26 січня 2021 року
м. Черкаси
справа № 710/954/20 провадження № 22-ц/821/98/21 категорія 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 жовтня 2020 року (ухвалене в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Симоненко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Навчається у Навчально-науковому інституті економіки і права Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького на 2 курсі денної форми навчання (держзамовлення). Термін навчання становить 4 роки. Дата закінчення навчання 30 червня 2022 року.
Позивач зазначила, що на час звернення до суду з позовом дочка стипендії не отримує, в період навчання проживає в гуртожитку поряд із навчальним закладом. Оплата за гуртожиток становить 4 800 грн. Крім того вартість навчання за ІІ курс коштує 5 500 грн., які сплачені позивачкою.
Оскільки дочка навчається на денній формі навчання, вона не має можливості працювати, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги від своїх батьків на оплату проживання в гуртожитку, придбання продуктів харчування, одягу, ліків, засобів гігієни.
Наразі всі витрати по утриманні дочки несе лише позивачка, оскільки відповідач після досягнення дочкою повноліття припинив сплачувати аліменти на її утримання та не надає матеріальної допомоги. Позивачка не в змозі самостійно забезпечити навчання та проживання дочки, оскільки її доходів не вистачає, бо вона є багатодітною матір'ю та має на утриманні ще двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2009 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження.
В зв'язку з вищевикладеним, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. щомісячно з моменту подачі позову і до закінчення навчання 30 червня 2022 року, а також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 10 серпня 2020 року і до закінчення навчання - 30 червня 2022 року але не більше як до досягнення дочкою 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дочка сторін у справі продовжує навчання, не досягла двадцяти трьох років та потребує матеріальної допомоги.
Таку допомогу дочці надає на момент звернення до суду з позовом лише її мати - позивач у справі. Відповідач не є інвалідом, є особою працездатного віку та має можливість надавати допомогу дочці, в зв'язку з продовженням нею навчання у вищому навчальному закладі.
Враховуючи принцип рівності батьків у зобов'язанні утримувати свою дочку, яка продовжує навчання, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача аліментів в розмірі 2 000 грн. Саме така сума аліментів визнана судом достатньою та такою, що відповідатиме принципу розумності та виваженості і забезпечуватиме розвиток дитини.
Крім того, суд визнав доведеними позовні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 600 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами, що знаходяться в матеріалах справи.
Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 жовтня 2020 року як незаконне та закрити провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що на момент звернення позивачки до суду із відповідною позовною заявою, їхня дочка проживає окремо від своєї матері, а відтак у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом в порядку ст. 199 СК України.
Крім того, зазначено, що на даний час зареєстроване за відповідачем підприємство зупинило свою діяльність у зв'язку з карантином, а відтак відповідач позбавлений можливості утримувати свою дочку, оскільки не отримує заробітної плати.
Також, суд визначаючи розмір аліментів в сумі 2 000 грн. ніяким чином не аргументував, чому саме такий розмір аліментів підлягає стягненню з нього на утримання дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що під час перебування у шлюбі з відповідачем у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається у Навчально-науковому інституті економіки і права Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького на 2 курсі денної форми навчання (держзамовлення). Термін навчання становить 4 роки. Дата закінчення навчання 30 червня 2022 року.
Дочка навчається на денній формі навчання, вона не має можливості працювати, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги від своїх батьків на оплату проживання в гуртожитку, придбання продуктів харчування, одягу, ліків, засобів гігієни.
В зв'язку з вищевикладеними обставинами, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
П. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначає, що малозначними справами є в тому числі справи про стягнення аліментів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Підстав для застосування положень ч.3 ст.369 ЦПК України встановлено не було.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність та забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Пунктом 20 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються Главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України).
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 однією з основних підстав для скасування рішення суду зазначив ту обставину, що його дочка ОСОБА_3 на період навчання проживає окремо від матері в гуртожитку за місцем навчання. За таких обставин, він вважає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки повнолітня дочка в даному випадку повинна самостійно звернутися до суду із вказаними позовними вимогами у відповідності до вимог ст. 199 СК України, а відтак судове рішення повинно бути скасоване та провадження у справі закрито.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення та не дають підстав для скасування рішення суду та закриття провадження у справі.
Так, судом першої інстанції встановлено і сторони даної обставини не заперечили, що ОСОБА_3 до досягнення повноліття та до початку навчання проживала за місцем своєї реєстрації разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
На момент навчання, ОСОБА_3 змінила місце свого проживання та проживає в гуртожитку за місцем навчання.
Колегія суддів зазначає, що належним позивачем у даній справі є як дитина, так і той із батьків, з ким дитина проживає.
Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що саме його дочка повинна бути належним позивачем оскільки проживає за іншою адресою ніж мати є помилковим, так як проживання дочки за іншою адресою зумовлено навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі та має тимчасовий характер (до закінчення навчання). Дана позиція узгоджується із висновком Верховного Суду від 21 листопада 2018 року, висловленим під час розгляду справи № 583/664/17. Отже, за частиною третьою статті 199 СК України позивач має право на звернення з позовом до суду про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на період її навчання, оскільки саме вона несе витрати на утримання дочки в тому числі й по оплаті проживання в гуртожитку на період навчання.
Згідно довідки № 437 від 26 червня 2020 року, ОСОБА_3 є студенткою другого курсу Навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького денної форми навчання.
Відповідно до дублікатів квитанцій № 0.0.1264250169.1 від 11 лютого 2019 року, № 0.0.13305520029.1 від 18 квітня 2019 року, № 0.0.1378210557.1 від 11 червня 2019 року, № 0.0.1451424320.1 від 03 серпня 2019 року, № 0.0.1618953887.1 від 17 лютого 2020 року, № 0.0.1729419625.1 від 09 червня 2020 року, № 0.0.1739793031.1 від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок ЧНУ ім. Б. Хмельницького за проживання ОСОБА_3 в гуртожитку вартість проживання в сумі 10 300 грн. (а.с. 15-21).
Відповідно інформації з Державного реєстру фізичних платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 за другий квартал 2020 року отримала стипендію у розмірі 4 192 грн. 50 коп. (а.с. 86).
Сторони у справі не оспорили та не спростували тієї обставини, що ОСОБА_3 з червня 2020 року не отримує стипендію з підстав недобору відповідної кількості балів за навчання, які дають можливість отримувати стипендію.
Відтак, матеріали містять докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 , яка продовжує навчання безумовно потребує матеріальної допомоги. Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що дочка сторін у справі є повнолітньою, однак ще не досягла 23 років, що є також однією з умов для забезпечення її права на отримання аліментів як повнолітньої особи, що продовжує навчання.
Законодавством визначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен врахувати всі джерела, що утворюють її дохід.
Сторони у справі не заперечили тієї обставини, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, яка побудована на принципі постійного особистого спілкування здобувачів освіти і викладачів та передбачає відвідування студентами усіх лекцій та практичних занять із виконанням домашніх та письмових завдань. У кінці кожного семестру є залікова й екзаменаційна сесія.
Дана обставина підтверджує факт того, що дочка сторін у справі не в змозі працювати протягом дня, оскільки вона є самозайнятою у навчальному процесі, а відтак не в змозі отримувати додатковий заробіток для забезпечення свого утримання.
Враховуючи принцип рівності батьків у зобов'язанні утримувати свою повнолітню дочку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 дійсно потребує матеріальної допомоги від своїх батьків під час здійснення нею навчання, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України така обставина є доведеною та підтверджена відповідними доказами, що знаходяться в матеріалах справи та зазначені вище в мотивувальній частині постанови.
Доводи апеляційної скарги щодо невмотивованості висновку суду щодо стягнення з відповідача розміру аліментів в сумі 2 000 грн. також , на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки визначаючи саме такий розмір аліментів, суд першої інстанції виходив із наданих суду доказів щодо потреби дитини у матеріальній допомозі та понесених нею витрат на період навчання, що включає в себе (забезпечення витрат на навчання, проживання в гуртожитку, врахування харчування, придбання продуктів харчування, одягу, ліків, засобів гігієни). Такий розмір є співмірним із врахуванням мети аліментного зобов'язання та є достатнім для нормального забезпечення матеріальних потреб дитини. Підстав для зміни такого розміру аліментів колегія суддів не вбачає.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Посилання апеляційної скарги про те, що районним судом не було враховано відсутності доходу у відповідача, а відтак і змоги утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання, також не можуть бути підставою для висновку про відсутність підстав для стягнення аліментів, оскільки судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю, знаходиться у працездатному віці, відомостей про те, що він перебуває на обліку в центрі зайнятості відповідачем не надано ні суду першої ні суду апеляційної інстанції, а відтак він не звільняється від обов'язку утримувати свою дочку, яка продовжує навчання.
Рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу також є правильним, воно повністю підтверджене наявними в матеріалах справи доказами, зокрема й квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 06 серпня 2020 року, самим Договором про надання правничої допомоги та додатком до Договору про вартість послуг (гонорару) адвоката. Розподіл судових витрат проведено судом у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України і висновок суду в цій частині є також правильним.
Підсумовуючи приведені вище обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню під час регулювання спорів у даній категорії справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовано норми процесуального та матеріального законодавства, враховано інтереси дитини щодо забезпечення захисту її права на утримання в період навчання, а відтак, судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язати суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, параграф 23, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 26 січня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
Л.І. Василенко