Деражнянський районний суд Хмельницької області
вул.Миру,43 м.Деражня, Деражнянський район, Хмельницька обл., Україна ін.32200
Справа № 678/548/19
Провадження № 1-кп/673/8/21
22 січня 2021 р.м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 , його представника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019240180000016 від 13.01.2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого за договором підряду у ФОП ОСОБА_10 , одруженого, має на утриманні дитину, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-
12.01.2019 року близько 22 год. 00хв. ОСОБА_6 перебуваючи на території автостанції, що по АДРЕСА_2 , де відбувався конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , будучи обуреним поведінкою останнього, підійшов до нього та умисно наніс один удар лобною частиною голови в обличчя ОСОБА_4 . Внаслідок чого потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді переломів коронкових частин 1 зуба справа та 1,2 зубів зліва верхньої щелепи, перелому нижньої щелепи на рівні 1 зуба зліва і 1,2 зубів справа, перелому кісток спини носу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я.
Зазначеними вище умисними діями, які виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні означеного злочину заперечив та при цьому показав, як 12.01.2019 року в нічний час, спільно із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на автомобілі прибули на територію поблизу автовокзала смт Летичів. В подальшому між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 виник конфлікт, в ході якого останній спільно із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 наносили удари ОСОБА_17 . Разом із ОСОБА_18 та ОСОБА_12 припинили конфлікт між чоловіками. Коли останні відійшли далі, зупинившись біля останнього кіоску, помітив як ОСОБА_14 знову наносить удари ОСОБА_17 , в зв'язку з цим підійшов та забравши дівчину, передав її ОСОБА_19 , який стояв поруч на бордюрі, що біля приміщення автовокзалу, а сам повернувся, щоб припинити конфлікт між чоловіками. Коли підійшов до потерпілого, останній перебував на верхніх східцях кіоску, а ОСОБА_20 на східцях, що нижче від потерпілого. Ставши на сходинку кіоску, що розташована нижче від потерпілого помітив як той відпустив ОСОБА_21 та руками шарпнув його на себе, в зв'язку з цим почав падати та в цей момент, як йому здалося, ОСОБА_22 чимось наніс йому удар по голові або можливо відбувся удар головою об живіт чи іншу частину тіла потерпілого. З приводу отриманих тілесних ушкоджень того ж дня звертався за допомогою у лікарню. Вказав, що жодних тілесних ушкоджень потерпілому не заподіював і такого наміру не мав.
Незважаючи на ставлення обвинуваченого до вини, його винуватість у вчиненні даного злочину підтверджується наступними доказами.
Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_4 вказав, що у час та місці, зазначеному в обвинувальному акті між ним та ОСОБА_11 виник конфлікт з приводу неправомірної поведінки останнього по відношенню до дівчини ОСОБА_14 на що зробив йому зауваження, а у відповідь ОСОБА_20 наніс один удар рукою в область лобної ділянки голови, після чого схопивши один одного за верхній одяг впали на землю та продовжували штовхатись. Після втручання ОСОБА_23 ОСОБА_24 та ОСОБА_25 піднялися із землі та на прохання ОСОБА_21 відійшли подалі в глибину території автовокзалу, знаходячись між двома останніми кіосками, на відстані приблизно чотирьох метрів від них. Розмовляючи на підвищених тонах, ОСОБА_20 схопив рукою його шию, а він відповідно в такий же спосіб тримався за шию ОСОБА_21 , в той час помітив як ОСОБА_26 штовхає дівчину ОСОБА_14 та словесно вимагав від останнього припинити вказані дії. Після цього, ОСОБА_26 підійшов до нього, ОСОБА_20 взяв його за одну руку, а ОСОБА_26 своєю лівою рукою за другу руку, а правою рукою за шию та із запитанням «ти знаєш хто я?», головою наніс удар в обличчя, а саме в область носа, губ та підборіддя від якого він присів і на цьому конфлікт припинився. Зауважив, що конфлікт відбувався на рівній частині земельної ділянки. При цьому, від удару, який першим наніс йому ОСОБА_20 будь-яких тілесних ушкоджень не заподіяно.
Зауважив, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень тривалий час лікувався, мало місце оперативне втручання. В зв'язку з цим, також змушений був вживати додаткових зусиль для організації життєдіяльного процесу, оскільки через поламану щелепу, зуби позбавлений був можливості повноцінно харчуватися і на разі відчуває дискомфорт та моральні страждання, а тому просив задоволити в повному обсязі за рахунок обвинуваченого заявлений цивільний позов.
Окрім показань потерпілого, не вірити яким у суду підстав не має, заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості об'єктивно підтверджується наступними доказами.
Згідно показань свідка ОСОБА_27 , остання підтвердила як 12.01.2019 року у вечірній час, перебуваючи разом із ОСОБА_13 на автомобілі марки «Нива», поблизу кафе «Люкс», що в смт Летичів, помітила автомобіль ОСОБА_21 до якого на той час відчувала неприязнь та взявши курячі яйця, попрямувала до вказаного автомобіля та кинула в його сторону близько 4- штук яєць. Після чого, ОСОБА_20 вийшовши з автомобіля, наніс їй удар по обличчю, а ОСОБА_22 , який в той час вже під'їхав до них, вийшов з автомобіля та підійшовши до ОСОБА_21 штовхнув його, на що той наніс йому удар кулаком в обличчя. Після чого, вони схопивши один одного за верхній одяг, впали та качались по землі, а ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 намагалися припинити конфлікт та потім підняли їх з землі. В подальшому, ОСОБА_20 з ОСОБА_13 відійшли до кіоску з продажу напівфабрикатів, де розмовляли на підвищених тонах. В той час помітила як з автомобіля вийшов ОСОБА_26 , який нецензурно висловлювався та слідував до місця конфлікту, в зв'язку з чим намагалася перешкодити йому, загородивши дорогу, на що він відпихнув її та почав словесно її ображати. ОСОБА_31 забрав її ближче до приміщення автовокзалу, а ОСОБА_26 продовживши рух, підійшов до ОСОБА_4 та схопивши його правою рукою за шию, наніс удар головою в область голови потерпілого. Після вказаного удару у ОСОБА_4 була кров у роті та відсутні зуби, при цьому жодних тілесних ушкоджень не помітила у потерпілого після удару, який наносив ОСОБА_20 .Також, зауважила, що наносячи удар ОСОБА_26 з ОСОБА_13 перебували на рівній площині, не облаштованій сходинками.
Свідок ОСОБА_28 підтвердив, як в нічний час 12.01.2019 року спільно з ОСОБА_32 та ОСОБА_11 перебували в автомобілі останнього поблизу автовокзалу смт Летичів, де у ОСОБА_21 з ОСОБА_13 виник конфлікт в ході якого вони впали на землю. Намагався спільно з ОСОБА_32 та іншими особами розборонити вказаних осіб. Після того як вони підійнялися, ще продовжували шарпати один одного за одяг і відійшли від автомобіля у дальній кут, ближче до райвійськомату. ОСОБА_14 продовжувала висловлюватися нецензурно в адресу ОСОБА_21 на що ОСОБА_26 вказав ОСОБА_33 , щоб він забрав свою дівчину та їхав додому. Після цього, ОСОБА_22 почав злословити на адресу ОСОБА_6 . Бачив як ОСОБА_22 тримався руками за зуби, а у ОСОБА_6 була кров на обличчі.
Свідок ОСОБА_34 суду показав, що спільно з ОСОБА_35 та ОСОБА_36 перебували у нічний час біля автовокзалу смт Летичів, поблизу цілодобових кіосків з кавою. ОСОБА_31 побачивши автомобіль знайомого ОСОБА_4 та штовханину, побіг у вказане місце. Бачив, як ОСОБА_20 з ОСОБА_13 лежали на землі та перекочувалися. Спільно з ОСОБА_35 намагалися розтягнутих означених чоловіків у різний бік з метою припинення конфлікту, при цьому приймали участь і інші присутні, які йому не відомі. Бачив, як після того ОСОБА_20 та ОСОБА_22 відійшли спілкуватися до кіосків в бік військомату, а за ними пішла ОСОБА_14 , яку забрали. Бачив як в сторону хлопців пішов ОСОБА_26 , якому стала на заваді ОСОБА_14 , він її відштовхнув та висловився лайливо в її адресу. Почув крик, після чого побачив ОСОБА_4 , який був в напівзігнутому стані та тримався за щелепу. Спостерігав у останнього сильну кровотечу з рота та зігнуті зуби у середину порожнини рота. Коли доставили потерпілого до лікарні, бачив там же ОСОБА_6 в якого на лобній ділянці знаходився медичний пластир. Зауважив, що під час слідчого експерименту, який проводився з ним на досудовому розслідуванні, на прохання ОСОБА_4 демонстрував механізм нанесення останньому удару ОСОБА_32 , про те насправді цього моменту не бачив.
Згідно показань свідка ОСОБА_37 , який був присутній в якості понятого під час проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_38 , підтвердив добровільність демонстрації вказаним свідком відомих йому обставин, в тому числі нанесення удару в область голови.
Показаннями свідка ОСОБА_25 , який надав показання аналогічні свідкові ОСОБА_34 та при цьому, зауважив, що на вимогу ОСОБА_6 , який прямував в бік, де перебували ОСОБА_20 та ОСОБА_22 забирав ОСОБА_14 , яка продовжувала спостерігати за конфліктом в той час як він перебував обличчям до протилежної сторони вулиці. Після чого, підійшов до автомобіля, де перебував ОСОБА_39 та прохав його допомогти припинити конфлікт, а коли повернувся, то у ОСОБА_4 вже були пошкоджені зуби. Зі слів ОСОБА_14 відомо, що удар потерпілому наніс ОСОБА_40 . Зауважив, що після вказаного інциденту, мав спільно з ОСОБА_41 та ОСОБА_36 розмову з потерпілим в ході якої останній повідомив про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим та запропонував їм підтвердити такі в ході досудового розслідування.
Такі ж показання в судовому засіданні надав свідок ОСОБА_42 та при цьому підтвердив, що бачив як ОСОБА_26 наблизився до ОСОБА_4 в той час як він з ОСОБА_11 перебували біля кіосків та став напроти нього, а ОСОБА_20 , як йому здалося відійшов в сторону. Хоча моменту нанесення удару не бачив, проте сумніву, що такий наніс ОСОБА_26 потерпілому не було, внаслідок удару в останнього були зігнуті зуби в середину порожнини рота.
Свідок ОСОБА_43 підтвердив як в січні 2019 року в нічний час, перебуваючи біля автовокзалу в смт Летичів, спостерігав суперечку між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та брав участь в припиненні цих дій. В подальшому, на прохання ОСОБА_21 , останній з ОСОБА_13 відійшли до приміщення останнього кіоску, що на території того ж автовокзалу. ОСОБА_26 також був присутній в той вечір за вказаних обставин. Зі слів ОСОБА_14 дізнався, що ОСОБА_33 вибили зуби та наступного дня, вранці відвозив ОСОБА_4 до Хмельницької обласної лікарні.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив суду, що у зазначені в обвинувальному акті час та місці, в нього виник конфлікт з ОСОБА_14 та в подальшому з її хлопцем ОСОБА_13 . Вказав, як запропонував ОСОБА_33 відійти для розмови подалі від автомобілів. Відійшовши в тупик, до крайнього кіоску, що на території автовокзалу, вони продовжували шарпати один одного за одяг, при цьому ОСОБА_14 постійно заважала розмові, наносячи удари по тулубу. В той час до них підійшов ОСОБА_26 , який вказав ОСОБА_33 забрати ОСОБА_44 . Тоді, ОСОБА_45 відпустив його, та шарпнув ОСОБА_6 , шарпаючись вони перемістилися на сходинки кіоску, де впали. Зауважив, що моментів падіння, нанесення ударів не бачив, оскільки відвернувся. Коли ОСОБА_26 піднявся у нього на лобній ділянці проступала кров.
Відповідно до показань свідків ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , неповнолітньої ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , такі підтверджували обставини конфлікту, що мав місце у вказані в обвинувальному акті час та місці між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , однак з приводу подальших подій за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які являються предметом розгляду вказаного кримінального провадження нічого, окрім присутності там же ОСОБА_6 не змогли повідомити.
Згідно рапорту зареєстрованого оперативним черговим ОСОБА_50 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події 12.01.2019р. за №124 того ж дня о 22год. 23хв. на службу «102» надійшло анонімне повідомлення про те, що 12.01.2019 року в зазначений час в смт Летичів біля кафе «Люкс» відбувається бійка трьох чоловік (а.с.107 Т.1).
Заявою ОСОБА_4 від 12.01.2019 року, згідно якої останній вказував на спричиненні йому того ж дня близько 22год. ОСОБА_32 тілесні ушкодження (а.с.109 Т.1).
Протоколом слідчого СВ Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_51 про прийняття заяви ОСОБА_4 про вчинене відносно нього ОСОБА_6 кримінальне правопорушення у вигляді спричинення тілесних ушкоджень (а.с. 108 Т.1).
Витягом із ЄРДР про внесення слідчим ОСОБА_52 відомостей 13.01.2019 року за № 12019240180000016 за вказаною заявою ОСОБА_4 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст. 122 КК України (а.с. 105-106, Т.1).
Даними висновку експерта №19 за наслідками проведення судово-медичної експертизи в період з 04.02. по 12.02.2019 року відповідно до ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.01.2019 року у ОСОБА_4 станом на 04.02.2019 року виявлено тілесні ушкодження у вигляді переломів коронкових частин 1 зуба справа, та 1,2 зубів зліва верхньої щелепи, перелому нижньої щелепи на рівні 1 зуба зліва і 1,2 зубів справа, перелому кісток спини носу, що могли утворитися від щонайменше одноразової травмуючої дії тупих твердих предметів, не виключено в строк та при обставинах вказаних в ухвалі суду про призначення судово-медичної експертизи та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).
Індивідуальні особливості вище вказаних тілесних ушкоджень дають змогу встановити лише групові ідентифікаційні ознаки травмуючого предмета (предметів), якими були заподіяні останні. Відображення у тілесних ушкодженнях індивідуальних ознак травмуючого предмету, якими були спричиненні останні при проведенні судово-медичної експертизи -не виявлено.
Можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту -виключається, так як при цьому механізмі характер та локалізація ушкоджень були б іншими (а.с.117,120-121 Т.1).
Даними слідчого експерименту з участю ОСОБА_4 від 18.02.2019 року з фото-таблицею, в ході якого останній розповів та показав як та при яких обставинах ОСОБА_6 заподіяв йому тілесні ушкодження (а.с. 122-126 Т.1).
Згідно додаткового висновку експерта №34, проведеного за наслідками судово-медичної експертизи ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.02.2019 року експертом підтверджено попередні висновки та можливість утворення, виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за обставин зазначених останнім у слідчому експерименті від 18.02.2019 року (а.с. 129-130, 132-133 Т.1).
Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 19.02.2019 року, проведеного з участю потерпілого ОСОБА_4 в ході якого останній вказав на місце навпроти магазину «Білозар», що по вул. Юрія Савіцького у смт Летичів, а саме за 4 м. від фасадної частини означеного приміщення, де йому наніс удар ОСОБА_6 (а.с. 136-139 Т.1).
Протоколами проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_53 , ОСОБА_54 з фототаблицями від 27.02.2019 року та ОСОБА_55 з відеозаписом слідчої дії від 13.03.2019 року в частині демонстрації останніми місця, де виник конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а саме навпроти кіоску «Білозар», більш правіше, на відстані близько 4м. від вказаного приміщення (а.с. 143-152, 153-161, 181-184Т.1).
Протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 з відеозаписом слідчої дії від 10.04.2019 року в ході якої останній демонструє механізм за якого потерпілий ОСОБА_4 міг отримати тілесні ушкодження, шарпаючи за верхній одяг в свою сторону ОСОБА_6 в той час, коли ОСОБА_4 перебував на сходах приміщення магазину «Єрмолино», а ОСОБА_6 поруч з ним на прилеглій до сходів частині землі (а.с. 210 -215 Т.1).
Згідно додаткового висновку експерта №78, проведеного за наслідками судово-медичної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 16.04.2019 року експертом підтверджено попередні висновки та виключено можливість утворення, виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за обставин зазначених свідком ОСОБА_11 у слідчому експерименті від 10.04.2019 року (а.с. 219-220, 222-223 Т.1).
Протоколом проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_6 та відеозаписом слідчої дії від 26.03.2019 року в ході якого останній продемонстрував як підійшов до ОСОБА_11 з ОСОБА_4 , який вже перебував на сходинці магазину «Єрмолино». Після чого, потерпілий відпустивши ОСОБА_11 , шарпнув його за верхній одяг, внаслідок чого він впав на руки та ноги стоячи на сходинці нижчій від потерпілого. При цьому, не зміг повідомити чи відбувся у нього контакт із тілом потерпілого. (а.с.193-198 Т.1).
Згідно додаткового висновку експерта №70, проведеного за наслідками судово-медичної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 04.04.2019 року експертом підтверджено попередні висновки та виключено можливість утворення, виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за обставин зазначених ОСОБА_6 у слідчому експерименті від 26.03.2019 року (а.с. 201-202, 204-206 Т.1).
Вказані висновки судово-медичних експертиз експерт ОСОБА_56 підтримав в судовому засіданні. Та при цьому, пояснив, що крім протоколу слідчих експериментів, досліджував також і відеозаписи вказаних слідчих дій, якщо такі надавалися слідчим. При проведенні первинної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_4 враховував результати комп'ютерної томограми, оскільки даний вид дослідження являється найбільш точним для діагностування такого роду травм, оскільки такі можуть бути візуалізовані лише таким методом. При цьому, висновок лікаря стоматолога не суперечить результатам комп'ютерної томограми і також був врахований при проведенні експертиз. Зауважив, що при сильному ударі лобною ділянкою голови, не виключається що у особи, яка в такий спосіб наносить удар в цій частині утворяться тілесні ушкоджень, які можуть проявлятися у вигляді, починаючи від осаджень шкіри до закритої черепно-мозкової травми.
Таким чином, вказані показання потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_27 є детальними та послідовними, повністю узгоджуються між собою, а також з іншими об'єктивними доказами, зокрема, даними висновків судово-медичного експерта, його показаннями в судовому засіданні, слідчими експериментами, протоколом огляду місця події, в зв'язку з чим підстав сумніватися у таких доказах у суду немає. При цьому, суд враховує, що спосіб та механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , на яких наполягали ОСОБА_6 та частково свідок ОСОБА_11 повністю виключаються про що свідчать відповідні висновки судово-медичного експерта, які були покладені судом в основу обвинувального вироку.
При цьому, вирішуючи клопотання сторони захисту в частині визнання недопустимими слідчих експериментів проведених з участю свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_25 , ОСОБА_58 та потерпілого ОСОБА_4 , а також висновків судово-медичних експертиз суд приходить до висновку, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню.
Так, в ході судового засідання свідки ОСОБА_42 , ОСОБА_59 та ОСОБА_34 стверджували, що всі події, які відбувалися 12.01.2019 року за участю ОСОБА_21 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 демонстрували добровільно, з огляду на їх безпосереднє сприйняття. При цьому вказали, що моменту нанесення потерпілому удару ОСОБА_32 не бачили, а обставини, які повідомили з цього приводу під час слідчого експерименту їм відомі зі слів потерпілого, який і попросив їх підтвердити в ході досудового розслідування.
В силу положень ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недопустимість слідчих експериментів з їх додатками у вигляді фото та відеофіксації вказаних слідчих дій з участю свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_25 від 27.02.2019 року та ОСОБА_58 від 13.03.2019 року в частині відтворення ними механізму нанесення ОСОБА_6 удару потерпілому ОСОБА_4 .
З цих підстав судом вцілому визнається недопустимим висновок додаткової судово-медичної експертизи №43 (а.с.167-168 Т.1), проведеної за наслідками слідчого експерименту із свідком ОСОБА_54 та яким констатована можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 за обставин, які вказував означених свідок.
Також, суд вважає безпідставним посилання сторони обвинувачення як на доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення - протокол слідчого експерименту з участю ОСОБА_11 від 07.03.2019 року з відеозаписом слідчої дії та висновок з цього приводу судово-медичного експерта № 52 додатковий від 14.03.2019 року (а.с.169-171 177-178 Т.1), оскільки як встановлено судом така слідча дія була проведена в межах іншого кримінального провадження в якому ОСОБА_11 перебував в статусі потерпілого, а адвокат ОСОБА_7 являвся його представником. В зв'язку з цим суд погоджується з доводами захисника та констатує їх недопустимість в означеному кримінальному провадженні.
З приводу невідкриття стороні захисту оригіналів відеозаписів слідчих експериментів з участю свідків ОСОБА_58 , ОСОБА_11 та підозрюваного ОСОБА_6 та в подальшому визнання таких доказів разом із додатковими висновками експерта, проведеними на їх підставі недопустимими доказами, суд враховує наступне.
До протоколів слідчих експериментів з участю вказаних осіб долучені DVD-R-диски з їх відеозаписом, які були виготовлені у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на карті пам'яті відеокамери марки «Панасонік» НСV 160.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій постанові від 10.09.2020 року, справа № 751/6069/19.
Також, суд враховує , що при дослідженні вказаного відеозапису в судовому засіданні ніхто з учасників означених слідчих дій не оспорював правильність відображення у ньому подій.
З огляду на таке, суд вважає посилання сторони захисту з цього приводу безпідставними.
Також не заслуговують на увагу суду посилання сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_53 , ОСОБА_54 та потерпілим ОСОБА_4 , протоколу огляду місця події з потерпілим ОСОБА_4 з підстав належності рукописних підписів у протоколах вказаних слідчих дій не слідчому ОСОБА_60 , а іншій особі. Такі посилання не обгрунтовані жодними доказами, а тому розцінюються судом як припущення сторони захисту.
Враховуючи, що судово-медичні експертизи №19 від 04.02.2019 р., №34 додаткова від 21.02.2019 року, №70 додаткова від 05.04.2019 року та №78 додаткова від 22.04.2019 року проводилися кваліфікованим експертом, у розпорядженні якого перебували медичні документи, протоколи слідчих експериментів із відеозаписами слідчих дії в конкретних випадках, суд не вбачає підстав піддавати їх сумнівам.
Зважаючи на визнання судом ряду доказів недопустими, така обставина жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 мало місце, що воно містить склад злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а також, що обвинувачений винуватий у його вчиненні, за що підлягає покаранню.
Невизнання обвинуваченим винуватості в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, суд розцінює як намагання ухилитися від відповідальності за вчинений злочин, а його твердження, про непричетність до його вчинення та наявність підстав для обмовляння, не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовується сукупністю наведених вище доказів.
Доказів, що підтверджували б отримання потерпілим тілесних ушкоджень при інших обставинах, судом не здобуто. До того ж, як встановлено в судовому засіданні з показань потерпілого, свідків, а також із заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 січня 2019 року, потерпілий ОСОБА_4 відразу ж після побиття повідомив працівників поліції про спричинення саме ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень та звернувся за отриманням медичної допомоги до Летичівської ЦРЛ.
Крім того, будь-яких доказів того, що потерпілий та свідки обмовили ОСОБА_6 в судовому засіданні не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин.
За матеріалами справи інформація, яка б негативно характеризувала обвинуваченого за місцем його проживання відсутня, він не перебуває на обліках лікарів нарколога та психіатра, працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, зі слів одружений, має утриманців.
Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді Летичівського РС філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства оцінені на рівні середніх, з урахуванням особи обвинуваченого, його способу життя, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі є можливим у винятковому порядку за умови здійснення органом пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів (а.с.96-98 Т.1).
Враховуючи вищенаведене, особу винного, який не розкаявся та не проявив жалю до наслідків вчиненого ним злочину, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання ОСОБА_6 у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Також із врахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, досудової доповіді органу пробації, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього ст.ст.75, 76 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами.
По справі прокурором Летичівського відділу Хмельницької місцевої прокуратури ОСОБА_3 заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Судом встановлено, що згідно довідки № 13 від 13 березня 2019 року на лікування потерпілого ОСОБА_4 , яке проходило з 13 по 17січня 2019 року у відділенні щелепно-лицьової хірургії Хмельницької обласної лікарні, заклад охорони здоров'я витратив 2002,16грн., які і підлягають стягненню у повному обсязі з обвинуваченого.
Також, потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 в редакціях від 21.08.2019р. (а.с. 5-20 Т.2) та від 11.08.2020р. (уточнена) (а.с.9-24 Т.3) про стягнення завданої матеріальної шкоди в загальному розмірі 21513, 95грн., моральної шкоди в сумі 100000 грн., та процесуальних витрат вирішуючи, який суд враховує наступне.
Так обгрунтовуючи позовні вимоги, потерпілий вказав, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину йому була заподіяна матеріальна шкода, що пов'язана із понесеними витратами на лікування, посилене харчування, проїзд до медичного закладу, що в загальному становить 26496,33грн. та яка складається із витрат по отриманню правової допомоги-5000грн., витрат на лікування-14 348,45грн, транспортних витрат-7147,88грн. Окрім цього, внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень позивач зазнав моральних страждань, що пов'язанні із відсутністю можливості повноцінно харчуватись, відчуттям постійного дискомфорту, почуттями страху, тривоги за здоров'я, порушення життєвих планів та перспектив, які оцінює в 50000грн., далі по тексту позовної заяви 100000грн.
Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
В силу ч.5 ст. 128 цього Кодексу цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
В силу ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, що пов'язана із лікуванням потерпілого, суд враховує, що згідно виписки ПП «НікоДент» від 16.10.2019 року ОСОБА_4 в результаті травми (травматичний перелом 11,21,22 зубів верхньої щелепи, перелом альвеолярного відростку фронтального відділу нижньої щелепи) було проведено лікування та протезування зубів, яке включає відвідування лікарні у кількості 7 разів та проведення ряду робіт загальною вартістю 9450грн. (а.с.11 Т.3).
Крім того, розрахунковими квитанціями БТПК №459312, №459315, 459316 ПП ОСОБА_61 від 15.01.2019р., 22.08.2019р. та 24.09.2019р. відповідно підтверджується проведення оплати послуг лікування зубів в розмірі 790грн., 200грн. та 450грн. відповідно (а.с.14,17 Т.3).
Також, в зв'язку з проведенням комп'ютерної томограми верхньої та нижньої щелепи ОСОБА_4 , останнім понесено витрати на оплату таких послуг в розмірі 600грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №153 від 14.01.2019 року (а.с.15 Т.3).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані витрати, які в загальному розмірі становлять 11490грн. є обгрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають відшкодуванню потерпілому за рахунок обвинуваченого.
Також, потерпілим на підтвердження витрат на лікування надано суду копії фіскальних чеків (а.с. 10-12; Т.2; а.с.14,-17 Т.3). Разом з цим, суд звертає увагу, що необхідність придбання зазначених у вказаних документах ліків, медичних препаратів не підтверджена закладом охорони здоров'я та не свідчить про придбання ліків та в такій кількості саме ОСОБА_4 , в зв'язку з чим в цій частині вимог позов не підлягає задоволенню.
Також не підлягають стягненню на користь потерпілого ОСОБА_4 витрати на пальне згідно чеків (а.с.39-40 Т.2; а.с. 19-23 Т3), оскільки ці витрати належним чином не підтвердженні. Зокрема, ОСОБА_4 не надав суду відповідних розрахунків (марку автомобіля, кількість пального, яке витрачає автомобіль на 100 км, відстань від місця проживання до місця лікування, кількість поїздок та інші дані, які підтверджують кількість витрат пального), які б вказували, що для проїзду він витратив саме таку кількість пального.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки ОСОБА_4 не довів належним чином необхідність понесення витрат на пальне на загальну суму 7147 грн. 88 коп., тому у їх стягненні слід відмовити.
Крім того, безпідставними є вимоги потерпілого про відшкодування за рахунок обвинуваченого витрат на проїзд в громадському транспорті, оскільки з огляду на представлені суду докази у виді квитків на проїзд у громадському транспорті (а.с.13 Т.2; а.с.18 Т.3), стороною потерпілого не підтверджено необхідності користуватися послугами громадського транспорту, при цьому суд позбавлений можливості ідентифікувати дані документи із особою потерпілого.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а відповідно та пунктів 1,2 частини 2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як встановлено судом обвинуваченим потерпілому заподіяні тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, при заподіянні яких потерпілий відчував фізичну біль та страждання, переніс нервовий стрес та перехвилювався, змушений був проходити медичне обстеження та лікування, у зв'язку з чим вимушений був нести додаткові витрати на придбання ліків та медичне обстеження. Крім того, завдана моральна шкода потерпілого полягає також у тому, що для відновлення порушеного свого права він змушений тривалий час докладати додаткових зусиль, звертатися за правовою допомогою та у зв'язку з цим нести додаткові витрати. Тому, розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру правопорушення, обставин, за яких ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження, та ступеня його вини, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, характеру заподіяних тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріального становища обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду відповідає 25000 грн., які і необхідно стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на відшкодування завданої моральної шкоди.
Також, потерпілим заявлено вимогу про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу в розмірі 5000грн., а також витрат пов'язаних із явкою до суду цивільного позивача та його представника із розрахунку 200грн та 300грн. відповідно за одну поїздку; добові представника -200грн. за добу.
Так, враховується, що в розумінні ст.118 КПК України витрати на правову допомогу та витрати пов'язані із прибуттям до суду за своєю природою являються процесуальними витратами, а не збитками як зазначає потерпілий і підлягають розподілу відповідно до ст.124 цього Кодексу.
Крім того, такі витрати для цілей ч.2 ст. 124 КПК України мають бути документально підтвердженими.
В ході судового розгляду означеного провадження інтереси потерпілого представляв його представник-адвокат ОСОБА_5 на підставі ордера № 011799 від 19.07.2019р. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 03.11.2005 року (а.с.34-35 Т.1) Також, представником потерпілого в ході розгляду заяви про відвід судді, було долучено ордер №029706 від 26.11.2020 року, згідно якого адвокат ОСОБА_5 надає правову допомогу ОСОБА_4 на підставі відповідного договору від 25.11.2020р. (а.с.69 Т.3)
Суд враховує, що правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 464/5823/17, провадження № 51-3506км19.
З вказаних ордерів вбачається, що адвокат ОСОБА_5 надає правову допомогу ОСОБА_4 на підставі договорів про надання правової допомоги від 19.07.2019 року та 25.11.2020 року.
Проте вказаних договорів стороною потерпілого до матеріалів кримінального провадження не долучено.
Крім того, на підтвердження оплати за даним договором було надано копію розрахункової квитанції ФФФА №334162, яка жодним чином не завірена з якої вбачається, що адвокат ОСОБА_5 в якості оплати правової допомоги за договором від 19.07.2019 року отримав 5000грн. (а.с. 20 Т.2, а.с.13 Т.3)
З-за відсутності договору про правову допомогу, який укладений між потерпілим та його представником - адвокатом ОСОБА_5 про надання правової допомоги, оригіналу документу, який підтверджує ці витрати, суд не знаходить підстав для покладення на ОСОБА_6 обов'язку по їх відшкодуванню.
Також, стороною потерпілого заявлено вимогу про відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних із прибуттям до суду потерпілого та його представника та виплата добових останньому. З огляду на зміст позовної заяви така містить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат без зазначення загальної суми витрат у прохальній частині позовної заяви. Остаточний розрахунок таких витрат, їх документальне підтвердження позивачем по закінченню розгляду справи не надано, в зв'язку з чим підстави для їх стягнення відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувалися та підстав для їх застосування немає.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2(два) роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної лікарні задоволити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь обласного бюджету (р/р НОМЕР_1 ЄДРПОУ 14360570 МФО315405 Банк АТ КБ «Приват Банк») витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 від кримінального правопорушення в розмірі 2002 грн.16коп (дві тисячі дві гривні 16коп).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди -11490грн. (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто гривень) та моральної шкоди -25000грн (двадцять п'ять тисяч гривень).
В решті вимог позову відмовити.
Вимогу потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування процесуальних витрат залишити без задоволення.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1