Справа № 750/11617/20
Провадження № 2/750/432/21
26 січня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,
з участю секретаря судового засідання - Хамайко С. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
21.12.2020 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості за договором від 18.09.2014 в сумі 10094 грн 19 коп. і понесених судових витрат у сумі 2102 грн.
Позивач просив розглянути справу за відсутності його представника, при цьому висловив згоду на заочний розгляд справи.
Сторони судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином.
26.01.2021 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі поданої відповідачем Анкети-заяви від 18.09.2014 позивач надав відповідачеві в користування грошові кошти в сумі 6783 грн 20 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (далі по тексту - Заява, а.с. 15-43).
Посилаючись на те, що Заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що діяли станом на день підписання Заяви, в сукупності складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 26.10.2020, в сумі 10094 грн 19 коп. і складається із:
заборгованості по тілу кредиту - 6783 грн 20 коп.,
заборгованості по відсоткам - 429 грн 26 коп.,
заборгованості по відсоткам у сумі 2881 грн 73 коп., нарахованим на підставі пункту 2.1.1.2.12 Умов і правил надання банківських послуг, що діють з 01.03.2019.
Вирішуючи спір суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 633 Кодексу публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 10561 Кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.
У Заяві відповідача від 18.09.2014 процентна ставка за користування коштами не зазначена.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, а також Тарифи банку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Умовами і Тарифами було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми процентів.
Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів у розмірі 6783 грн 20 коп.
Отже, пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 67.2% /6783.20 : 10094.19 х 100/, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1412 грн 54 коп. /2102 х 67.2%/.
Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280, 284 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (зареєстроване місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у сумі 6783 грн 20 коп. і 1412 грн 54 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 8195 грн 74 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Деснянським районним судом м. Чернігова за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів, через Деснянський районний суд м. Чернігова.
Суддя В. О. Коверзнев