Іменем України
22 січня 2021 року
м. Харків
справа № 635/2844/18
провадження № 22-ц/818/380/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору, договору дарування квартири та договору дарування садового будинку і земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року, постановлену під головуванням судді Назаренко О.В., в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору, договору дарування квартири та договору дарування садового будинку і земельної ділянки.
02 квітня 2019 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.
За клопотання позивачки ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду за результатом розгляду Касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.07.2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15.10.2019 року у справі № 644/5098/17.
01 липня 2020 року позивачка подала заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору, договору дарування квартири та договору дарування садового будинку і земельної ділянки; призначено підготовче судове засідання. А також клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено приватному нотаріусу Калініченко Світлані Олександрівні видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або заповітом, яка (спадщина) залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборонено приватному нотаріусу ОСОБА_5 видавати свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, яка (спадщина) залишилася після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду від 06 липня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватним нотаріусам видавати свідоцтва про право на спадщину як після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних нею договорів, тому вона є неналежним позивачем у справі. ОСОБА_2 вважає, що на підставі п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України вказаний позов слід залишити без розгляду. Крім того оскаржувана ухвала постановлена судом без повідомлення сторін у справі. Апелянт вказує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду.
ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року - просила залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвала Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року в частині поновлення провадження у справі не підлягає оскарженню, у відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України, та судом апеляційної інстанції не переглядається. Оскаржувана ухвала підлягає оскарженню лише в частині вжиття заходів забезпечення позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є визнання недійсними спадкового договору від 15.09.2017 року, договору дарування квартири АДРЕСА_1 , та договору дарування садового будинку і земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, с/рада Русько-Тишківська; «Аква» садівниче товариство», земельна ділянка НОМЕР_1 , та земельної ділянки кадастровий номер: 6325183500:02:005:0731, площею 0,118 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 723743263251.
Як на підставу заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або заповітом, ОСОБА_1 посилалася на те, що за результатами розгляду справи за вказаним позовом обсяг спадкового майна, яке є предметом позову, може суттєво змінитися. При цьому такий вид забезпечення позову, як заборона нотаріусу видавати свідоцтво, жодним чином не порушує права відповідачів на володіння та користування майном.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову, про які просить позивач, не є співмірними із заявленими вимогами, оскільки позовних вимог щодо спадкування за законом або заповітом позивачем не заявлялось.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач не заявляв жодної з вимог, які, у разі їх задоволення, без вжиття зазначених заходів забезпечення позову, унеможливить чи ускладнить виконання судового рішення, адже заявлені позовні вимоги не є майновими вимогами і для їх виконання компетентними органами, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, заходи забезпечення позову про визнання договорів недійсними шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину, - не є співмірними заявленим вимогам, не перебувають у зв'язку з предметом позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у заявлений нею спосіб.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 01 липня 2020 року слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року в частині вжиття заходів забезпечення позову підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 01 липня 2020 року - слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року в частині вжиття заходів забезпечення позову - скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору, договору дарування квартири та договору дарування садового будинку і земельної ділянки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук