Справа № 130/2636/20
Провадження № 33/801/87/2021
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач: Медвецький С. К.
25 січня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Бистрицького Максима Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
31 жовтня 2020 року о 18:30 год по вул. Шевченка в м. Жмеринка Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в присутності двох свідків із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6810». Результат огляду - 1,43% проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Вирішено питання про судовий збір.
При винесенні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Указує, що поза увагою суду залишилося те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено із суттєвим порушенням законодавства, яке визначає процедуру такого огляду, а саме під час огляду ОСОБА_1 працівниками поліції не було надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», за допомогою якого проводився такий огляд. Використання такого технічного засобу для огляду на стан сп'яніння не дозволено Міністерством охорони здоров'я та Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт).
Крім того, у порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності незгоди ОСОБА_1 результатами огляду, проведеного поліцейськими, останніми не запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Також посилався на недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що узгоджуються висновками, викладеними у постановах Верховного Суду № 560/751/19 від 27 червня 2019 року, № 489/4827/16 від 15 квітня 2020 року, № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року.
Заслухавши пояснення заявника та його захисника - адвоката Бистрицького М. О., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Судом установлено, що 31 жовтня 2020 року о 18:30 год по вул. Шевченка в м. Жмеринка Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Відповідно до результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810» від 31 жовтня 2020 року, результат огляду - 1,43% проміле. Протокол складено в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
З огляду на вище викладене, огляд проведений у відповідності до Інструкції та ст. 266 КУпАП.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров?я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов?язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп?яніння.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Твердження заявника, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», який не дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а тому результати такого тесту не можна вважати належним доказом, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує, що під час огляду ОСОБА_1 інспектором поліції за допомогою приладу «Drager Аlkotest 6810» № ARBL-0884, даний пристрій вказав 1,45 проміле алкоголю в крові.
Газоаналізатор «Drager Alcotest», який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування на території України, тобто є спеціальним технічним засобом, який був правомірно застосований працівниками поліції, що спростовує доводи апелянта про незаконність та безпідставність його використання.
Згідно з Інструкцією з експлуатації спеціального технічного засобу «Drаgеr Аlсоtеst 6810» передбачено градуювання та сервісне обслуговування приладу не менше одного разу на 12 місяців.
Як слідує з матеріалів справи, калібрування газоаналізатора Drаgеr Alcotest 6810 здійснено 18 лютого 2020 року та дійсне до 18 лютого 2021 року.
Окрім цього, доводи апеляційної скарги про невідповідність технічного засобу «Drager Alcotest 6810», не можуть бути безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення з огляду наступне.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 462800 та результатів огляду на стан сп'яніння за допомогою засобу «Drаgеr Аlсоtеst 6810» від 31 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 погодився з указаними результатами огляду, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення та у роздруківці результатів огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан сп'яніння проведеного поліцейськими та не виявив бажання пройти огляд у медичному закладі охорони здоров'я, а тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 категорично не погодився з результатами і наполягав на проведенні огляду в медичному закладі, не заслуговують на увагу.
Судом було оглянуто матеріали відеофіксації з нагрудної камери працівника поліції під час проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, яке мало місце 31 жовтня 2020 року о 20:05 год.
З указаного відеозапису слідує, що ОСОБА_1 , за власною згодою, пройшов освідування на стан алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків.
Доводи апеляційної скарги про те, що газоаналізатор «Drаgеr Аlсоtеst 6810» двічі показав негативний тест і лише після проведення працівником поліції маніпуляцій з указаним приладом, показав позитивний тест, який занесено до протоколу, не заслуговують на увагу, оскільки нічим не підтверджено.
Відповідно до результатів огляду на стан сп'яніння, проведеного за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810», ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, 1,45% проміле.
Крім цього, на відеозаписі ОСОБА_1 , при безпосередньому контакті з працівниками поліції, на запитання поліцейського чи останній вживав алкогольні напої, останній повідомим, що вживав пиво.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 560/751/19 від 27 червня 2019 року та постанову Верховного Суду у справах № 489/4827/16 від 15 квітня 2020 року , то апеляційний суд виходить з наступного.
В указаних справах Верховний Суд зробив висновки, відповідно до яких: працівник поліції є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом у вчиненні адміністративного правопорушення; письмові «покази свідків не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення»; свідчення інспектора патрульної поліції не може вважатись об'єктивними доказами у справі про порушення ПДР.
Проте у справі, що переглядається апеляційним судом, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю інших доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеофіксацією з нагрудної камери працівника поліції, результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, поясненнями ОСОБА_1 після зупинення транспортного засобу, у яких він підтверджує факт вживання алкогольних напоїв.
З огляду на викладене, указані докази у своїй сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Інші обставини, на які посилається заявник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до ст. 245 КУпАП, у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Апеляційний суд, погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ці висновки ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Бистрицького Максима Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С.К. Медвецький