Іменем України
22 січня 2021 року
м. Харків
справа № 635/2844/18
провадження № 22-ц/818/382/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору, договору дарування квартири та договору дарування садового будинку і земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2018 року, постановлену під головуванням судді Назаренко О.В., в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору, договору дарування квартири та договору дарування садового будинку і земельної ділянки.
Разом з позовною заявою позивачкою подане клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Накладено арешт та оголошено заборону відчуження земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6325183500:02:005:0731, площею 0,118 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 723743263251. Накладено арешт та оголошено заборону відчуження садового будинку з господарськими будівлями, загальною площею: 225,62 кв.м, житловою площею: 126,58 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 934151163251. Накладено арешт та оголошено заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1352244363101. Накладено арешт та оголошено заборону відчуження гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , гараж 2, додаткові відомості: ГБК «Крок», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1352229463101. Накладено арешт та оголошено заборону відчуження гаражу № НОМЕР_2 , загальною площею 28 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , гараж НОМЕР_2 , додаткові відомості: КА «Чайка», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1352267463101.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04 липня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, зняти арешт з вищезазначеного майна.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних нею договорів, тому вона є неналежним позивачем у справі. ОСОБА_2 вважає, що на підставі п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України вказаний позов слід залишити без розгляду. Крім того оскаржувана ухвала постановлена судом без повідомлення сторін у справі, а також до відкриття провадження у справі; ухвала про відкриття провадження була постановлена тільки 02 квітня 2019 року, тобто через дев'ять місяців після винесення ухвали про забезпечення позову. Апелянт вказує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду.
ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2018 року - просила залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду у спірних правовідносинах.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними спадкового договору від 15.09.2017 року, договору дарування квартири АДРЕСА_6 , та договору дарування садового будинку і земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, с/рада Русько-Тишківська; «Аква» садівниче товариство», земельна ділянка НОМЕР_3 , та земельної ділянки кадастровий номер: 6325183500:02:005:0731, площею 0,118 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 723743263251.
Разом з позовною заявою позивачкою подане клопотання про забезпечення позову.
Як на підставу вимог вказаного клопотання позивачка зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений нею спосіб може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. Вважає, що відповідачі можуть здійснити відчуження спірного нерухомого майна, оскільки право власності на квартиру, садовий будинок та земельну ділянку зареєстроване на ім'я ОСОБА_3 , а право власності на гаражі зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 . Позивачка вважає, що є ризик того, що у випадку задоволення позовної заяви про визнання договорів недійсними може буде утруднено виконання рішення суду для застосування наслідків визнання правочинів недійсними, зокрема в частині скасування записів та рішень державного реєстратора (приватного нотаріуса) про право власності на нерухоме майно, яке є предметом спору. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження нерухомого майна: земельної ділянки № НОМЕР_3 , кадастровий номер: 6325183500:02:005:0731, площею 0,118 га із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, адреса: Харківська область, Харківський район, с/рада Русько-Тишківська; «Аква» садівниче товариство», земельна ділянка НОМЕР_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 ; садового будинку з господарськими будівлями, загальною площею: 225,62 кв.м, житловою площею: 126,58 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_3 ; 3-кімнатної квартири, адреса: АДРЕСА_6 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 ; гаражу, ГБК «Крок», адреса: АДРЕСА_7 ; загальною площею 19,2 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_2 ; гаражу КА « ІНФОРМАЦІЯ_1 », адреса: АДРЕСА_8 ; загальною площею 28,0 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_2 .
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від обставин справи у конкретному випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами по справі існує спір щодо права на спірне нерухоме майно.
Тому обґрунтовано судом першої інстанції, на підставі п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, застосовано захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо відчуження спірного нерухомого майна.
Разом з тим колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, слід відмовити, з огляду на таке.
Позивачка просила забезпечити позов шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження нерухомого майна.
До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2,4 частини 1 статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що найбільш виваженим і збалансованим, з урахуванням інтересів сторін і завдань цивільного судочинства, є обрання такого виду забезпечення позову як заборона відчуження спірного нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2018 року в частині накладення арешту на майно слід скасувати та у задоволенні заяви в цій частині відмовити. В іншій частині ухвалу слід залишити без змін.
При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала постановлена судом без повідомлення сторін у справі, - не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 153 ЦПК України питання про забезпечення позову вирішується судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. В ухвалі про забезпечення позову вказуються підстави застосування та заходи забезпечення. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.
Доводи про те, що ухвала про відкриття провадження у справі була постановлена тільки 02 квітня 2019 року, тобто через дев'ять місяців після винесення ухвали про забезпечення позову, - також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2018 року в частині накладення арешту на майно - скасувати та у задоволенні заяви в цій частині відмовити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук