Справа № 554/635/20 Номер провадження 22-ц/814/143/21Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
13 січня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Полтаві цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що слідчим відділом прокуратури Полтавської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001802 внесеному в ЄРДР 11.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст. 384, ч.1 ст.375 КК України.
Судом неодноразово визнавалась бездіяльність СВ прокуратури Полтавської області. Так, ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.10.2018 №554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та прокурора СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, задоволено та зобов'язано слідчого та прокурора СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 11.07.2017 та 17.07.2017 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.12.2017 №554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, задоволено частково, зобов'язано старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його потерпілим від 06.11.2017 у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 15.11.2017 №554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016, 16.09.2016 про відмову у визнанні потерпілим, задоволено частково, скасовано постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016, 16.09.2017 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 в порядку ст.303 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016000000001802.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27.04.2017, № 554/6754/16-к апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 06.03.2017, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВЄ СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 та в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016 та 16.09.2016 про відмову у визнанні його потерпілим - задоволено частково, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.03.2017 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 у зв'язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів Полтавської області, свідків та інших осіб складу злочинів, передбачених ч. 1 ст.365, ч. 1 ст.366, ч. 1 ст.382 та ч.1 ст.384 КК України.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 03.10.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016000000001802 від 11.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.384 КК України - задоволено та скасовано постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження №42016000000001802.
Зазначав, що протиправними діями та бездіяльністю прокуратури Полтавської області йому спричинено моральну шкоду, під моральною шкодою він розуміє втрати не матеріального характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Дані обставини викликають у нього дискомфорт та почуття несправедливості оскільки зумовили негативні зміни у житті: переживання та насторога, тривога, емоційні реакції; важкість виконання повсякденних справ, фіксованість уваги на проблемі, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.
Також вважає, що оскаржуваними рішеннями та діями прокуратури Полтавської області, принижено його честь і гідність, оскільки вищевказані обставини викликали низку переживань зазначених вище, та почуття приниження з огляду на неможливість захистити свою правоту.
Відшкодування завданої шкоди у сумі 198 366 грн. 00 коп. визначав виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент його звернення до суду, а саме 4 723 грн., помноженої на строк досудового розслідування - 42 місяці).
Просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 198 366 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2020 року замінено відповідача - прокуратуру Полтавської області на правонаступника - Полтавську обласну прокуратуру /а. с. 159-160/.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2020 року у позові ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовлено повністю.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним судове рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовну заяву задовольнити у повному обсязі та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 198 366 грн.
Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції - не надходили.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунто-ваність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Київ від 03 червня 2016 року, зобов'язано Генеральну прокуратуру внести до ЄРДР відомості викладені у заявою засудженого ОСОБА_1 /а.с.17/
На виконання судового рішення 11 липня 2016 року до ЄРДР були внесені відомості за №42016000000001802 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.384 КК України /а. с. 17/.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2017 року, №554/6754/ 16-к апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 06 березня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області від 30 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження №42016000000001802 та в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04 серпня 2016 року, 08 серпня 2016 року та 16 вересня 2016 року про відмову у визнанні його потерпілим - задоволено частково, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.03.2017 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 у зв'язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів Полтавської області, свідків та інших осіб складу злочинів, передбачених ч. 1 ст.365, ч. 1 ст.366, ч. 1 ст.382 та ч.1 ст.384 КК України, а матеріали кримінального провадження повернуто до прокуратури Полтавської області для проведення досудового розслідування /а. с. 16-18/.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 15 листопада 2017 року №554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанови прокурора відділу прокуратури Полтав-ської області від 04 серпня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 16 вересня 2016 року про відмову у визнанніпотерпілим, задоволено частково, скасовано постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04 серпня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 16 вересня 2017 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 в порядку ст.303 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016000000001802 /а. с. 14, 15/.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.12.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтав-ської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11 липня 2016 року, задоволено частково, зобов'язано старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його потерпілим від 06 листопада 2017 року у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11 липня 2016 року /а. с. 11-13/.
Позивач ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за №42016000000001802 перебуває в якості заявника.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2017 року №554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016000000001802 від 11 липня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 384 КК України - задоволено та скасовано постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29 червня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016000000001802 /а. с. 19-20/.
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19 жовтня 2018 року №554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та прокурора слідчого відділу прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11 липня 2016 року, задоволено та зобов'язано слідчого та прокурора СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11 липня 2016 року, розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 11 липня 2017 року та 17 липня 2017 року про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11 липня 2016 року.
Встановлено, що кримінальне провадження №42016000000001802 перебувало в провадженні СВ прокуратури Полтавської області, процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснювалося прокурорами прокуратури Полтавської області.
На час вирішення даного позову досудове розслідування кримінального провадження №42016000000001802, внесене до ЄРДР 11 липня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 384 КК України, проводиться ТУ ДБР, розташованим у місті Полтаві.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що згідно ст. 307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.
На час вирішення даної справи відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001802.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено в світлі вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України належними та допустимими доказами, як факту спричинення йому моральної шкоди працівниками Полтавської обласної прокуратури, так і того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов'язків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За нормами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173,1174 ЦК України).
Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Наведені норми процесуального права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Доводи апеляційної скарги є ідентичними підставами позову та фактично зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції.
При вирішенні заявленого позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з таких підстав цивільно-правової відповідальності, як: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та дійшов правомірного висновку про відсутність сукупності зазначених складових, які є обов'язковими для деліктних правовідносин. Тоді як характер спору та обставини, ним зумовлені, виключають підстави застосування положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та частин 2, 6, 7 статті 1176 ЦК України.
Посилання позивача на бездіяльність посадових осіб відповідача, саме по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди, настання якої не доведено, як і не доведений причинно-наслідковий зв'язок між зазначеною бездіяльністю та негативними змінами у житті позивача, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 бе-резня 2020 у справі №686/13212/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Окрім того, безпідставним є посилання позивача на норми ст. 1177 ЦК України, з огляду на те, що останній не визнаний, в установленому законом порядку, особою, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, необхідності їх переоцінки, зокрема, у тому контексті, який на думку позивача свідчить про завдання йому моральної шкоди, тобто стосуються переоцінки доказів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд правомірно виходив із того, що позивач не довів заявлених ним позовних вимог, підстав для відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, - не встановлено.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, - не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 січня 2021 року.
Головуючий: Бондаревська С.М.
Судді: Абрамов П.С.
Пилипчук Л.І.