Головуючий суду 1 інстанції - Чернік А.П.
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 408/10622/18-ц
Провадження № 22-ц/810/796/20
18 січня 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Гаврилюк В.К., Коновалова В.А.
за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на рішення Марківського районного суду Луганської області від 25 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Чернік А.П. в залі судових засідань Марківського районного суду Луганської області в у смт Марківка
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів,
22.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.
До Марківського районного суду Луганської області справа надійшла на підставі ухвали Луганського апеляційного суду від 29.11.2019 року про визначення підсудності.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 21.12.2001 року між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» в приміщенні Біловодського відділення Ощадбанку був укладений договір № 538 про видачу та обслуговування зарплатної дебетової платіжної картки з відкриттям карткового рахунку. З того часу вона користувалась послугами банку згідно з умовами даного договору.
11.04.2018 року вона як суддя Біловодського районного суду Луганської області вийшла у відставку і для отримання щомісячної суддівської винагороди відповідачем їй був відкритий рахунок № НОМЕР_1 з видачею платіжної картки № НОМЕР_2 системи «Маastercard» , на яку у травні 2018 року Пенсійним фондом була перерахована суддівська винагорода. Цю картку вона ніде не використовувала, з неї були списані кошти в сумі 3000,00 грн лише один раз, залишок складав 31133,00 грн.
01.06.2018 року о 20-38 год. на її номер мобільного телефону НОМЕР_3 зателефонував невідомий чоловік, який назвався представником служби безпеки «Ощадбанку», назвав її повне ім'я, перший та останній блоки номеру її картки, строк дії картки, систему картки та залишок суми -31133,00 грн, висловивши вимогу, з метою перевірки наявності платіжної картки у власника, назвати три цифри коду СVV , що знаходяться на зворотному боці картки. У наданні такої інформації нею було відмовлено. Після цього дзвінка, о 21-17 год., вона зателефонувала на гарячу контактну лінію «Ощадбанку» за номером 0800210800 та і повідомила про підозрілу розмову і про необхідність блокування своєї картки. Однак її запевнили, що за наявності лише номеру картки ніхто не зможе зняти кошти, якщо тільки вона не повідомляла невідомим особам пароль, пін-код, код СVV. Розмова відбувалась до 21-33 год. Після цієї розмови вона вирішила здійснити перевірку свого рахунку, але не змогла зайти на свою електронну сторінку в веб-банкінг «Ощад-24» та не змогла зателефонувати зі свого номера телефону, оскільки він був заблокований. Тоді вона, о 21-44 год., з номера мобільного телефону НОМЕР_5 знову зателефонувала на гарячу лінію відповідача за номером 0800210800 . Розмова велась з представником контактної лінії ОСОБА_3 , який прийняв заяву на блокування картки та майже 9 хвилин вів розмову з нею, перевіряючи її право на блокування картки, а потім тільки здійснив блокування. Під час розмови вона запитувала про здійснення операцій по картці, проте її запевнили, що руху по картці немає і що вона може бути спокійною. Між тим, як вона потім дізналась, в період часу з 21-31 год. до 21-43 год., грошові кошти в сумі 30 000,00 грн і 800,00 грн знімалися з її пенсійного рахунку, а в сумі 10 000,00 грн - із зарплатного, і все це повинен був бачити ОСОБА_3 . Тоді вона відразу, того ж дня, втретє зателефонувала на гарячу лінію «Ощадбанку» і повідомила про несанкціоноване зняття грошових коштів з її рахунків. Її повідомили про необхідність звернення до правоохоронних органів не блокуючи при цьому зняття коштів сторонніми особами, як це передбачено постановою НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
02.06.2018 року о 9-й год. ранку вона звернулась до Біловодського відділення «Ощадбанку» за роз'ясненнями, де їй підтвердили факт несанкціонованого зняття грошових коштів, після чого нею був поданий офіційний лист на ім'я голови правління «Ощадбанку».
02.06.2018 року вона також звернулась із заявою до Біловодського ВП ГУНП в Луганській області про вчинення відносно неї шахрайських дій з використанням електронно-обчислювальної техніки шляхом зняття невідомими особами з її платіжних карток грошових коштів в сумі 41000,00 грн, відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12018130430000156.
12.06.2018 року вона знову звернулась до керівництва «Ощадбанку» в Луганській області з вимогою надати інформацію про транзакції, проведені 01.06.2018 року з 21-00 год. до 22-00 год. по її рахунках, та просила провести службову перевірку несанкціонованого списання коштів. Проте 19.06.2018 року заступник начальника філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» відмовила у проведенні службового розслідування.
Посилаючись на те, що жодного розпорядження про списання/перерахунку грошових коштів вона не давала, будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів, не вчиняла, зважаючи на те, що банк не виконав покладені на нього обов'язки щодо збереження її коштів, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь безпідставно списані кошти у сумі 41 223,00 грн.
Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 25 вересня 2020 року ухвалено позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів - задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти в сумі 41223 (Сорок одна тисяча двісті двадцять три ) грн 00 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь в держави судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.
Суд зазначив, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що списання коштів з рахунків позивача було вчинено незаконно.
В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення Марківського районного суду Луганської області від 25.09.2020 по справі №408/10622/18-ц скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів в сумі 41 223,00 грн, відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було у повному обсязі досліджено матеріали справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивачем ОСОБА_1 подано заперечення на апеляційну скаргу, у якому вона просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні Павленко Л.М. , представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятими з порушенням норм матеріального права.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, просила апеляційний суд розглянути справу без її участі.
Відповідно до положень ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28.12.2012 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір № 921886 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки, згідно з яким відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_6 в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та видав платіжну картку № НОМЕР_7 .
13.04.2018 року АТ «Державний ощадний банк України» на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_8 з видачею платіжної картки № НОМЕР_2 системи «Mastercard» для отримання щомісячної суддівської винагороди.
Грошовими коштами, які перебували на вказаних банківських рахунках, позивач користувалася, про що свідчать виписки з банківських рахунків про рух коштів.
01.06.2018 року з рахунка позивача № НОМЕР_9 були списані кошти в сумі 10 000,00 грн з комісійними в сумі 105,00 грн (операція здійснена о 21-40 год. через UKR MOBILE BANKING).
01.06.2020 року з рахунка позивача № НОМЕР_8 списані кошти в сумі 30 800,00 грн з комісійними в сумі 318,00 грн (операція на суму 30 000,00 грн здійснена о 21-31 год. через UKR MOBILE BANKING, комісія 305,00 грн; операція на суму 800,00 грн здійснена о 21-43 год через UKR MOBILE BANKING, комісія 13,00 грн).
Здійснення вказаних операцій підтверджується виписками про рух коштів по карткових рахунках і позивача та не оспорюється сторонами.
Матеріалами кримінального провадження № 12018130430000156 та аудіозаписом телефонних розмов позивача з працівниками контакт-центру АТ «Ощадбанк» підтверджено, що 01.06.2018 року о 21-17 год. позивач з номера мобільного телефона НОМЕР_3 , який визначений в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб як телефон клієнта, зателефонувала на гарячу контактну лінію АТ «Ощадбанк» за номером 0800210800 та повідомила про підозрілу телефонну розмову з невідомою їй особою і про необхідність блокування своєї картки. Проте її запевнили, що за наявності лише номеру картки ніхто не зможе зняти кошти, якщо тільки вона не повідомляла невідомим особам пароль, пін-код, код СVV . Розмова відбувалась до 21-33 год. О 21-44 год., з номера мобільного телефону НОМЕР_5 позивач знову зателефонувала на гарячу лінію відповідача за номером 0800210800 . Розмова велась з представником контактної лінії ОСОБА_3 , який прийняв заяву на блокування картки та запевнив позивача про те, що руху по картці немає.
Дізнавшись, що в період часу з 21-31 год. до 21-43 год. грошові кошти в сумі 30 000,00 грн і 800,00 грн знімалися з її пенсійного рахунку, а в сумі 10 000,00 грн - із зарплатного, позивач негайно і зателефонувала на гарячу лінію АТ «Ощадбанк» і повідомила про несанкціоноване зняття грошових коштів з її рахунків, тобто виконала вимоги Договору КБО, передбачені п.9.1.5 р. XX, згідно з якими клієнт зобов'язується у разі втрати або крадіжки карток або у випадку їх компроментації негайно повідомити про це банк; зателефонувавши до контакт-центру та надати інформацію згідно з інструкцією оператора контакт-центру.
02.06.2018 року позивач звернулась до Біловодського відділення АТ «Ощадбанк» за роз'ясненнями, де їй підтвердили факт несанкціонованого зняття грошових коштів, після чого нею був поданий офіційний лист на ім'я голови правління АТ «Ощадбанк».
02.06.2018 року позивач також звернулась із заявою до Біловодського ВП ГУНП в Луганській області про вчинення відносно неї шахрайських дій з використанням електронно-обчислювальної техніки шляхом зняття невідомими особами з її платіжних карток грошових коштів в сумі 41000,00 грн, відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12018130430000156.
12.06.2018 року позивач знову звернулась до відповідача з вимогою надати інформацію про транзакції, проведені 01.06.2018 року з 21-00 год. до 22-00 год. по її рахунках, та просила провести службову перевірку несанкціонованого списання коштів. Проте 19.06.2018 року заступник начальника філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» відмовила у проведенні службового розслідування.
Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що предметом спору в даній справі є зняття з належних позивачу рахунків грошових коштів:
- 01.06.2018 року з рахунка позивача № НОМЕР_9 в сумі 10 000,00 грн з комісійними в сумі 105,00 грн (операція здійснена о 21-40 год. через UKR MOBILE BANKING);
- 01.06.2020 року з рахунка позивача № НОМЕР_8 в сумі 30 800,00 грн з комісійними в сумі 318,00 грн (операція на суму 30 000,00 грн здійснена о 21-31 год. через UKR MOBILE BANKING, комісія 305,00 грн; операція на суму 800,00 грн здійснена о 21-43 год через UKR MOBILE BANKING, комісія 13,00 грн).
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частиною першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
За змістом розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів»:
1. Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Емітент має право передати електронний платіжний засіб, емітований на ім'я користувача, довіреній особі або представнику користувача.
Представник користувача має право отримати електронний платіжний засіб за довіреністю, що видана користувачем та посвідчена в установленому законодавством порядку. У такому разі емітент не несе відповідальності за проведення операцій з використанням такого електронного платіжного засобу, виданого представнику за довіреністю.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
2. Емітент зобов'язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.
Емітент під час видачі електронного платіжного засобу зобов'язаний проінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу. Перша зміна ПІНу здійснюється безкоштовно.
Емітент має право передати електронний платіжний засіб держателю або представнику користувача через агента.
3. Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором:
1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;
2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем;
3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку.
4) Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
4. Користувач відповідно до умов договору зобов'язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов'язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору.
Обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі:
інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;
відмови користувача від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі.
5. Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
6. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
7. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
8. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
9. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
10. Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Згідно з пунктом 1.27 статті 1 Закону платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Пунктом 8.1.3 розділу ХХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що клієнт зобов'язаний не розголошувати ПІН-код, логін, пароль, ПІН-код до системи дистанційного банківського обслуговування, реквізити картки та не передавати картки в користування третім особам.
Відповідно до пункту 9.14 розділу ІХ цього договору клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер карти тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 травня 2015 року (провадження № 6-71цс15) не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка.
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ «Державний ощадний банк України» не було надано доказів на підтвердження сприяння позивачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не спростував доводи позовної заяви.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про виникнення у банка обов'язку повернути кошти позивачу є такими, що ґрунтуються на доказах у справі.
За таких обставин, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Марківського районного суду Луганської області від 25 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 січня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді: В.К. Гаврилюк
В.А. Коновалова