Справа № 628/3295/19 Головуючий суддя І інстанції Гетьман Л. В.
Провадження № 22-ц/818/913/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:
20 січня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Куп'янської міської ради в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області - адвоката Арена Татевосяна на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року, по цивільній справі за позовом Куп'янської міської ради в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів,
У жовтні 2019 року Куп'янська міська рада в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Позов мотивовано тим, що відповідачу на підставі договору дарування від 29.11.2014 року належить нежитлова будівля - автомийка та шиномонтажна станція, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності територіальної громади міста, загальною площею 0,2370 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0018, з цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг. У зв'язку з тим, що нежитлова будівля, яка належала ОСОБА_2 та була подарована ОСОБА_1 правові підставі для використання земельної ділянки у ОСОБА_2 відсутні, тому остання звернулась з заявою до Куп'янської міської ради щодо розірвання договору оренди землі. На підставі отриманої заяви, рішенням X сесії VII скликання Куп'янської міської ради Харківської області від 26.05.2016 року № 221/33- VII було надано згоду на припинення договору оренди землі, додаткова угода про припинення договору оренди землі укладена 02.07.2016 р. зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та з 07.07.2016 р. по цей час зазначена земельна ділянка нікому в користування (оренду) не надавалась.
Зазначає, що у ОСОБА_1 , як нового власника нежитлових будівель, з'явились усі правові підставі для укладання договору оренди земельної ділянки, які остання до цього часу не реалізувала, отже земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що призводить до неотримання Куп'янською міською радою Харківської області доходу від орендної плати. Земельна ділянка рішенням сесії Куп'янської міської ради Харківської області в оренду ОСОБА_1 не передавалась, вбачається використання земельної ділянки комунальної форми власності, загальною площею 0,2370 га, без правовстановлюючих документів.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову Куп'янської міської ради в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Татевосян А.А. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки та встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок є тими нормами, які відповідачем були порушені та на які суд не вернув уваги.
Зазначає, що судом не звернуто уваги на ст. 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції з посиланням на ст. 641 ЦК України виходив з відсутності у відповідача обов'язку звертатись до позивача для укладення договору оренди, а позивач як зацікавлена в цьому особа не зробив пропозиції для його укладення. Навпаки відповідачем у відповідь на заяви відповідача про передачу земельної ділянки в оренду вчинялись дії направлені на неукладення договору оренди, що свідчить про його небажання укласти такий договір.
Так в матеріалах справи містяться дві заяви відповідача до позивача про передачу спірної земельної ділянки в оренду / а.с. 176, 177 т.1/
Відповідно до листа управління містобудування архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області № 230-10 від 13.03.2019 р., проект рішення «Про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 » розглядався на постійній комісії з питань комунальної власності, земельних відносин, архітектури, містобудування та охорони навколишнього середовища Куп'янської міської ради та 12.03.2019 р. був винесений на розгляд депутатів на засіданні LVII сесії Куп'янської міської ради VII скликання. За результатами голосування депутатів рішення не прийнято (а.с.250 т.1).
Згідно витягу з протоколу від 12.03.2019 р. № 60 LVII сесії Куп'янської міської ради VII скликання від 12.03.2019 р. рішення «Про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не прийнято (а.с.252 т.1).
Така поведінка позивача свідчить про його не бажання укладати договір оренди з відповідачем.
Рішенням позивача №139 від 17.04.2019 року, було створено комісію з визначення та відшкодування територіальній громаді міста Куп'янськ збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства. Всупереч вимогам абз. 2 п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою КМУ №284 від 19.04.1993 р., до складу цієї комісії не була включена відповідач. З цих підстав суд вважав, склад цієї комісії не відповідає вимогам законодавства.
Із матеріалів справи також вбачається, що Порядок визначення та відшкодування збитків, був затверджений позивачем 12.03.2019 року згідно рішення № 1148-VII. До цього часу такого порядку не було прийнято. З цих підстав суд вважав, що застосування вищевказаного порядку до відповідача до 12.03.2019 є прямим порушенням вимог ст. 58 Конституції України про заборону зворотної дії закону, який згідно п.3.1 Порядку встановлює єдину процедуру відшкодування збитків внаслідок порушення вимог земельного законодавства (а. с. 30 т.1).
Оскільки на думку суду першої інстанції відповідач вимог земельного законодавства не порушувала, то згаданий Порядок до неї застосований бути не може.
Суд першої інстанції відхилив наданий позивачем на підтвердження позовних вимог розрахунок збитків, заподіяних внаслідок порушень вимог земельного законодавства, з посиланням на те, що він є неналежним доказом, оскільки він не ґрунтується на певній методиці чи інструкції проведення розрахунку, не підтверджений аудитом чи експертизою, або незалежним фахівцем.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: п. 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України:
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що «тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача».
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, на підставі договору дарування від 29.11.2014 відповідач є власницею нежитлової будівлі - автомийки та шиномонтажної станції, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження земельної ділянки від 13 червня 2019 року земельна ділянка площею 0,2370 га знаходиться у комунальній власності (кадастровий номер 6310700000:26:018:0018) та відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ній розташовані об'єкти нерухомості, а саме: належні відповідачу на підставі згаданого договору дарування нежитлова будівля автомийки та шиномонтажна станція, будівля охорони, яка входить до складу комплексу автомобільної стоянки та 3 споруди на які немає правовстановлюючих документів.
Станом на день звернення до суду з позовом, 29.10.2019, договір оренди земельної ділянки між Куп'янською міською радою та ОСОБА_1 не укладено.
Рішенням Куп'янської міської ради № 1148-VII від 12.03.2019 затверджений Порядок визначення та відшкодування територіальної громаді міста Куп'янськ збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства (далі по тексту - Порядок) (а.с. 27 т.1). Розпорядженням Куп'янського міського голови від 23.04.2019 № 132 створено робочу групу з питань самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Куп'янськ (а.с. 26.т1).
Згідно п. 5.4 Порядку відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконання (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються за сумами орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків з урахуванням вимог чинного законодавства України (а.с. 31 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Куп'янської міської ради Харківської області від 20.08.2020 р. №301 було затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 02.08.2019 № 1/2019 постійної комісії з визначення та відшкодування територіальній громаді міста Куп'янськ збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства згідно з додатком і та запропоновано ОСОБА_1 відшкодувати збитки в повному обсязі, рекомендовано боржнику оформити право користування земельною ділянкою відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 50 т.1).
Згідно акту № 1/2019 від 02.08.2019 р. про визначення збитків власнику землі, за період використання з 07.07.2016 р. по 07.07.2019 р. земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2370 кв.м, вартістю 2613280,50 грн. з цільовим використанням земельної ділянки для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, розмір збитків завданих власнику становить 391992,09 грн (а.с. 51 т.1).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» в редакції на день набуття відповідачем права власності на нерухоме майно: до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Верховний Суд зазначає, що за змістом глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Саме такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.
Всупереч ст.ст. 89, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції у контексті згаданих норм матеріального права та правових висновків касаційного суду щодо їх змісту при застосуванні судами - не надав належної оцінки доводам позову, запереченням відповідача, та не з'ясував, що на підставі заяви попереднього власника нежитлових будівель, набутих відповідачем ОСОБА_1 за договором дарування від 29.11.2014 за № 2-3922 від громадянки ОСОБА_2 рішенням X сесії VII скликання Куп'янської міської ради Харківської області від 26.05.2016 року № 221/33- VII була надано згоду на припинення договору оренди земельної ділянки, додаткова угода про припинення договору оренди землі укладена 02.07.2016, зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внаслідок цього з 07.07.2016 спірна земельна ділянка є вільною для укладення договору оренди.
Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно та розірвання попереднього договору оренди у відповідача не пізніше 07.07.2016 виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право користування на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями. Проте із заявою про укладення відповідного Договору оренди землі, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310700000:26:018:0018 за вищевказаною адресою у м. Куп'янську Харківської області, позивач звернулась до міської ради лише 08.08.2018 (а.с. 208).
Таким чином відповідач без достатніх правових підстав використовує земельну ділянку, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста на якій розташовані належні відповідачу нежитлові будівлі, внаслідок чого зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а Міськрада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок міськради.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, зокрема укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з відповідною радою та державної реєстрації такого права.
Отже, відповідач користується зазначеною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Всупереч ст. 89, 263 ЦПК України суд першої інстанції також не надав належної оцінки тому факту, що згідно розрахунок позивача про визначення збитків власнику землі ґрунтується на неотриманих позивачем доходів у вигляді орендної плати за ставками, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, що відповідає наведеній нормі ст. 22 ЦК України і при цьому відповідач всупереч передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальному обов'язку розрахунок позивача не спростувала, а тому суд безпідставно вважав його неналежним доказом (а.с. 45).
При цьому помилковим є посилання суду першої інстанції на порушення ст. 58 Конституції України щодо заборони ретроактивного застосування закону, на підставі якого введено відповідальність в контексті застосування Положення як локального нормативного акту органу місцевої влади, оскільки стягнення збитків не є відповідальністю у розумінні цивільного законодавства, якою у таких випадках може були неустойка, ст. 549 ЦК України. Однак з цього приводу спір судом не розглядався і тому правила ст. 58 Конституції України у даному випадку не застосовуються.
Розрахунок завданих збитків було позивачем здійснено відповідно до наявних у нього згідно ст.ст. 33, 40, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень: на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.05.2019 № 8436/183-19, в якому визначена нормативна оцінка спірної земельної ділянки, яка складає 2613280,60 грн; п. 35 дод. 3 до рішення XXIII сесії Куп'янської міської ради Харківської області VII скликання від 27.01.2017 за № 441-VII «Про місцеві податки за збори» в якому визначено, що для земельних ділянок для будівництва та/або експлуатації торговельних об'єктів з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (крім ринків) встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 2613280,60х5% = 130 664,03 грн за 1 рік, або 130 664,03/12 = 10 888,67 грн на місяць.
Відповідно до ст. 616 ЦК України зменшується розмір збитків у разі порушення зобов'язання з вини кредитора.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що міська рада своїм рішенням від 12.03.2019 відмовилась від укладення з власником нерухомості - відповідачем ОСОБА_1 договору оренди і у своєму рішенні після виступу одного із депутатів про використання заявниці земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що завдає збитків міській раді, діючи від імені власника земельної ділянки - територіальної громади міста, - без зазначення причин не прийняла відповідного рішення про передачу згаданої земельної ділянки в оренду відповідачу ОСОБА_1 , тобто допустила бездіяльність у цьому питанні, яка триває з вересня 2018 року (а.с. 252 т.1).
Тому відповідно до ст. 616 ЦК України слід визнати, що внаслідок затримки з вини позивача вирішення заяви відповідача про укладення договору оренди щодо вже сформованої земельної ділянки розмір нарахованих позивачем відповідно до ст.ст. 22, 1212, 1214 ЦК України збитків має бути зменшений на час такої затримки, яка триває з вересня 2018 року.
Тому нарахування збитку у формі неотриманого доходу від орендної плати у даному випадку обмежується періодом з липня 2016 по серпень 2018 року, тобто за 25, а не за 36 місяців, як розрахував позивач: 10 888,67 грн х 25 міс. = 272216,75 грн.
Виходячи з наведеного доводи скарги знайшли своє підтвердження у вищевказаних межах, тому право позивача на отримання орендної плати підлягає захисту частково, на суму 272216,75 грн., а в іншій частині у задоволенні позову необхідно відмовити - за його недоведеністю.
Оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; його висновки не повністю відповідають обставинам справи; суд порушив норми матеріального права, то відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення суду та ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України - пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника Куп'янської міської ради в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області - адвоката Арена Татевосяна задовольнити частково.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року скасувати.
Позов Куп'янської міської ради в особі управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 ) на користь Куп'янської міської ради Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40635422) збитки у розмірі 272216 (двісті сімдесят дві тисячі двісті шістнадцять) гривень 75 коп., заподіяних внаслідок використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Куп'янської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 10 289 (десять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 79 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 26.01.2021.
Головуючий - В.Б. Яцина
Судді - І.В.Бурлака
О.М.Хорошевський.