Справа № 729/657/20
2/729/20/21 р.
22 січня 2021 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
Судді Демченко Л.М.,
за участю секретарів Шлапака Р.О., Горлач Д.А.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна; приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.02.2020 приватним нотаріусом Харою Н.С. було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7464, яким звернено стягнення за кредитним договором №014/0370/82/0109049 від 22.03.2013 за період з 24.01.2018 по 12.11.2019 в розмірі 20739, 28 грн. і 300 грн. за вчинення виконавчого напису; всього - 21039, 28 грн. Постановою приватного виконавця Чернігівського обласного виконавчого округу Міністерства юстиції України Палігіним О.П. ВП №61658798 від 30.04.2020 накладено арешт на його майно для забезпечення виконання виконавчого напису. Зазначає, що на його адресу не надходили листи з вимогою про усунення порушення стосовно основного зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ТОВ «ФК «Аланд», або виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса є незаконним та таким, що вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, так як заборгованість не була безспірною. Згідно відповіді ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 27.04.2016, право вимоги за його кредитним договором відступлено на користь ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк». Після цього ним взагалі не здійснювалися дії по кредитному договору. Вказане також свідчить на пропуск строку позовної давності на момент вчинення виконавчого напису. Враховуючи викладене, просить визнати виконавчий напис, вчинений 25.02.2020, зареєстрований в реєстрі за № 7464 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором від 22.03.2013 таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні 08.09.2020 позивач свої вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові. В судове засідання 22.01.2021 останній не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить судове засідання проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.139).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (с.с.136).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. в судове засідання не з'явилася, надала клопотання, в якому просить справу розглянути без її участі (а.с. 137).
Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О. П. в судове засідання також не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 134).
Враховуючи те, що сторони до суду не з'явились, суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця Палігіна О.П. від 26.03.2020 було відкрите виконавче провадження №61658798 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 21039,28 грн. на підставі виконавчого напису №7464, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Харою Н.О. 25.02.2020 (а.с.65).
На запит суду, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області, Палігіним було надано копію виконавчого провадження №61658798. В матеріалах виконавчого провадження міститься копія виконавчого напису № 7464, вчиненого приватним нотаріусом Харою Н.С. (а.с.62-75).
Із копії виконавчого напису видно, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувалася ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172. Сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Аланд», за кредитним договором №014/0370/82/0109049 від 22.03.2013, укладеним ОСОБА_1 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Аланд» на підставі договору відступлення права вимоги №02/10/2019- КА, укладеного 02.10.2019 за період з 24.01.2018 по 12.11.2019 складає 20739,28 грн., з якої 15451, 83 грн. - прострочена заборгованість та 5287, 45 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Загальна сума стягнення разом із платою за вчинення виконавчого напису складає 21039, 28 грн. (а.с.63).
Як видно із листа, наданого ОСОБА_1 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 27.11.2016, право вимоги за його кредитним договором відступлено на користь ПАТ «Комерційний індустріальний банк» (а.с.14). Жодних інших листів щодо заборгованості за договором ні від банку, ні від ТОВ "ФК "Аланд" він не отримував.
Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Порядок вчинення виконавчих написів визначений главою 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5.
Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
В судовому засіданні позивачем будо доведено, що заборгованість за договором від 22.03.2013 не є безспірною, оскільки трирічний строк давності за вимогами за кредитним договором, який було укладено між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" закінчився. Із ТОВ "ФК "Аланд" він жодних договорів не укладав, інформації про заміну кредитора не отримував.
З тексту оспорюваного виконавчого напису № 7464 від 25.02.2020 судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22 лютого 2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 25.02.2020 не врахувала обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір про надання банківських послуг, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 не являється, оскільки укладений в простій письмовій формі.
Зважаючи на те, що сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», дає підстави стверджувати, що договір №014/0370/82/0109049 від 22.03.2013 не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, позивач довів належними доказами невідповідність спірного виконавчого напису вимогам ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати при подачі позову до суду.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76- 81, 82, 89, 95, 133, 137, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат»
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за №7464 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором №014/0370/82/0109049 від 22.03.2013 в розмірі 20739 грн. 28 коп. за період з 24.01.2018 по 12.11.2019, а також витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 300 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Найменування сторін: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ); відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (01033, вул. Саксаганського, 49, оф. 301, м. Київ, код ЄДРПОУ 42642578), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (01032, вул. Тарасівка, буд. 18, кв. 12, м. Київ); приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович ( АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М.Демченко