 Решта суми, що становить різницю між 20% присудженої суми за результатами розгляду судового рішення та сплачених на підставі п. 3.1 даної Додаткової угоди коштів, сплачуються клієнтом протягом 3-х днів після набрання рішенням суду про задоволення (часткове задоволення) позовних вимог Лихошерст Світлани Миколаївни законної сили.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З п. 3.2 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 11.09.2020 вбачається, що витрати у розмірі 6 405,00 грн. є "гонораром успіху".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд приходить до висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 6 405,00 грн. такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
Крім того, "гонорар успіху" у розмірі 6 405,00 грн. складає більше 60% від фіксованої суми коштів, яка сплачується позивачем за надану правничу допомогу протягом 3-х днів з моменту відкриття провадження у справі (10 000,00 грн.), та враховуючи, що всі роботи адвокатом вже виконанні станом на момент відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку, що такий розмір "гонорару успіху" є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).
Більш того, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 405,00 грн. не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка, зокрема, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, тобто, є незначної складності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху".
В іншій частині витрат на правничу допомогу (10 000,00 грн.), суд встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково та відсутність клопотання відповідача поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 9 999,94 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Фізичної особи-підприємця Лихошерст Світлани Миколаївни задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бугайченка Станіслава Марковича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Лихошерст Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 77 301 (сімдесят сім тисяч триста одна) грн. 13 коп., пеню у розмірі 3 602 (три тисячі шістсот дві) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 9 999 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 99 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко