Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 428/7110/18
Провадження № 22-ц/810/941/20
18 січня 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Коновалова В.А., Луганська В.М.
за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк»
третя особа - приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк»
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2019 року ухваленого у складі судді Кордюкової Ж.І., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», третя особа приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна,-
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича (далі по тексту позивач - ПАТ «Укркомунбанк»), третя особа: приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони на відчуження нерухомого майна.
Свої вимоги мотивував тим, що 06 листопада 2006 року між ним та АТ «Український комунальний банк» був укладений кредитний договір №43/06-Ю, відповідно до умов якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом 220000 грн для придбання будівельних матеріалів, металопрокату, нафтопродукту, хімічної сировини на строк до 05 листопада 2008 року зі сплатою 25% річних.
Пунктом 2.1.кредитного договору № 43/06-Ю умовою забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за кредитування є іпотека квартир.
У забезпечення виконання кредитного договору 06 листопада 2006 року між ним та АБ «Український комунальний банк» був укладений іпотечний договір, за умовами якого квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу квартири від 14 листопада 2003 року, передано в іпотеку.
Також, 06 листопада 2006 року між АБ «Український комунальний банк» та ОСОБА_2 , який є його поручителем, був укладений іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2003 року.
Позивач стверджує, що зобов'язання за кредитним договором було виконано ним у повному обсязі, про що свідчить лист ПАТ «Укркомунбанк» від 17.09.2012 року за №30/24-474. У зв'язку з чим, у 2012 році ОСОБА_2 зняв заборону на відчуження квартири, яка належить йому на праві власності.
У 2012 році позивач вирішив розпорядитися квартирою, яка є предметом іпотеки, та звернувся у зв'язку з цим до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О., але дізнався, що квартира знаходиться під забороною на відчуження.
При зверненні до ПАТ «Укркомунбанк» про зняття обтяження з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , йому було повідомлено, що головний офіс ПАТ «Укркомунбанк» знаходиться у м. Луганську, вул. Шевченка В.В., буд. 18-А, тобто на непідконтрольній Україні території, тому надати довідку про повне погашення заборгованості за кредитним договором немає можливості.
На виконання вимог постанови Правління Національного банку України від 14.09.2015 року №604 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 14.09.2015 року № 169 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» строком на два роки з 14.09.2015 року до 13.09.2017 року включно. Рішенням Фонду гарантування від 28.08.2017 року № 3789 року строк процедури ліквідації продовжено (включно) до 13.09.2018 року.
Позивач вважає, що діями відповідача порушено його право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, оскільки останній своєчасно не повідомив реєстратора: приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О. про виконання ним зобов'язання за кредитним договором, який не зняв обтяження за іпотекою та не виключив з державного реєстру відомості про обтяження, у зв'язку з чим, просив визнати іпотеку, предметом якої є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 такою, що припинена та зобов'язати приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О. зняти заборону відчуження нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2019 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати іпотеку, предметом якої є квартира АДРЕСА_3 , припиненою.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що основне зобов'язання припинилося внаслідок його належного виконання боржником, тому зобов'язання за іпотечним договором, укладеним 06.11.2006 року між АБ «Укркомунбанк» та ОСОБА_1 , також припинилося, що має наслідком зняття заборони відчуження зі спірної квартири. Вимога позивача в частині покладення обов'язку на приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С.О. не може бути задоволена, оскільки останній не є відповідачем у справі, а тому суд не може вирішувати питання про його права та обов'язки під час розгляду справи.
В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.01.2019 у цивільній справі № 428/7110/18 повністю і ухвалити нове Рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРКОМУНБАНК», третя особа Приватний нотаріус Сєвєродонецького Міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович в частині визнання припиненою іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_3 , повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання, проведеним належним чином, зобов'язань. Матеріали справи не містять копій первинних документів, які б свідчили про факт оплати позивачем заборгованості за кредитним договором, зокрема квитанцій, платіжних доручень, виписок по рахунку, довідок банку тощо. Копія довідки від 17.09.2012 року за № 30/24-474 не є доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки була видана не позивачу, а щодо іншої особи - ОСОБА_2 та не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 зобов'язань перед банком. Отже, суд безпідставно дійшов висновку про належне, своєчасне і повне виконання позивачем обов'язків за кредитним договором, і як наслідок - про припинення іпотеки нерухомого майна.
У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укркомунбанк», надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятими з порушенням норм матеріального права.
Відповідач ОСОБА_1 надав пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права, оскільки він виконав зобов'язання, яке виникло з кредитного договору від 06.11.2006 року №43/06-ю, у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Судом встановлено, що 06 листопада 2006 року між АБ «Український комунальний банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №43-06/Ю, за умовами якого останній отримав кредит відновлювальної кредитної лінії з лімітом 220000 грн для придбання будівельних матеріалів, металопрокату, нафтопродукту, хімічної сировини на строк до 05 листопада 2008 року зі сплатою 25% річних.
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 06 листопада 2006 року між АБ «Укркомунбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 06 листопада 2006 року між АБ «Укркомунбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_1 , знаходиться під забороною відчуження.
У травні 2018 року позивач звернувся до ПАТ «Укркомунбанк» з вимогою про зняття обтяження з вищевказаної квартири.
Листом №149/18-к від 25 травня 2018 року відповідач відмовив у знятті обтяження зі спірної квартири, посилаючись на відсутність у розпорядженні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» даних автоматизованої системи та кредитної справи ОСОБА_1 , які не були передані відстороненими керівниками ПАТ «Укркомунбанк», головний офіс якого знаходиться у місті Луганську.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов'язань за кредитним договором від 06.11.2006 року №43/06-Ю. Доводи, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони знайшли підтвердження належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, ухвалюючи судове рішення, як на доказ, що свідчить про виконання основного зобов'язання позивачем, суд посилався на лист ПАТ «Укркомунбанк» від 17 вересня 2012 року за вих. № 30/24-474, у якому банк просив приватного нотаріуса зняти забору на відчуження майна, належного ОСОБА_2 , який є поручителем позичальника - ОСОБА_1 , оскільки останній виконав зобов'язання за кредитним договором від 06 листопада 2006 року № 43/06Ю у повному обсязі.
Проте колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Положеннями статей 598, 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наведене свідчить про те, що зобов'язання за договором іпотеки є похідним від кредитного договору, а тому таке припиняється лише після повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до умов іпотечних договорів (пункт 6.2), які укладені на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, іпотека та іпотечні договори припиняють чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При розгляді справ про припинення зобов'язань за договором іпотеки суди мають виходити з того, що оскільки вказані зобов'язання носять акцесорний характер, то вони можуть припинитися лише за умови виконання основного зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, при цьому обов'язок щодо доказування належного виконання умов кредитного договору, забезпеченого іпотекою, покладено на позичальника.
Позичальник повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів факт повернення кредитних коштів, в тому числі сплати тіла кредиту, відсотків та інших сум, передбачених договором.
Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що протягом дії цього договору позичальник зобов'язується проводити всі свої розрахунки через поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 30.12.1998 № 566, і чинного на момент проведення операцій (далі - Положення) - підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (непаперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання Документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) Та одиницю її виміру; суму операції тощо.
Відтак, належними та допустимими доказами підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором є первинні бухгалтерські документи, що відповідають вимогам Положення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ПАТ «Укркомунбанк», відносно того, що суд першої інстанції припустився ототожнення правовідносин банку та ОСОБА_2 з правовідносинами банку і ОСОБА_1 , та застосував аналогію рішення банку про зняття заборони на відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 , з можливістю вчинення таких самих дій щодо нерухомого майна ОСОБА_3 .
Зазначена Довідка - лист ПАТ «Укркомунбанк» від 17 вересня 2012 року за вих. № 30/24-474, є недопустимим доказом, оскільки була видана не позивачу, а щодо іншої особи - ОСОБА_2 та може свідчити лише про відсутність у ОСОБА_2 зобов'язань перед Банком станом на дату видачі цієї Довідки.
Зобов'язання позивача перед Банком не охоплюються лише зазначеною довідкою та не виключають наявності правовідносин за Кредитним договором.
За приписом норми ч. 2 ст. 78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, які б свідчили про наявність підстав для припинення іпотеки, як то передбачено умовами договору іпотеки та статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 січня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді: В.А. Коновалова
В.М. Луганська