233 № 233/72/21
25 січня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Чернецької А. С., розглянувши справу адміністративного судочинства №233/71/21 за позовом
ОСОБА_1 (представник - ОСОБА_2 ) до
Начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Няньчур Олександра Сергійовича
«про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі»,
13.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою адміністративної юрисдикції, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення СхРУ №073273 від 30.12.2020, винесену начальником віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» капітаном Няньчур Олександром Сергійовичем відносно неї, а справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-2 КУпАП закрити, пославшись на таке:
Оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн 00 коп.
Згідно з цією постановою 30.12.2020 о 07 годині 15 хвилин в пункті пропуску «Гоптівка», на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 12.01.2020 о 12 годині 00 хвилин через КПВВ «Новотроїцьке», а 29.12.2020 приблизно о 20 год. 00 хв. перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка» в пішому порядку. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушила вимоги статті 12 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІІІ від 18.01.2018 порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Вважає, що Постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, з огляду на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно неї (Позивачки) не містять ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
В основу винесеної постанови посадовою особою суб'єкта владних повноважень було покладено визнання нею провини у виявленому правопорушенні, що має ознаки складу, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП, що не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.
Тож, вважає, що Відповідачем не доведено, що в її діях 29.12.2020 при перетині Державного кордону України був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Крім того, вважає, що Відповідач не мав відповідних повноважень на складання та прийняття рішення щодо притягнення її до адміністративної відповідальності та на час складання оскаржуваної постанови мав належні і допустимі докази на підтвердження правомірності дій з прийняття постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, дотриманню порядку складання цієї постанови в частині роз'яснення їй прав на правову допомогу, можливості подання клопотань щодо відкладення розгляду справи і залучення фахівця у галузі права, оскільки вона є юридично не обізнаною особою.
Судовою ухвалою від 14.01.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті (а.с.19-20).
Позивачка, її представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.21), у судове засідання не з'явилися, що за приписами статті 205 КАС України не є перешкодою у розгляді справи по суті заявлених позовних вимог.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.22), у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, що за приписами статті 205 КАС України не є перешкодою у розгляді справи по суті заявлених позовних вимог.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку.
Згідно з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії СхРУ № 073273, винесеною начальником віпс (тип А) впс «Дергачі» капітаном Няньчур Олександром Сергійовичем 30.12.2020, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн за таких обставин:
30.12.2020 о 07 годині 15 хвилин в пункті пропуску "Готівка", на вхід в Україну прикордонним нарядом "Перевірка документів'' було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 12.01.2020 о 12 годині 00 хвилин через КПВВ "Новотроїцьке", а 29.12.2020 приблизно о 20 год. 00 хв. перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску "Успенка" в пішому порядку, чим порушила вимоги статті 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП (а.с.12).
Частиною 1 ст.204-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Статтею 12 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" в редакції від 26.11.2020, за порушення якої позивачку було притягнуто за ст.204-2 КУпАП, передбачено, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду… Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою КМ України від 17.07.2019 р. За № 815, передбачає, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку (п.3). Кількість контрольних пунктів в'їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об'єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС (п.4).
Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого:
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (п.5 ст.213 КУпАП).
Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники: інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ст.72 КУпАП доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачкою. Адміністративного правопорушення відповідними доказами.
Факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП, відповідачем будь-якими належними та допустимими доказами не доведений.
Сам факт визнання позивачкою вини у скоєнні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.
З огляду на невстановлення судом події адміністративного правопорушення суд не надає оцінки іншим доводам позивачки, зокрема щодо дотримання відповідачем вимог ст.268 КУпАП.
Частиною 3 статті 286 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наведених підстав і відповідних ним обставин суд дістає висновку, що позов має бути задоволений: оскаржувана постанова - скасована із закриттям провадження у справі.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат при ухваленні рішення, судом врахована та обставина, що при зверненні з позовом до суду позивачкою 06.01.2021 за квитанцією № 6183371 було сплачено судовий збір в сумі 454 грн 00 коп. (а.с.1), а також ту обставину, що позов задоволений у повному обсязі.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст.271,286,139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до
Начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Няньчур Олександра Сергійовича (62310, Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, вул. Прикордонна, 4; ЄДРПОУ 14321937)
«про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі» задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у серії СхРУ № 073273 від 30 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн, скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
На рішення суду до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: