ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/10581/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 175 627,64 грн.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 175 627,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача, про що складено комерційні акти: № 444002/16, № 482004/18/13, № 444002/8, № 444002/26, № 453105/58, № 453105/94, № 453105/98, № 4530003/160/65, № 4530003/232/81 та № 4530003/98/5. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 175 627,64 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 910/10581/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
17.08.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/10581/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
18.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів. У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем безпідставно не враховано зазначення відправником у залізничних накладних вологості вантажу та не застосовано під час визначення величини недостачі 2 % (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто). Відповідач вважає надані позивачем копії довідок про вартість 1 тони вугілля неналежними доказами, оскільки останні підписані генеральним директором та двома працівниками позивача та не містять підпису головного бухгалтера. Крім того, позивачем не надано доказів щодо повноважень В.о. начальника відділу з планування та інвестицій та начальника дільниці навантаження на підписання таких довідок. Відповідач зазначає, що позивачем не долучено доказів того, що за накладними № 48318364 (досилочна накладна № 47038765), № 48906804 позивач отримав право на подання позову, оскільки в таких накладних відсутній передавальний надпис. За твердженням відповідача, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем, як перевізником, не забезпечено схоронності вантажу під час перевезення, чи доказів, які б вказували на наявність будь-яких слідів доступу до вантажу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. У заявленому клопотанні останній просить суд витребувати в позивача оригінал Договору від 27.01.2016 року № 1-1-2016/006, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними № 53447884, № 53380234, № 53378154, № 53479499, № 48207914, № 48313142, № 48315998, № 48318364, № 48906804, № 48149447. Крім того, відповідач просив витребувати у Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» оригінал Договору від 27.01.2016 року № 1-1-2016/006, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними № 49510084, № 49660376, № 496680705, № 49672793, № 49919129, № 49915762, № 4957489, № 49388903.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, а саме оригіналу договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006 з додатками на підтвердження кількості та вартості відправленого вантажу, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи залізничними накладними підтверджується обсяги поставленого вантажу, а також в матеріалах справи містяться довідки відправника щодо вартості 1 тони вугілля.
Станом на дату ухвалення рішення позивачем до суду відповіді на відзив не подано
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Згідно з накладними № 53447884 від 23.01.2020, № 53380234 від 18.01.2020, №53378154 від 18.01.2020, № 53479499 від 26.01.2020, № 48207914 від 21.03.2020, № 48313142 від 28.03.2020, № 48315998 від 29.03.2020, №48318364 від 29.03.2020, № 48906804 від 23.05.2020, № 48149447 від 17.03.2020 залізниця прийняла у Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вугілля для перевезення. Згідно змісту вказаних накладних право на пред'явлення претензій та позовів передано Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".
На станціях призначення були складені комерційні акти № 444002/16 від 25.01.2020, № 482004/18/13 від 19.01.2020, № 444002/8 від 20.01.2020, № 444002/26 від 28.01.2020, № 453105/58 від 23.03.2020, № 453105/94 від 31.03.2020, № 453105/98 від 31.03.2020, № 4530003/160/65 від 30.03.2020, № 4530003/232/81 від 25.05.2020, № 4530003/98/5 від 19.03.2020 за змістом яких при переваженні вагонів було виявлено, що частину товару у вагонах № 54752381, № 60454550, № 53519211, № 56966401, № 56010630, № 53560389, № 61871984, № 53074225, № 63660112, № 60519436, № 60551475, № 62111786, № 56288202, № 56871684, № 61077921, № 63659916, № 60352952, № 53008058, № 60353174, № 56323603, № 60028610, № 62964853 було втрачено.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 175 627,64 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи (накладними № 53447884 від 23.01.2020, № 53380234 від 18.01.2020, №53378154 від 18.01.2020, № 53479499 від 26.01.2020, № 48207914 від 21.03.2020, № 48313142 від 28.03.2020, № 48315998 від 29.03.2020, №48318364 від 29.03.2020, № 48906804 від 23.05.2020, № 48149447 від 17.03.2020) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станцій відправлення до станцій призначення, які вказані у накладних.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними № 53447884 від 23.01.2020, № 53380234 від 18.01.2020, №53378154 від 18.01.2020, № 53479499 від 26.01.2020, № 48207914 від 21.03.2020, № 48313142 від 28.03.2020, № 48315998 від 29.03.2020, №48318364 від 29.03.2020, № 48906804 від 23.05.2020, № 48149447 від 17.03.2020, виявлено його часткову втрату у вагонах № 54752381, № 60454550, № 53519211, № 56966401, № 56010630, № 53560389, № 61871984, № 53074225, № 63660112, № 60519436, № 60551475, № 62111786, № 56288202, № 56871684, № 61077921, № 63659916, № 60352952, № 53008058, № 60353174, № 56323603, № 60028610, № 62964853, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.
Згідно з комерційним актом № 444002/16 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №54752381 виявилось нетто - 64800 кг., що менше вантажного документу на 4000 кг., та №60454550 виявилось нетто - 64320 кг., що менше вантажного документу на 4180 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №482004/18/13 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53519211 виявилось нетто - 60700 кг., що менше вантажного документу на 8000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
Відповідно до комерційного акту №444002/8 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №56966401 виявилось нетто - 64730 кг., що менше вантажного документу на 2970 кг., №56010630 виявилось нетто - 64780 кг., що менше вантажного документу на 2920 кг., №53560389 виявилось нетто - 65650 кг., що менше вантажного документу на 2150 кг., та №61871984 виявилось нетто - 66180 кг., що менше вантажного документу на 2420 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №444002/26 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №53074225 виявилось нетто - 63300 кг., що менше вантажного документу на 5300 кг., та №63660112 виявилось нетто - 63550 кг., що менше вантажного документу на 4950 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/58 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №60519436 виявилось нетто - 65750 кг., що менше вантажного документу на 3650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №453105/94 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №60351475 виявилось нетто - 66750 кг., що менше вантажного документу на 2750 кг., №62111786 виявилось нетто - 68500 кг., що менше вантажного документу на 1100 кг., №56288202 виявилось нетто - 67400 кг., що менше вантажного документу на 2400 кг., №56871684 виявилось нетто - 69050 кг., що менше вантажного документу на 1650 кг., та №61077921 виявилось нетто - 65150 кг., що менше вантажного документу на 4450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/98 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №63659916 виявилось нетто - 67800 кг., що менше вантажного документу на 1700 кг., та №60352952 виявилось нетто - 67100 кг., що менше вантажного документу на 2500 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №450003/160/65 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53008058 виявилось нетто - 60000 кг., що менше вантажного документу на 10600 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №450003/232/81 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №60353174 виявилось нетто - 57050 кг., що менше вантажного документу на 12650 кг., та №56323603 виявилось нетто - 57300 кг., що менше вантажного документу на 10200 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №450003/98/5 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №60028610 виявилось нетто - 63050 кг., що менше вантажного документу на 6850 кг., та №62964853 виявилось нетто - 59400 кг., що менше вантажного документу на 10400 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
За приписами ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах № 444002/16 від 25.01.2020, № 482004/18/13 від 19.01.2020, № 444002/8 від 20.01.2020, № 444002/26 від 28.01.2020, № 453105/58 від 23.03.2020, № 453105/94 від 31.03.2020, № 453105/98 від 31.03.2020, № 4530003/160/65 від 30.03.2020, № 4530003/232/81 від 25.05.2020, № 4530003/98/5 від 19.03.2020, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки № 11/622 від 24.04.2020, № 11/641 від 24.04.2020, № 11/625 від 24.04.2020, № 11/1120 від 03.07.2020, № 11/1073 від 24.06.2020, № 11/1069 від 24.06.2020, № 11/1071 від 24.06.2020, № 11/1072 від 24.06.2020, № 11/606 від 24.04.2020, які складені, як це і передбачено статтею 115 Статуту залізниць України, відправником - Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", відповідно до яких вартість 1 тони вугільної продукції становить: за накладною № 53447884 від 23.01.2020 - 2 364,98 грн., № 53380234 від 18.01.2020 - 2 169,32 грн., №53378154 від 18.01.2020 - 2 169,32 грн., № 53479499 від 26.01.2020 - 1 959,46 грн., № 48207914 від 21.03.2020 - 1 782,18 грн., № 48313142 від 28.03.2020 - 1 520,46 грн., № 48315998 від 29.03.2020 - 1 742,76 грн., №48318364 від 29.03.2020 - 1 831,68 грн., № 48906804 від 23.05.2020 - 1 830,94 грн., № 48149447 від 17.03.2020 - 1 791,00 грн.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, а також ст. 115 Статуту залізниць України, суд вважає, що надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тони вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим, заперечення відповідача в цій частині визнаються судом необґрунтованими.
При цьому, посилання апелянта на непідписання зазначених довідок головним бухгалтером позивача, суд відхиляє, адже, як було зазначено вище, за змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо такого документу, у тому числі, необхідність його підписання саме головним бухгалтером.
Відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Разом з тим, у вказаному роз'ясненні наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово «зокрема».
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
Слід зазначити, що жодний з комерційних актів не містить вказівки на те, що вантаж є "вологим", а отже твердження відповідача на вказану обставину є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу, оскільки втраченим вантажем було вугілля кам'яне марки г-газовий у твердому стані (п. 20 залізничних накладних).
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат визначено вірно і становить 175 627,64 грн.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що позивач не отримав право на подання позову за накладними № 48318364 (досилочна накладна № 47038765) та № 48906804, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність № 112/ЗЕ/2020 від 21.01.2020ґ. відповідно до якої Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» уповноважив Хом'якова В.А. (директора Відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго») та Білика А.Я. (головного бухгалтера Відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»), зокрема, передавати вантажовідправникам право на пред'явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з незбереженням вантажу.
У свою чергу, подання позивачем до суду оригіналів накладних № 48318364 (досилочна накладна № 47038765) та № 48906804 на яких містяться підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відтиск печатки Відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», на переконання суду, свідчать про передання позивачу права на пред'явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства «Українська залізниця» за даними накладними, та є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 175 627,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 175 627,64 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, ідентифікаційний код 00176472) вартість втраченого вантажу в розмірі 175 627 (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 64 коп., 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 41 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.01.2020
Суддя С. В. Стасюк