Справа № 415/5140/20
Провадження № 22-ц/810/971/20
26 січня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря Сінько А.І.,
учасники справи: скаржник - Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», особа, дії якої оскаржується - Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року, постановлену Лисичанським міським судом Луганської області у складі: судді Луньової Д.Ю. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за скаргою Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», особа, дії якої оскаржується - Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку виконання судового рішення щодо винесення постанови про арешт майна боржника,
У серпні 2020 року Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» звернулось до суду з вищевказаною скаргою, яка мотивована тим, що 24 липня 2020 року заступником начальника Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуном Сергієм Миколайовичем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника відокремленого підрозділу «Автобаза» АТ «Лисичанськвугілля» по зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 1342962 від 24 липня 2020 року.
Даною постановою було описано та накладено арешт на рухоме майно АТ «Лисичанськвугілля», серед якого автомобілі: марки КРАЗ 6510, днз. НОМЕР_1 ; марки ГАЗ 53 КО 503Б, днз. НОМЕР_2 ; марки ЗИЛ-ММЗ 4502, днз. НОМЕР_3 ; марки ЗИЛ-ММЗ 4502, днз. НОМЕР_4 ; марки ГАЗ-СЗ 3507, днз. НОМЕР_5 ; марки КС3562 МАЗ5334, днз. НОМЕР_6 ; марки КС3575А ЗИЛ133ГЯ, днз. НОМЕР_7 ; марки КС3562 на шасі МАЗ 5334, днз. НОМЕР_8 ; марки МАЗ 54331, днз. НОМЕР_9 ; марки УПР 1212М, днз. НОМЕР_10 ; марки КС5377 МАЗ5337, днз. НОМЕР_11 ; марки КАМАЗ 55111, днз. НОМЕР_12 ; марки ЗИЛ- НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_14 ; марки КРАЗ 6510, днз. НОМЕР_15 ; марки ГАЗ 24, днз. НОМЕР_16 ; марки ВАЗ2109, днз. НОМЕР_17 ; марки ВАЗ21043, днз. НОМЕР_18 ; марки ГАЗ 33021, днз. НОМЕР_19 ; марки ГАЗ 33021, днз. НОМЕР_20 ; марки STAR266, днз. НОМЕР_21 ; марки ААЗ695Н, днз. НОМЕР_22 ; марки ЛАЗ699Р, днз. НОМЕР_23 ; марки ЛАЗ699Р, днз. НОМЕР_24 ; марки ЛАЗ699Р, днз. НОМЕР_25 ; марки ЛАЗ699Р, днз. НОМЕР_26 ; марки ЛАЗ699Р, днз. НОМЕР_27 ; марки РАР22038, днз. НОМЕР_28 ; марки ИЖ2715, днз. НОМЕР_29 ; марки АГП22 ЗИЛ431410, днз. НОМЕР_30 ; марки ЗИЛ ММЗ4502, днз. НОМЕР_31 ; марки ЗИЛ- НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_32 ; марки ЗИЛ431410, днз. НОМЕР_33 ; марки ЗИЛ431412, днз. НОМЕР_34 ; марки ЗИЛ431610, днз. НОМЕР_35 ; марки ГАЗ5319, днз. НОМЕР_36 ; марки АЦ49Д243, ГАЗ5312, днз. НОМЕР_37 ; марки ГАЗ 3307, днз. НОМЕР_38 ; марки ЛУАЗ969, днз. НОМЕР_39 ; марки КРАЗ6510, днз. НОМЕР_40 ; марки ЗИЛ-ММЗ 45021, днз. НОМЕР_41 ; марки ЗИЛ- НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_42 ; марки ЗИЛ- НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_43 ; марки АЗЛК2141201, днз. НОМЕР_44 ; марки ЛАЗ699Р, днз. НОМЕР_45 ; марки МОАЗ6014, днз. НОМЕР_46 ; марки 4МЗАП-5208; марки Т-170, днз. НОМЕР_47 ; марки ДЗ42-Г-1, днз. НОМЕР_48 ; марки Т-170, днз. НОМЕР_49 .
Скаржник, посилаючись на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», відповідно до яких до 01 січня 2022 діє мораторій на звернення стягнень з вугледобувних підприємств, яким є боржник АТ «Лисичанськвугілля» за зведеним виконавчим провадженням, і виконавець мав би зупинити провадження. Вважає вищезазначену постанову заступника начальника Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуна С.М. про арешт майна боржника незаконною та винесеною з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки дана постанова порушує права АТ «Лисичанськвугілля» на вільне володіння та користування майном, яке належить йому на праві власності, а тому просить визнати постанову про опис та арешт майна від 24.07.2020 ЗВП 1342962 про опис та арешт майна (коштів) незаконною та зобов'язати заступника начальника Лисичанського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуна С.М. скасувати цю постанову.
У відзиві на скаргу Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі Каплуна С.М. зазначено, що дії та рішення заступника начальника Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуна С.М. щодо винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.07.2020 року по зведеному виконавчому провадженню № 1342962 є правомірними та відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року скаргу Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», особа, дії якої оскаржуються - Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку виконання судового рішення щодо винесення постанови про арешт майна боржника задоволено. Скасована постанова заступника начальника Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуна Сергія Миколайовича про опис та арешт майна боржника від 24 липня 2020 року по зведеному виконавчому провадженню № 1342962.
В апеляційній скарзі Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить скасувати ухвалу суду, виключити з постанови про опис та арешт майна боржника від 24.07.2020 року по зведеному виконавчому провадженню № 1342962 заставлене майно боржника, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права.
Доводами апеляційної скарги є порушення судом вимог п. 1 ч.1 ст. 187, 190 ЦПК України під час відкриття провадження по скарзі; судом самостійно змінено позовні вимоги скарги в частині номеру ЗВП, який скаржником зазначено як 12342962, від 24.07.2020, а судом вирішено питання щодо ЗВП № 1342962 від 24.07.2020; на виконавчі провадження, що входять до зведеного виконавчого провадження, не розповсюджується дія мораторію, передбаченого ЗУ «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», а боржник в скарзі не зазначив, які саме виконавчі документи, які підлягають зупиненню, були включені до постанови про арешт майна (коштів); враховуючи черговість розподілення коштів, на теперішній час до складу ЗВП входять понад 1500 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення 375 017 359 грн, з них 17 ВП належать до другої черги, а саме - стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення на загальну суму 4 215 590 грн, 308 виконавчих проваджень - до третьої черги, стягнення заборгованості по заробітній платі на користь фізичних осіб на суму 20 774 150,25 грн; інші виконавчі провадження про стягнення боргу з АТ «Лисичанськвугілля» на користь ГУ ДФУ на суму 118 307 869,35 грн та на користь ПФУ на суму 170 744 021,36 грн; судом зазначено, що постанова по зведеному виконавчому провадженню не підписана зберігачем майна та стягувачем, але постанова містить підпис відповідального зберігача з попередження його про кримінальну відповідальність.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Законність і обґрунтованість судового рішення базується на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, і що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про скасування постанови заступника начальника Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуна Сергія Миколайовича про опис та арешт майна боржника від 24 липня 2020 року по зведеному виконавчому провадженню № 1342962, суд виходив з ненадання виконавцем доказів того, що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, та доказів згоди заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно, строк обмеження користування описаним майном виконавцем в постанові не вказаний, в порушення вимог ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові не зазначено загальний розмір суми, в межах якої накладається арешт, відсутня сума виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, і постанова не підписана зберігачем майна та стягувачем. Посилання скаржника на необхідність застосування п. 14 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» є необґрунтованою, оскільки зведене виконавче провадження відкрито з приводу виконання рішень суду про невиплату заробітної плати, інших виплат, що належать працівникам у зв'язку з трудовими відносинами.
