Справа № 333/3833/19
Провадження № 2/333/57/21
Іменем України
26 січня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Джос І.Ю.,
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Железняк Віктор Кузьмич
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Пузін Денис Миколайович
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу про визнання права користування житловим приміщенням, -
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 , яка у подальшому була уточнена, про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовної заяви вказала, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 24 вересня 2003 року належить кв. АДРЕСА_1 .
До придбання квартири, а саме з квітня 1998 року сторони почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу у квартирі позивача у АДРЕСА_2 , а з вересня 2003 року у квартирі відповідача.
У подальшому, шлюб між сторонами був зареєстрований 28 січня 2006 року.
Вселення до квартири відповідача у жовтні 2003 року проводилося за його згодою та домовленістю, що позивач буде проживати у квартирі постійно та однією сім'єю з відповідачем, а з 28 січня 2006 року позивач взагалі проживає у квартирі відповідача як член родини власника.
Враховуючи тривалість проживання позивача у квартирі, що належить на праві власності відповідачу, вона вважає, що у вказану квартиру вона вселилися у встановленому законом порядку та набула право користування нею, через що просить визнати за нею право користування кв. АДРЕСА_1 .
Відзив на позовну заяву
Не надходив.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29 липня 2019 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до набрання рішенням у цивільній справі № 333/3934/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання житлового будинку з господарськими спорудами об'єктом спільної сумісної власності подружжя й подів внаслідок істотного збільшення його у своїй вартості.
Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року провадження у цивільній справі поновлено, призначено підготовче засідання.
24 липня 2020 року ухвалою суду підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду. Клопотання представника позивача задоволено, викликано у судове засідання свідків.
28 жовтня 2020 року у судовому засіданні представник позивача від виклику свідків відмовився.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві, просили її задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні вказав, що позивач вселилася до спірного помешкання та на теперішній час фактично проживає й ньому, проте з позовними вимогами він не згоден, у задоволенні позову просить відмовити.
Представник позивача у судовому засідання проти задоволення позову заперечував.
Установлені судом фактичні обставини у справі
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради 24 лютого 2000 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що вчинено актовий запис за № 86.
24 вересня 2003 року на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Лучко Н.Г., зареєстрованому у реєстрі за № 1389, ОСОБА_2 набув право власності на кв. АДРЕСА_1 .
З 28 січня 2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають у зареєстрованому Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції шлюбі, про що вчинено актовий запис за № 26.
На теперішній час шлюб між сторонами не розірвано.
Оскільки відповідач у судовому засіданні визнав факт вселення до кв. АДРЕСА_1 , вказана обставина відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Наявні у матеріалах справи фотографії не приймаються до уваги як докази, оскільки час їх знімання зазначений позивачем власноруч. Також вчинення сторонами спільних фотографій не є доказом їх проживання у кв. АДРЕСА_1 .
Позиція суду та нормативно - правове обґрунтування
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 1 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована 17 липня 1997 року, дата набрання чинності 11 вересня 1997 року) закріплено принцип нерухомості права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 59 СК України передбачено, що той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як дружина відповідача у справі, має право користування належною на праві власності відповідачу квартирою. Це право насамперед пов'язано і належність позивача до родини відповідача через перебування їх у шлюбних відносинах.
Оскільки відомості щодо розірвання шлюбу між сторонами у справі відсутні, проте право позивача на користування квартирою не визнається відповідачем, що було підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви про визнання за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 59 СК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 265, 315, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Копію рішення у передбаченому протягом двох днів з дня його складання направити учасникам справи.
Повний текст рішення суду складено та підписано 26 січня 2021 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва