26 січня 2021 року
м. Черкаси
справа № 711/3918/18 провадження № 22-ц/821/64/21 категорія 305010400
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Топор Ігор Олександрович;
відповідач: ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Крикун Олександр Адамович
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири, у складі: головуючого судді Демчика Р.В., дата складання повного тексту 16 листопада 2020 року.
Описова частина
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
04.05.2018 року в ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , зірвало кран гарячої води, в результаті чого сталось залиття належної позивачу квартири.
Факт затоплення та причина були зафіксовані в акті від 04.05.2018 року, який був складений головою правління ОСББ «Героїв Дніпра 73».
Відразу ж після ліквідації аварійної ситуації був складений ще один акт в якому були зафіксовані пошкодження оздоблення квартири та меблів. Вказані акти відповідач відмовився підписувати.
Таким чином, внаслідок вказаної події, позивачу було завдано матеріальної шкоди, яка орієнтовно складає 50000 грн. Крім того, в результаті затоплення квартири їй також було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн.
25 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог та остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки, завдані в результаті залиття квартири в розмірі 70439,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору та за проведення будівельно-технічної і оціночної експертизи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70439,00 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 1409,60 грн. витрати пов'язані із сплатою судового збору, 10296,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, а всього 87144,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт залиття квартири позивача, з вини відповідача, підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачем у ході розгляду справи, а тому вимоги ОСОБА_1 про відшкодування понесених нею матеріальних збитків в розмірі 70439,00 грн. (відповідно до комплексної судової будівельно-технічної та судово-товарознавчої експертизи) підлягають до задоволення.
Крім того, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 (залиття квартири позивача), які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із наслідками заподіяння позивачу матеріальної шкоди у вигляді пошкодження її майна, що призвело до душевних страждань позивача, тривалих вимушених змін у її житті та необхідності застосовувати додаткові зусилля для організації її життя.
З урахування обставин справи, виходячи із тривалості правопорушення та глибини душевних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості суд прийшов до висновку про визначення розміру відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 у грошовій сумі 5000 гривень, оскільки заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 10000 гривень суд вважає надмірним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в неповній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, суд залишив поза увагою факт пошкодження саме першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка гарячої води, натомість суд протиправно керувався баченням, що відповідальність за залиття квартири поверхом нижче має нести квартира з якої трапився витік води.
Зазначає, що відповідач не заперечує того факту, що 04.05.2018 року відбулось залиття квартири позивача через самовільне пошкодження у квартирі АДРЕСА_2 водозапорної арматури (крана перекриття) на відгалуженні від стояка гарячого водопостачання.
Проте, шкоду, заподіяну позивачу внаслідок залиття її квартири слід відшкодовувати з належного відповідача - ОСББ «Героїв Дніпра 73», оскільки відповідальність за стан (в тому числі його самовільне пошкодження та наслідки такого пошкодження - залиття квартири поверхом нижче) першої водозапірної арматури (крана перекриття) гарячого водопостачання на відгалуженні від стояка гарячої води має нести балансоутримувач будинку, який відповідає за стан внутрішньо-будинкових мереж до яких належить в свою чергу перша водозапірна арматура (кран перекриття) гарячого водопостачання на відгалуженні від стояка гарячої води.
Вказує, що у даних спірних правовідносинах, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, а відтак в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 має бути відмовлено.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 , зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не дають підстав для його зміни чи скасування.
Крім того, відповідач не надав жодного доказу того, що ОСББ «Героїв Дніпра 73» неналежно виконував свої обов'язки, що відповідач звертався до нього із заявами. Не встановлено неправомірних дій чи бездіяльності цієї особи стосовно обслуговування крану в його квартирі.
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просить рішення суду від 03.11.2020 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.08.2003р. № 1317252 (а.с. 9, 11).
Згідно довідки № 60 від 08.05.2018 року виданої головою правління ОСББ «Героїв Дніпр 73» відповідач ОСОБА_2 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 15).
З акту № 59 від 04.05.2018 року складеного головою правління ОСББ «Героїв Дніпра 73» Пашкевич М.І., вбачається, що 04.05.2018 року в квартирі АДРЕСА_5 у ванній кімнаті зірвало кран перекриву гарячої води. Це призвело до підтоплення квартир нижнього поверху №3 та №4 (а.с. 14). Зазначене також вбачається з акту № 59 від 04.05.2018 року (а.с. 13).
В судовому засіданні відповідач не заперечує того факту, що у його квартирі, яка належить йому на праві приватної власності 04.05.2018 року сталося немеханічне пошкодження запірного крану гарячої води, внаслідок чого було затоплено квартиру позивача, яка розташована по стояку нижче його квартири.
Згідно листа № 682/1 від 17.09.2018 ПАТ «Черкаси хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_5 забезпечує ВП «Черкаська ТЕЦ» ПРАТ «Черкаське хімволокно». Точка розподілу, в якій здійснюється передача послуг гарячого водопостачання від виконавця споживачеві, відповідно до вимог типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, визначається в місці після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача. Зона відповідальності балансоутримувача житлового будинку визначена «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», а саме балансоутримувач житлового будинку несе відповідальність за технічний стан внутрішньо будинкових систем. Внутрішньо будинкові системи - це системи, які розміщені в межах будинку, споруди від точки розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікації (якщо інше не визначено договором); для тепломереж точка розподілу - вентиль або трійник біля будівлі. Внутрішньо будинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). ВП «Черкаська ТЕЦ» ПРАТ «Черкаське хімволокно» жодних договорів на проведення робіт з технічного обслуговування будинку АДРЕСА_6 не укладала.
Згідно відомостей виконавчого комітету Черкаської міської ради від 13.10.2019р. за №22627-01-21 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.06.2006 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6 зареєстровано ОСББ «Героїв Дніпра 73, яке здійснює утримання будинку шляхом самозабезпечення.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Згідно «Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій» затверджених Наказом № 76 від 17.05.2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майно і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Внутрішньо будинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житло-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.
Пункт 2.32.7 вказаних Правил передбачає, що технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюється відповідно до законодавства. Точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є: для каналізації - найближчий до будівлі оглядовий колодязь; для водопроводу , газопроводу, тепломережі - вентель або трійник біля будівлі.
Відповідно до листа № 682/1 від 17.09.2018 ПАТ «Черкаси хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_5 забезпечує ВП «Черкаська ТЕЦ» ПРАТ «Черкаське хімволокно». Точка розподілу, в якій здійснюється передача послуг гарячого водопостачання від виконавця споживачеві, відповідно до вимог типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, визначається в місці після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача. Зона відповідальності балансоутримувача житлового будинку визначена «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», а саме балансоутримувач житлового будинку несе відповідальність за технічний стан внутрішньо будинкових систем.
Також вказано, що внутрішньо будинкові системи - це системи, які розміщені в межах будинку, споруди від точки розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікації (якщо інше не визначено договором); для тепломереж точка розподілу - вентиль або трійник біля будівлі. Внутрішньо будинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). ВП «Черкаська ТЕЦ» ПРАТ «Черкаське хімволокно» жодних договорів на проведення робіт з технічного обслуговування будинку АДРЕСА_6 не укладала.
Згідно статуту ОСББ «Героїв Дніпра 73» метою створення вказаного об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Крім того, завданням та предметом діяльності об'єднання є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Також статутом визначені обов'язки співвласників, де вони зобов'язані, зокрема, забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного та капітального ремонтів, технічного оснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватись правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норма; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання.
Отже, ОСББ «Героїв Дніпра 73» здійснює обслуговування лише внутрішньо будинкових систем, а не внутрішньо квартирну мережу.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 запобіг псуванню спільного майна, а саме пошкодження водозапірної арматури (крана перекриття), що знаходиться у квартирі АДРЕСА_5 , власником якої є відповідач, та проінформував органи управління про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання, що передбачено Статутом ОСББ «Героїв Дніпра».
Також відсутній в матеріалах справи договір між ОСОБА_2 та ОСББ «Героїв Дніпра» про обслуговування внутрішньо квартирної мережі.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 статті 81 ЦПК України). Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 1 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Встановивши, що внаслідок залиття належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 , що сталося з вини відповідача, позивачам завдано майнової шкоди, яка відповідно до висновку експертів комплексної судової будівельно-технічної та судово-товарознавчої експертизи становить 70439,00 грн. та розмір якої ОСОБА_2 спростовано не було, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов'язку з відшкодування цієї шкоди.
Що стосується моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Частина перша статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок залиття квартири позивач зазнала душевних страждань, тому суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає принципу розумності та справедливості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття квартири залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 26 січня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.І. Василенко