Переглядаючи ухвалу суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
За змістом ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону, за якою, зокрема, в разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження.
Судом встановлено, що на виконанні у Лисичанському міському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться зведене виконавче провадження № 1342962 у відношенні боржника ПАТ «Лисичанськвугілля» та його підрозділів.
24.07.2020 року, заступником начальника Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каплуном Сергієм Миколайовичем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) відносно боржника ПАТ «Лисичанськвугілля» по виконавчому провадженні ЗВП № 1342962 на підставі ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».
Довід скарги про те, що суд вийшов за межі вимог скаржника, оскільки той звертався щодо скасування постанови у ЗВП № 12342962 від 24.07.2020, а суд скасував постанову № 1342962, не заслуговують на увагу, оскільки в тексті заяви про скасування постанови та в резолютивній частині дійсно маються два номері ЗВП - № 12342962 та 1343962, проте з тексту заяви, обставин справи та додатків до заяви вбачається, що йдеться саме про постанову у ЗВП № 1342962. Надаючи відзив на скаргу, Лисичанський МВ ДВС Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків), останній дає пояснення саме щодо своїх дій щодо арешту майна боржника під час винесення постанови у ЗВП № 1342962.
Як помилковим є і довід скарги про порушення судом вимог п. 1 ч.1 ст. 187, 190 ЦПК України під час відкриття провадження по скарзі, оскільки процесуальні питання, пов'язані з поданням скарги, строками для звернення зі скаргою та розглядом скарги врегульовано розділом УП ЦПК «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який не містить такої процесуальної дії як відкриття провадження по справам вказаної категорії, так і строку призначення скарги до розгляду, а лише загальний строк її розгляду судом.
Матеріали справи не містять відомостей про отримання копії оскаржуваної постанови.
Довід скарги про помилковість висновків суду про необґрунтованість ухвали суду з огляду на те, що на виконавчі провадження, що входять до зведеного виконавчого провадження, не розповсюджується дія мораторію, передбаченого ЗУ «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», а боржник в скарзі не зазначив, які саме виконавчі документи, які підлягають зупиненню, були включені до постанови про арешт майна (коштів), не спростовує правильних висновків суду, оскільки накладаючи арешт на майно боржника, саме державний виконавець мав зазначити загальну суму залишку боргу по зведеному виконавчому провадженню.
Натомість цього не було зроблено, і в апеляційній скарзі ДВС зазначив, що весь цей борг належить до третьої черги, і вказана заборгованість 3-ї черги не виплачується.
Крім того, за змістом частин першої-третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів … виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. За приписами частини п'ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.
На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів.
Оскільки відповідно до частини третьої статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі, а така загальна сума стягнень за зведеним виконавчим провадженням станом на час винесення оскаржуваної постанови виконавцем не визначена, як відсутні і відомості про досягнення згоди сторін щодо вартості описаного та арештованого майна, висновки суду про незаконність постанови є вірними, а доводи скарги в цій частині - помилковими.
Що стосується висновків суду про те, що оскільки, зведене виконавче провадження відкрито з приводу виконання рішень суду про виплату заробітної плати, інших виплат що належать працівникам у зв'язку з трудовими відносинами, то посилання скаржника АТ «Лисичанськвугілля» на необхідність застосування п. 14 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» є необґрунтованими, є правильними та вірно не взяті судом до уваги як підстава для задоволення скарги.
Наявна в постанові про опис та арешт майна боржника підпис зберігача майна ОСОБА_1 не спростовує правильних висновків суду про необґрунтованість скарги.
Вимога апеляційної скарги про виключення з акту опису двох транспортних засобів, які у відповідності до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України знаходяться у податковій заставі, не заслуговує на увагу, оскільки судом правильно ухвалено в цій частині про необґрунтованість заяви.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Тому апеляційна скарга Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) має бути залишена без задоволення, а ухвала Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) залишити без задоволення.
Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 26 січня 2021 року.
Головуючий
Судді: