Провадження 33/821/49/21 Справа № 711/7928/20 Головуючий по 1 інстанції Угорчук В.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПДоповідач в апеляційній інстанції Соломка І.А.
22 січня 2021 р. м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., при секретарі Бєлан О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №711/7928/20 відносно ОСОБА_1 , що надійшли з Придніпровського районного суду м. Черкаси за апеляційною скаргою останнього ,-
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 грудня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загородище Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , (ІПН НОМЕР_1 ),
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 420,40 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 07.11.2020 приблизно о 23 год. 10 хв. керував автомобілем «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по бульв. Шевченка, 268 у м. Черкаси з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Вазує, що покази свідків не можуть бути доказом у справі. Також, вважає, що місцевим судом безпідставно не допитано свідків у справі, та в матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Зазначає, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом, та не є суб'єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Звертає увагу на те, що місцевим судом не взято до уваги дані виписки з амбулаторної карти №1502, згідно якої ознак сп'янінняв нього не було виявлено.
Заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Желєзного Р.Ю.,які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.
Висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Обґрунтування невинуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі,є безпідставними та спростовуються наявними по справі доказами, зокрема:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 204905 від 07.11.2020, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 07.11.2020 приблизно о 23 год. 10 хв. керував автомобілем «ЗАЗ-110308», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по бульв. Шевченка, 268 у м. Черкаси з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП(а.с. 2);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони давали працівникам поліції, та згідно яких в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с. 4);
- даними рапорту поліцейського Цимбала В., згідно якого під час патрулювання було помічено автомобіль марки «ЗАЗ-110308», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який не ввімкнув показчик повороту під час зміни напрямку руху, у зв'язку з чим було прийнято рішення про його зупинку. В ході спілкуванням з ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, однак проходити огляд останній відмовився в присутності двох свідків, і не надав посвідчення водія та реєстраційний талон, у зв'язку з чим відносно нього було складено адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП, та винесено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП.
- даними відеозапису з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Крім того, апелянт ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду пояснив, що дійсно відмовився їхати до наркодиспансеру з працівниками поліції для проведення огляду на стан наркотичного сп"яніння, оскільки йому було відмовлено в задоволенні прохання, щоб його свідки поїхали з ним.
Твердження апелянта про те, що покази свідків не є належними доказами у справі є безпідставними, оскільки їх показання узгоджуються з даними відеозапису.
Апелянт вказував, що працівниками поліції безпідставно відмовлено в клопотанні про його доставку в КНП «ЧОНД» разом зі свідками, однак згідно п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейські зобов'язані забезпечити доставку до найближчого закладу охорони здоров'я лише водіїв транспортних засобів у яких виявлено ознаки сп'яніння, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Згідно ч.1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов'язком, а тому доводи апелянта про те, що місцевим судом не було допитано свідків у справі є неприйнятними, та в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що апелянтом заявлялося клопотання про допит свідків.
Твердження апелянта про те, що він за самозверненням пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння в КНП «ЧОНД», і згідно даного висновку він не перебував у стані наркотичного сп'яніння є безпідставними, оскільки останньому ставиться в вину не керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за що також передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 вказує на порушення вимог КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» під час огляду його на стан наркотичного сп'яніння, однак дані доводи є необгрунтованими, оскільки такий огляд взагалі не проводився, так як протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта про закриття провадження на підставі п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, та відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння, виключено з ч.1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який, запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП, виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння, а також відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, - відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1, криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння, а також відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, - відтак відбулася декриміналізація цих дій.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП, відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, виключені зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно. Вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно. Тому твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Соломка