18.01.2021 Справа №1915/19152/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Романів В.В.
представника скаржника Ярмуся В.Д.
представника відділу примусового
виконання рішень Департаменту
ДВС Міністерства юстиції України Коваля Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс», заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,-
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» (надалі ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс»), заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , звернулось в суд з скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої просить визнати неправомірними бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко С.В. щодо не закінчення ним виконавчого провадження №44219361 по виконанню виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду, виданого 23.04.2014 року по справі № 1915/19152/2012 про стягнення заборгованості з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс». Відтак, просить зобов'язати зазначеного державного виконавця закінчити виконавче провадження №44219361 по примусовому виконанню виконавчого листа №1915/15152/2012 виданого Тернопільським міськрайонним судом 23.04.2014 року про стягнення солідарно заборгованості з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Факторингова компанія Омега».
В обґрунтування скарги скаржник зазначив, Тернопільським міськрайонним судом 23.04.2014 року видано виконавчий лист №1915/15152/2012 про стягнення з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року у сумі 1 667 745,23 євро, що еквівалентно 16 976 122,12 грн., а також стягнення на погашення заборгованості за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року у сумі 1667745,23 євро, що еквівалентно 16976122,12 грн. з ОСОБА_1 солідарно з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія Приватні інвестиції» заборгованості у сумі 494007,50 євро, що еквівалентно 5 206 592,04 грн. та судовий збір у розмірі 3219 грн. 01.08.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Думанською А.Л. на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44219361 по виконанню зазначеного в/л від 23.04.2004 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 16.09.2014 року замінено стягувача з ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ТзОВ «Факторингова компанія «Омега». 30.06.2020 року зазначеним товариством на адресу виконавчої служби подано заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто внаслідок фактичного виконання судового рішення у повному обсязі, оскільки стягував скористався своїм правом врегулювати спір в позасудовому порядку за зобов'язаннями за кредитному договору №3/К від 15.01.2007 року, укладеним між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс». Так, зазначив, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №3/К від 15.01.2007 року, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 13.03.2014 року стягнуто з ТзОВ «Нечипорук Трансопрт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за вказаним кредитним договором. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 16.09.2014 року замінено стягувача ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» за виконавчим листом №1915/19152/2012 у виконавчому провадженні №44219361 на ТзОВ «Факторингова компанія «Омега». 26.05.2016 року між ТзОВ «ФК Омега», що є іпотекодержателем за іпотечним договором від 17.01.2007 року за реєстровим №558 та гр.. ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_1 за ціною 1 517611, 50 грн. Також, цього ж дня між цими самими сторонами укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_1 за ціною 1 517611, 50 грн. Вважає, що рішення суду про стягнення заборгованості за договором є актом, який підтверджує наявність зобов'язання боржника перед кредитором із метою його офіційного визнання та подальшого примусового виконання. Стягувач ТзОВ «ФК Омега» на виконання умов кредитного договору №3/К від 15.01.2007 року та іпотечного договору від 17.01.2007 року, ст..ст.36,38 Закону України «Про іпотеку» скористався своїм правом реалізації предмета іпотеки в позасудовому порядку, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу. Набуття права власності на предмет іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання боржника за кредитним договором у передбаченому Законом України «Про іпотеку» та договором іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до ст..36 Закону України «Про іпотеку» припиняє наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, у тому числі нарахованих відсотків. Отже, вважає, що зобов'язання ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс», які виникли за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року та підтверджені рішенням Апеляційного суду Тернопільської області 13.03.2014 року перед стягувачем ТзОВ «ФК Омега» є недійсними в силу ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку». З моменту завершення позасудового врегулювання, а саме продажу стягувачем ТзОВ «ФК «Омега» від свого імені предмету іпотеки гр.. ОСОБА_2 , забезпечене іпотекою основне зобов'язання за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року вважається недійсними. ТзОВ «ФК «Омега» у відносинах за кредитним договором та договором іпотеки реалізувало право на позасудове врегулювання боргових зобов'язань, шляхом продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки від свого імені. Тобто, обов'язок по сплаті кредиту виконано добровільно в позасудовому порядку. Відтак скаржник вважає, що з фактом реєстрації за покупцем ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу в рахунок виконання основного зобов'язання, поза межами виконавчого провадження по стягненню заборгованості згідно рішення суду, яка виникла на підставі кредитного договору грошове зобов'язання боржника (позичальника і поручителя» припинилося. Зважаючи на те, що ТзОВ «ФК «Омега» скористався своїм правом врегулювання заборгованості в позасудовому порядку, тому зобов'язання за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року, укладеним між ВАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» вважає припиненими, у тому числі за спірним виконавчим листом. Таким чином, вважає неправомірними та незаконними бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко С.В. щодо не закінчення ним виконавчого провадження №44219361 по виконанню спірного виконавчого листа внаслідок фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 скаргу підтримав з мотивів наведених у ній та просить її задовольнити.
Зацікавлена особа - представник стягувача ТзОВ «ФК Омега» у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд скарги у його відсутності, просить у задоволенні скарги ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» відмовити. Також у поданому запереченні зазначив, що продаж предмету іпотеки не покрило всю суму заборгованості боржників, оскільки суму загальної заборгованості складала 16 976 122,12 грн., а від реалізації предмету іпотеки стягувач отримав лише 3 035 223 грн.
Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Коваль Ю.О. в судовому засіданні вважає, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки по даному виконавчому провадженні у боржників існує борг, а реалізація предмету іпотеки на виконання спірного виконавчого листа його не покрила.
Суд дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, встановив.
Відповідно до кредитного договору №3/К від 15 січня 2007 року, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» (Позичальник), ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» надано кредит у розмірі 1 000 000 Євро, з метою придбання та сервісного обслуговування транспортних засобів згідно укладених договорів, який він зобов'язувався повернути в строк до 13 січня 2012 року з відсотковою ставкою 12,00 % річних за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 17 січня 2007 року уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким, укладеним договором забезпечувалось виконання зобов'язань ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» за кредитним договором №3/К від 15 січня 2007 року, предметом іпотеки виступало нерухоме майно: будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Іпотекодавцю на праві власності заставною вартістю у розмірі 2 218 900 грн.
Відповідно до п.5.4.1, п.5.4.2 зазначеного договору, у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець передає у власність Іпотекодержателю предмет іпотеки. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається Іпоткодержателем одноосібно. Підписанням цього договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя за рішенням Іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем. У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №1 від 28.12.2011 року право вимоги за первісним кредитним договором №3/К від 15 січня 2007 року відступлено ПАТ «Кредобанк» - ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 13 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, змінено рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.02.2013 року шляхом стягнення із ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №3К від 15.01.2007 року у сумі 1 667 745, 23 євро, що еквівалентно 16 976 122, 12 грн. На погашення заборгованості за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року у сумі 1667745,23 євро, що еквівалентно 16976122,12 грн. стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія Приватні інвестиції» заборгованість у сумі 494007,50 євро, що еквівалентно 5206592,04 грн.
На виконання зазначеного судового рішення видано виконавчі листи та державним виконавцем відкрито виконавче провадження.
02 квітня 2014 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» укладено договір факторингу №97/0, відповідно до якого Первісний стягувач відступив права вимоги до ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» за кредитним договором та усіма зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання умов кредитного договору. Крім цього, 29.04.2014 року між ТзОВ «Фінансова компанія Приватні інвестиції» та ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відступила ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» права вимоги за договором іпотеки, укладеним між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 від 17 січня 2007 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17.07.2015 року замінено стягувача ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» за виконавчим документом №1915/19152/2012 у виконавчому провадженні №46326926 на ТзОВ «Факторингова компанія «Омега».
26 травня 2016 року Іпотекодержателем товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено два договори купівлі-продажу 1/2 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 згідно із ст..38 Закону України «Про іпотеку» та п.5.3 іпотечного договору, за ціною 1517611 грн., кожна.
З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось укладеними 15.01.2007 року з ОСОБА_1 договорами поруки та іпотеки будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 та договорами застави значної кількості вантажних транспортних засобів, причепів, цистерн та іншого рухомого майна, яке належало ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" (а.с.93-120 т.1).
В пункті 5.4.2 договору іпотеки вказано, що заборгованість позичальника по кредитному договору вважається погашеною в день отримання від покупця коштів за предмет іпотеки у повному обсязі.
Згідно наданих пояснень представника ТзОВ «ФК Омега», а також державного виконавця, на виконання зазначеного судового рішення надійшли кошти від реалізації вказаного житлового будинку.
Таким чином, в даному випадку звернення стягнення на іпотечне майно не припинило обов'язку позичальника перед стягувачем щодо погашення основного боргу.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
За змістом частини четвертої статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України «Про іпотеку», якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).
Таким чином, суд вважає, що зверненням стягнення на предмет іпотеки, у випадку якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.
Оскільки вартість реалізованого предмета іпотеки, а саме житлового будинку по АДРЕСА_2 не покрила всю заборгованість, яка виникла у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, кредитор в силу норм ЦК України та Закону України «Про іпотеку» має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.
Так, із загальної заборгованості у розмірі 16976122,12 грн., погашена сума у розмірі 3035223.00 грн. внаслідок звернення стягувачем стягнення на будинковолодіння, що перебувало в іпотеці, яке було реалізовано ОСОБА_2 за 3035223.00 грн,. Зобов'язання за кредитним договором не припинилося в силу його невиконання, а вартості реалізованого будинковолодіння не вистачило на погашення боргу у повному обсязі, тому кредитор за приписами статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України «Про іпотеку», має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства - обов'язковість виконання рішень суду.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Суд проаналізувавши матеріали справи, мотиви наведені у поданій скарзі, а також пояснення сторін, вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Трансопрт Сервіс», заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не підлягає до задоволення. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд констатує, що на виконання судового рішення було видано виконавчий документ, за яким було відкрито спірне виконавче провадження та яким передбачено стягнення із ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором №3К від 15.01.2007 року на суму 1 667 745, 23 євро, що еквівалентно 16 976 122, 12 грн. На погашення заборгованості за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року у сумі 1667745,23 євро, що еквівалентно 16976122,12 грн. стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» на користь ТзОВ «Фінансова компанія Приватні інвестиції» заборгованість у сумі 494007,50 євро, що еквівалентно 5206592,04 грн. Відтак, рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 13.03.2014 року, а також виконавчий лист виданий на його виконання, не містив положень про звернення стягнення на іпотечне майно боржника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №3/К від 15.01.2007 року, а тому та обставина про яку зазначає скаржник, а саме реалізація стягувачем предмету іпотеки, якою було забезпечене основне зобов'язання не може бути, на думку суду, підставою для закінчення виконавчого провадження в силу вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто внаслідок фактичного виконання в поновному обсязі рішення згідно виконавчим документом.
На підставі наведеного, керуючись ст. 260, 261, 352-354, 450-452 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», -
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Трансопрт Сервіс», заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відмовити у повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 22 січня 2021 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан