Справа № 675/468/20
Провадження № 2/675/96/2021
"15" січня 2021 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., за участю: секретаря Гедзенюк В. В., представника позивача Підопригори Р. Б., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
В обґрунтування позову зазначає, що 28 серпня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та нею укладено кредитний договір № 014/1322/82/1612, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 100 000 доларів США до 02 вересня 2018 року під 14,35% річних.
06 липня 2018 року заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором частково задоволені, а саме: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року, яка виникла станом на 30 січня 2015 року в сумі 69278, 61 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1831033 (один мільйон вісімсот тридцять одна тисяча тридцять три) грн. 66 коп., з яких: 60294,27 дол. США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно за курсом НБУ 1593577 грн. 56 коп., 8984,34 дол. США - за відсотками, що еквівалентно за курсом НБУ 237456 грн. 11 коп. та 181 293 (сто вісімдесят одну тисячу двісті дев'яносто три) грн. 05 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1790,46 грн. судового збору з кожної.
01 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Оксі Банк» право вимоги за вищевказаним договором.
Також, 01 серпня 2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» було укладено договір про відступлення прав вимоги, умови якого сторонами виконані у повному обсязі та відповідно до якого ПАТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» право вимоги за вищевказаним договором.
В подальшому, 01 серпня 2018 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги № 01-08/18, умови якого сторонами виконані у повному обсязі та відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» відступило та фізична особа ОСОБА_1 набув права вимоги за вищевказаним договором.
Водночас, позивач оспорюючи договір про відступлення прав вимоги № 01-08/18, який укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_1 , вважає, що даний договір містить безумовні ознаки договору факторингу і відповідають визначенню, зазначеному у статті 1077 ЦК України. Оскільки право вимоги передано до ОСОБА_1 , який не має повноважень на здійснення фінансових операцій як кредитор, він не може бути правонаступником права вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2008 року №014/1322/82/1612.
Враховуючі викладені обставини, ОСОБА_2 у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦПК України просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 01-08/18 від 01 серпня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 06 березня 2020 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 03 квітня 2020 року та 14 травня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
Представник позивача адвокат Підопригора Р. Б. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмовий відзив у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у ньому. Також, у судовому засіданні вказав, що даний позов є необґрунтованим, позивачем не доведено, що оспорюваний договір являється договором факторингу, ОСОБА_2 не є стороною договору про відступлення права вимоги, а тому не може трактувати умови договору, який не впливає на зміну її прав чи обов'язків. Крім того, будь-яких вимог щодо сплати коштів по договору ним до позивача не пред'являлося, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до суду не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Разом з тим у матеріалах справи наявна заява Генерального директора ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» Шкепи І. І. про розгляд справи у відсутності їхнього представника.
З'ясувавши позиції учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/1322/82/1612, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 100 000 доларів США до 02 вересня 2018 року під 14,35% річних.
Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.07.2018, частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року, яка виникла станом на 30 січня 2015 року в сумі 69278, 61 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 831 033 (один мільйон вісімсот тридцять одна тисяча тридцять три) грн. 66 коп., а також судові витрати в сумі 1790,46 грн. з кожної.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги б/н від 01 серпня 2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 014/1322/82/1612 на користь ПАТ «Оксі Банк».
Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 01 серпня 2018 року б/н ПАТ «Оксі Банк» відступило право вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2008 року №014/1322/82/1612 на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
Згідно з договором про відступлення права вимоги від 01 серпня 2018 року № 01-08/18 ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» відступило право вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 014/1322/82/1612 на користь ОСОБА_1 .
У відповідності до повідомленням боржника про відступлення права вимоги, ОСОБА_2 повідомлено, що всі права вимоги кредитора за кредитним договором № 014/1322/82/1612 від 28 серпня 2008 року, відступлено фізичній особі ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд зазначає, що підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, та статті 442 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється його правонаступником.
З урахуванням системного аналізу цих норм права, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Крім того, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16, викладено висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу, згідно з яким під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Тобто, факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Відповідний правовий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16, провадження № 12-199гс19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, провадження № 14-16цс20 зазначила, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання. Оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.
Згідно з пунктом 2.1 договору відступлення сторонами визначено, що кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінює кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. У пунктах 3.1, 3.2 визначено загальну вартість прав вимоги за договором яку повинен сплатити новий кредитор на користь кредитора, що становить 2 300 грн.
У матеріалах справи немає доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором. Водночас сплата даних коштів підтверджується відповідачем ОСОБА_1 у судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» отримало фінансування у розмірі 2 300 грн., а фізична особа ОСОБА_1 в свою чергу набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.
Вказане свідчить про те, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу.
ОСОБА_1 є фізичною особою, не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому не може надавати фінансові послуги, у тому числі й у формі факторингу.
При таких обставинах оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, оскільки відповідно до положень частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
Що стосується доводів відповідача, про безпідставність звернення ОСОБА_2 до суду з даним позов, оскільки права позивача при укладені оспорюваного правочину жодним чином не порушуються, слід вказати наступне.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Проте, як встановлено судом з моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржника, всі гарантії, надані боржнику щодо заборгованості, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.
Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржником процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.
Факт відступлення ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» належних банку права вимоги заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: розрахунком заборгованості до договору відступлення права вимоги від 01 серпня 2018 року № 01-08/184; актом прийому-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 01 серпня 2018 року № 01-08/184; повідомленням боржника про відступлення права вимоги.
Отже, внаслідок укладення цього договору відбулася заміна кредитора, а саме - ОСОБА_1 набув статусу нового кредитора/стягувача за договором від 28 серпня 2008 року №014/1322/82/1612, позичальником згідно з яким є ОСОБА_2 .
Одночасно слід вказати, що відповідачем ОСОБА_1 на даний час здійснюються активні дії щодо неналежно виконання боржником обов'язку повернення відповідних коштів за кредитним договором, а саме в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача (кредитора) правонаступника від 17.02.2020.
Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_1 звертався до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області та посилаючись на те, що на умовах договору відступлення права вимоги від 01 серпня 2018 року № 01-08/184, він набув статусу кредитора за кредитним договором № 014/1322/82/1612, тому просив замінити сторону стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на нього як правонаступника.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками розгляду справи, Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області було відмовлено у задоволенні даної заяви, та справа на день вирішення даного позову знаходитьсь в Хмельницькому апеляційному суді на розгляді. Згідно тверджень представника позивача та відповідача, розгляд апеляційної скарги останнього зупинений до вирішення даного позову.
Оскільки дана обставина визнається сторонами, тому додаткової перевірки не потребує.
Таким чином, виходячи з норм ч. 3 ст. 215 ЦК України, а саме те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану, тому коло таких заінтересованих не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем достатньо обґрунтовано той факт, що при укладенні оспорюваного договору її права та законні інтереси були порушені, вона є заінтересованою особою, оскільки наведений правочин стосується порушення її прав та обов'язків, стосовно виконання зобов'язань по кредитному договору № 014/1322/82/1612 від 28.08.2008.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав про визнання недійсним договору відступлення права вимоги укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 247, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати договір відступлення права вимоги № 01-08/18 від 01 серпня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_1 , недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області 13.11.1996, рнокпп - НОМЕР_2 ;
Відповідач 1 - ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 05.11.1997 року, рнокпп - НОМЕР_4 ;
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», місце знаходження: м. Київ, Печерський район, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ - 40326297.
Повний текст судового рішення складено 25 січня 2021 року.
Суддя Р. В. Пашкевич