Справа № 344/13207/20
Провадження № 33/4808/6/21
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.
Суддя-доповідач Васильєв
22 січня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Томин Н.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27 вересня 2020 року о 00-31 год. в м. Івано-Франківську по вул. Набережна імені В. Стефаника керував транспортним засобом марки "Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР в Україні.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що суд не дотримався вимог законодавства, допустив неповноту та необ'єктивність при вирішенні справи.
Вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту, не викликав та не допитав свідків, показання яких були важливі для встановлення обставин справи.
Крім того, суд розгляд справи відбувся без його участі, чим було порушено його право на захист.
Вказує на те, що він не керував транспортним засобом, не був зупинений працівниками поліції, доказом чого є долучені до матеріалів справи відеопокази з нагрудних камер працівників поліції.
Вказує на те, що він неодноразово наголошував працівникам поліції про те, що він не був водієм автомобіля, а транспортним засобом керував його брат - ОСОБА_2 , який був постійно поряд з ним, але працівники поліції безпідставно склали протокол про адміністративні правопорушення щодо нього.
Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які викладені на заздалегідь заготовленому бланку і не містять даних про те, що саме він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Показання вказаних свідків містять тільки дані про те, що він відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Вважає, що суд першої інстанції допускаючи неповноту, не з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до розгляду справи, що потягло за собою необґрунтоване притягнення його до адміністративної відповідальності .
Просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП надійшли до Івано-Франківського міського суду 05.10.2020 року, розгляд яких було призначено на 09 год. 20 хв. 19 жовтня 2020 року. 19.10.2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи та видати копію технічного відеозапису, що міститься в матеріалах справи (а.с.11), на підставі чого розгляд справи було перенесено на 04.11.2020 року.
03.11.2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про виклик свідків, які безпосередньо перебували на місці ДТП.
Суд першої інстанції розцінив таку поведінку правопорушника як спробу уникнути відповідальності за правопорушення шляхом затягування розгляду справи та строків притягнення до адміністративної відповідальності, а тому прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у присутності його захисника.
Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав на те, що ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, однак належним чином повідомлявся про дату і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього. Суд звернув увагу на те, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вказано адресою свого проживання саме АДРЕСА_1 , куди судом відправлялись відповідні повідомлення. Судом зазначено, що ОСОБА_1 21.10.2020 року знайомився з матеріалами провадження, що додатково вказує про те, що йому було відомо про час та місце розгляду справи. В подальшому ОСОБА_1 04.11.2020 року в судове засідання повторно не з'явився, хоча через канцелярію суду подавав відповідне письмове клопотання щодо дослідження доказів.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 зловживав своїми процесуальними правами і його дії були спрямовані на затягування розгляду справи, не відповідають дійсності.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду чи обмеження (утруднення) сторони в реалізації прав та виконанні обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції не давали суду правових підстав визнати факт зловживання ним правом на відкладення розгляду справи та розглянути справу без його участі.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки він безпідставно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , чим порушив її право на захист.
Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення , його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд неодноразово вказував на те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки , мати захисника та інші.
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні, вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції, допускаючи неповноту та однобічність, неправильно встановив фактичні обставини та прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зокрема, зі змісту пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що він не заперечує, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не керував транспортним засобом і не може вважатися суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що у разі, якщо вирок ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях особи, яку обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати, щоб її допитали під час досудового слідства судового розгляду, права сторони захисту обмежуються такою мірою, яка є несумісною з гарантіями, передбаченими ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 20 вересня 1993 р. у справі «Саїді проти Франції» ; рішення від 27 лютого 2001 р. у справі «Лука проти Італії» та рішення у справі «Солаков проти "Колишньої Югославської Республіки Македонії»)
За таких обставин, суд першої інстанції був повинен прийняти заходи щодо перевірки доводів ОСОБА_1 у судовому засіданні, прийняти заходи щодо виклику та допиту свідків по справі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, суд першої інстанції мав право посилатися тільки на показання свідків, яких безпосередньо допитав у судовому засіданні і не мав права посилатися на письмові показання свідків..
Посилання на письмові показання свідків, які не допитувалися безпосередньо судом, за умови, що вказані показання мають особливе значення бо вирішальною мірою доводять вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист і суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, з метою перевірки доводів апеляційної скарги та встановлення обставин, які мають істотне значення для розгляду справи, апеляційним судом в якості свідків були допитані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які повністю підтвердили доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом і не може бути визнаний суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Томин Н.В. з'явились в судове засідання апеляційної інстанції, повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду і закрити провадження по справі, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і в матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про те, що він може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що 27.09.2020 року він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за кермом автомобіля був його брат ОСОБА_2 , а він перебував в автомобілі в якості пасажира.
Суд першої інстанції безпідставно вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом серії ДПР18 № 101861 від 27.09.2020 року про адміністративне правопорушення в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, з зазначенням двох свідків адміністративного правопорушення з відповідними їх підписами; письмовими поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.09.2020 року, відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, що містяться на оптичному диску з написом "Маньків".
Разом з тим, суд першої інстанції не навів переконливих доводів, які свідчать про те, що сукупність вищевказаних доказів поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не заперечує того, що відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі, оскільки не керував транспортним засобом і не повинен був виконувати обов'язки, які покладені на водіїв.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 101861 від 27.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 27 вересня 2020 року о 00.31 год. в м. Івано-Франківську по вул. Набережна імені В. Стефаника керував транспортним засобом марки "Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР в Україні.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - заступником командира командири роти №1 БУПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Дроронь В.Я., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
В протоколі зазначені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із зазначення їхніх анкетних даних та власноручними їх підписами у протоколі.
ОСОБА_1 був присутній при складанні вказаного протоколу, був ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться у суді м. Івано-Франківська.
В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що правопорушник надав пояснення на окремому аркуші.
Посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався.
До матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.3), у відповідності до яких він пояснив, що перебував в автомобілі "Opel Vectra” в якості пасажира, а водієм був його брат, про що може підтвердити свідок ОСОБА_6 , який також перебував в автомобілі в якості пасажира. Пояснення ним написані власноручно.
Також до матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_5 в яких зазначено, що 27.09.2020 року він рухався за кермом автомобіля Фольцваген Пассат В6, н.з. НОМЕР_2 , по вул. Набережна в напрямку вул. Мазепи зі швидкістю 60 км/год по правій стороні дороги без порушень ПДР. Під'їжджаючи до заправки ОККО, в його автомобіль в'їхав автомобіль "Opel Vectra” зеленого кольору. Після ДТП автомобіль ще проїхав 10 метрів та зупинився біля самої заправки. Коли він вийшов з автомобіля то побачив водія, який був вдягнутий в чорні джинси, чорне взуття з білою підошвою та чорну куртку. Разом з ним в автомобілі перебував пасажир, який був одягнутий в темні штани, сіру куртку розмальовану в квадрати. Вийшовши з транспортного засобу з водієм ОСОБА_1 відбулось обговорення оформлення ДТП по європротоколу, так як водій визнавав свою вину. Умовою було виклик експерта страхової компанії. Оскільки він не зміг домовитись по даному питанню, він зателефонував на лінію 102. До приїзду працівників поліції приїхав автомобіль синього кольору, з якого вийшов чоловік одягнутий в чорні стани, чорну куртку та в кепці, який назвався ОСОБА_2 , який в подальшому стверджував, що він був водієм, та в якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння водій відмовився в присутності свідків. Було складено протокол про адміністративні правопорушення за ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 вищевказані показання не підтримав та показав, що помилився стосовно того, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , оскільки зробив такий висновок у зв'язку з тим, що саме він домовлявся з ним про складання Європротоколу, як власник транспортного засобу. Вказує, що зіткнення транспортних засобів відбулось у нічний час, коли йшов дощ , а тому він перебуваючи у стресовому стані неправильно оцінив ситуацію та прийшов до помилкового висновку, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 . Вказує, що зовнішній вигляд ОСОБА_1 схожий з виглядом його брата ОСОБА_2 , що додатково вплинуло на його можливість визначити водія транспортного засобу. Вказує, що в момент зіткнення транспортних засобів він не бачив, хто саме знаходився за кермом транспортного засобу і тому визначив водія вже під час вирішення питання про відшкодування шкоди. Оскільки, домовитись про добровільне відшкодування шкоди не вдалось то він викликав працівників поліції, які склали протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення дорожньо-транспортної пригоди та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні апеляційної інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який показав, що 27.09.2020 року в ночі він рухався за кермом автомобіля марки "Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 , коли допускаючи необережність зіткнувся з транспортним засобом марки "Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. Вказує, що транспортним засобом він керував у зв'язку з тим, що потрібно було відвести його трата ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Вказує, що він був у тверезому стані, оскільки внаслідок перенесеної операції йому в категоричній формі заборонено вживати спиртні напої. Стверджує, що після зіткнення транспортних засобів ОСОБА_1 , як власник автомобіля, пішов домовлятися з водієм іншого транспортного засобу про відшкодування шкоди, а він залишився в автомобілі. Вказує, що він разом з братом пояснювали працівникам поліції, що за кермом транспортного засобу перебував саме він , однак поліцейські помилково склали протоколи про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , який транспортним засобом не керував і знаходився в автомобілі в якості пасажира.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також надав аналогічні пояснення та показав, що 27.09.2020 року він разом із ОСОБА_1 перебував в автомобілі "Opel Vectra”, н.з. НОМЕР_1 , в якості пасажира, водієм якого на момент вчинення ДТП був ОСОБА_2 . З самого початку він та ОСОБА_1 пояснювали працівникам поліції, що транспортним засобом керував ОСОБА_2 , однак працівники поліції наполягали на тому, щоб саме ОСОБА_1 проходив огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
До матеріалів справи долучено пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7), у відповідності до яких у їхній присутності водій відмовився, у встановленому законом порядку, проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що засвідчили своїми підписами у протоколі. Пояснення свідків написані з їх слів, а правдивість їх написання підтвердили своїми власноручними підписами.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення.
Приймаючи до уваги, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були допитані в суді першої та апеляційної інстанції, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів, суд вважає, що письмові показання вказаних свідків не можуть бути визнані допустимими доказами щодо визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП..
Наявне в матеріалах справи і направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 27.09.2020 року о 01 год.37 хв. у результаті огляду, проведеного поліцейським, були виявлені ознаки сп'яніння запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка не відповідала обстановці.
Долучено до справи копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №404299 від 27.09.2020 року відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, у відповідності до якого ним було порушено вимоги п.п.2.3б, 16.11 ПДР. В графі пояснення особи, яка притягається до відповідальності, по суті порушення ОСОБА_1 зазначив, що в момент ДТП він не був за кермом автомобіля, а водієм перебував ОСОБА_2 .
До матеріалів справи долучено пояснення свідка ОСОБА_6 (а.с.6), з яких вбачається, що 27.09.2020 року він перебував в якості пасажира в автомобілі Опель Вектра, НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , при здійснення керування якого було допущено ДТП, учасники якої залишились на місці події. Пояснення ним написані власноручно та попереджено про відповідальність за надання неправдивих свідчень.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які були долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, як на доказ, який підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки вони не містять відеозапису події правопорушення.
Крім того, зі змісту вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що він транспортним засобом не керував, а перебував в ньому в якості пасажира. Водієм автомобіля був його брат ОСОБА_2 . Відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, мотивуючи свою відмову саме тим, що не був водієм і не керував транспортним засобом.
Так, зі змісту вищевказаних відеозаписів також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що не керував транспортним засобом і автомобілем керував його брат ОСОБА_2 .
Разом з тим, перегляд вказаного відеозапису свідчить про те, що працівники поліції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення визнавали, що вони не були очевидцями правопорушення, не зупиняли транспортний засіб «Опель Вектра», НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , не мали необхідної інформації щодо керування останнім транспортним засобом та намагались отримати вказану інформацію від інших свідків, не зважали на показання ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Томин Н.В. звертають увагу на те, що зі змісту відеозапису відеокамери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 з самого початку заперечував факт керування ним транспортним засобом, оскільки водієм автомобіля, який допустив зіткнення транспортних засобів, був його брат ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Так, у разі невиконання вимог п.2.5 ПДР України, законом передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, вищевказані вимоги закону стосуються тільки особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, що свідчить про те, що факт керування транспортним засобом при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП повинен бути доведений сукупністю доказів, які дозволяють прийняти відповідне процесуальне рішення.
Разом з тим, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 27.09.2020 року о 00.31 год. обґрунтовано на законних підставах відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та у закладах охорони здоров'я, оскільки не керував транспортним засобом марки "Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 і не може вважатися суб'єктом ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2020 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251, 280, 284 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову.
Закрити провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Повний текст постанови буде проголошено 26 січня 2020 року о 15.00 год. в приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв