Справа № 127/15393/20
Провадження № 2/127/2389/20
18.01.2021 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,
за участі: секретаря Горденко Г.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з припиненням шлюбних відносин, згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2018 року, та зважаючи на те, що спільна донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із відповідачем - ОСОБА_4 , сторони спору досягли домовленості щодо способу виконання обов'язку утримувати доньку - уклали договір про сплату аліментів на дитину, який оформили розпискою. На виконання домовленості, позивач передав відповідачу одноразово 10 000 доларів США, про що було складено розписку від 16.07.2018 р.
В травні 2019 року із заробітної плати позивача почалися відрахування аліментів в розмірі 50%. Крім того, позивач зазначає, що 15.05.2019 року, він отримав від державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2019 року та про примусове виконання судового наказу № 127/9900/18 від 28.08.2018 року щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_4 щомісячно аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, державний виконавець виходив із того, що існує заборгованість з аліментів, а тому звернув стягнення на доходи позивача у ПАт "Вінницька кондитерська фабрика" у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу, починаючи з 27.04.2018 року, що стало підставою для звернення позивачем до суду із позовом про звільнення від обов'язку утримувати дитину, припинення стягнення аліментів, посилаючись на те, що сторони досягли домовленості про виконання позивачем обов'язку утримувати дитину, яку він виконав 16.07.2018 року.
Рішенням Вінницького міського суду від 28.02.2020 р. у справі № 127/20167/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від обов'язку утримувати дитину, припинення стягнення аліментів з тих підстав, що якщо має місце домовленість між батьками щодо сплати аліментів, виражена у формі договору, даний договір повинен бути укладений у письмовій формі, та нотаріально посвідчений, нормами СК України не передбачено як підставу для припинення стягнення аліментів розписку, відтак, суд даний доказ вважає неналежним та оцінює критично. Крім того, відмова відповідача виражена у формі розписки від майнових претензій до ОСОБА_3 досягнута без врахування думки органу опіки та піклування відповідно до ст. 177 СК України, порушує права дитини на майно.
Виходячи з викладеного позивач зазначає, що оскільки розписка є нікчемною, то кошти отримані за вказаною розпискою підлягають поверненню у порядку реституції, а тому звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_4 на його користь 10 000 Доларів США, що еквівалентно 272 738 грн., понесені ним сдові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 21.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків.
24.07.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.07.2020 року, відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до розгляду.
Відповідачем подано до суду відзив, з якого слідує, що позов вона не визнає в повному обсязі та вказує, що розписка про отримання коштів в рахунок аліментів не є і не може бути фіктивною чи нікчемною, оскільки розписка по своїй суті посвідчує лише факт передачі коштів. В даному випадку факт передачі коштів від батька матері, з якою проживає дитина, в рахунок сплати аліментів. Розписка не є двостороннім правочином. До правовідносин сторін не може бути застосована реституція у виді повернення усіх коштів, які отримані за даною розпискою, оскільки батько самостійно просив органи виконавчої служби врахувати кошти передані за розпискою у якості боргу зі сплати аліментів та продовжувати стягувати поточні аліменти. Органи ДВС врахували кошти передані за розпискою при обрахунку розміру боргу з сплати аліментів.
Відповідно до положень п. 8 ч. 3ст. 178 ЦПК України відповідачем повідомлено, що нею понесені судові витрати у вигляді витрат професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. Докази понесення витрат будуть надані до судових дебатів, або протягом п'яти днів з дня винесення рішення. Враховуючи вищевикладене, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 2000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
До початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зазначив що сума коштів в розмірі 75 277,83 грн. врахована при обрахунку боргу з аліментів, а тому на зазначену суму належить зменшити розмір позовних вимог. При цьому, оскільки 15 022,79 грн. було стягнуто з позивача, в якості боргу з аліментів, то дана сума підлягає також стягненню з відповідача. Просив стягнути із відповідача на його користь 202 076,96 грн. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення судових витрат - підтримав.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги за обставин, викладених в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Спірні відносини у даній справі регулюються Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими актами законодавства.
З'ясуваши позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення заявлених позовних вимог без задоволення з наступних підстав.
Так, в ході розгляду даної справи судом встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до розписки від 16.07.2018 року ОСОБА_4 , отримала одноразово від ОСОБА_3 10 000 доларів США на утримання дитини (аліментів на дитину) до її повноліття.
Як вбачається із судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/990/18 від 14.05.2018 р. із ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27.04.2018 р. і до досягненню дитиною повноліття.
З виконання вищевказаного судового наказу 23.04.2019 року державним виконавцем ЦВ ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
07.05.2019 р. державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 , які він отримує у ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика", та направлено вимогу за місцем роботи.
24.05.2019 позивач, ОСОБА_3 , звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про перегляд вищезазначеної постанови в частині звернення стягнення на доходи боржника до виплати загальної суми боргу, встановивши розмір стягнення у відповідності до Судового наказу (ј заробітку (доходу) боржника) з дня відкриття виконавчого провадження (23.04.2019 року), посилаючись на те, що 16.07.2018 р. ОСОБА_4 отримала 10 000,00 доларів США, що становить 262 332,00 грн., в рахунок аліментів на доньку, що підтверджується наданою нею розпискою від 16.07.2018 р. Таким чином, в своїй заяві ОСОБА_3 просив припинити стягнення боргу і стягувати лише поточні аліменти.
Як слідує з копії долучених матеріалів виконавчого провадження №58962961, державний виконавець провів розрахунок заборгованості по аліментах станом на 31.05.2019 р. з урахуванням заяви боржника від 24.05.2019 р. Згідно розрахунку заборгованості за період з 27.04.2018р. до 31.05.2019 р., заборгованість станом на 31.05.2019 становить -181604,01 грн. (із від'ємним показником). При цьому, складаючи розрахунок, державним виконавцем враховано сплату аліментних зобов'язань у сумі 262 332,00 грн. (еквівалент 10 000 дол. США). відповідно до поданої заяви та розписки.
Вказана обставина встановлена також і Ухвалою винесеною Вінницьким міським судом Вінницької області 24.06.2019 р. у справі №127/9900/18 за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Зазначеною ухвалою від 24.06.2019 р. відмовлено у задоволенні скарги. Ухвала, крім іншого, мотивована тим, що державний виконавець врахував при розрахунку суму коштів, яка у відповідності до розписки була передана в рахунок аліментів. Ухвала набрала законної сили 16.08.2019 року.
Виходячи із викладеного слідує, що кошти, які є предметом спору по даній справі, ще в травні 2019 року було враховано державним виконавцем в рахунок сплати аліментів і суд визнав такі дії державного виконавця законними.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної стили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/20167/19, та зазначає, що суд звертає увагу, що коли має місце домовленість між батьками щодо сплати аліментів, виражена у формі договору, даний договір повинен бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Крім того, відмова відповідача виражена у формі розписки від майнових претензій до ОСОБА_3 досягнута без врахування думки органу опіки та піклування, відповідно до ст. 177 СК України, порушує права дитини на майно.
За положеннями ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст. 215 ЦК України)
Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити,що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Як вбачається із рішення Вінницького міського суду Вінницької області прийняте у справі № 127/20167/19, на яке посилається позивач, суд зробив висновок, що саме відмова виражена у формі розписки від майнових претензій до ОСОБА_3 , досягнута без врахування думки органу опіки та піклування відповідно до ст. 177 ЦК України, порушує права дитини на майно, таким чином, суд вказав на нікчемність саме відмови від майнових претензій, тобто нікчемність розписки в частині відмови, а не в цілому.
При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Крім того, ст.3 Конвенції з прав дитини ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 141 Сімейного кодексу України - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя.
Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Частиною першою статті181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Частиною третьою статті181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Умови укладення договору між батьками про сплату аліментів на дитину передбачені ст. 189 СК України, згідно з якою батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Аналіз норм СК України якими, якими врегульовано аліментні правовідносини, вказує на те, що розписка про отримання аліментів, за своєю правовою природою, не є і не може бути аліментним договором та не являється підставою для припинення стягнення аліментів. Розписка про отримання коштів, по своїй суті не є правочином, а слугує документом, який засвідчує отримання певної грошової суми або речей.
В даному випадку мала місце передача коштів в рахунок сплати аліментів, на підтвердження чого надана Розписка.
Відповідно до положення ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів та не вказано правових підстав на обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 202 076,96 грн., виходячи з доводів заяви про зменшення позовних вимог.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позов необґрунтований, непідтверджений належними доказами, та не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.
Питання стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача судом буде вирішено відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України з урахуванням п.8. ч.3 ст. 178 ЦПК України, після подання представником відповідача доказів понесення судових витрат у строк передбачений ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 202, 217 ЦК України, ст.3 Конвенції з прав дитини ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 26.01.2021 р.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: