Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2208/20 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.
Категорія 9 Доповідач Миніч Т. І.
25 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Шевчук А.М.,
Павицької Т.М.
секретаря судового засідання Ковальської Я.В.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Грубіяна Є.О.
у цивільній справі №278/2208/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити на квартирному обліку, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати протиправними дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо зняття його з квартирного обліку та поновлення на такому; скасувати рішення житлової комісії в частині зняття з квартирного обліку. В обґрунтування поданого позову зазначав, що станом на день звільнення у запас мав понад 25 років вислуги на військовій службі, є ветераном війни - учасником бойових дій, а тому згідно чинного законодавства він та члени його сім'ї мають право на житло для постійного проживання. Позивач вважає, що оскаржуване рішення житлової комісії є протиправним.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , оформлені протокольним рішенням засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2020 року №159.
Скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2020 року №159 в частині зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку.
Поновлено ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з дня зарахування - 25.11.2000 року.
Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 2 522,40 гривень.
У поданій апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема вказує, що позивача було звільнено з військової служби 13.05.2019 року на підставі підпункту «а» пункту 2 (у зв'язку з закінченням строку контракту) відповідно частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Тому, на думку апелянта, ОСОБА_1 не підпадає під визначені законом підстави для залишення на квартирному обліку, а саме: при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я; у зв'язку із скороченням штатів; проведенням організаційних заходів. Довідка МСЕК про хворобу (від 13.11.2019 року) не дає підстав залишення його на квартирному обліку. Крім того вважає, що зазначені позивачем правові висновки Верховного Суду не є аналогічними даному спору, оскільки положення наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 року за № 737 до спірних правовідносин не застосовувались в зв'язку із втратою чинності Наказу за №737. Однак, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має пільги, передбачені для ветеранів війни - учасників бойових дій та наказом № 32-РС від 7 травня 2019 року звільнений у запас за пунктом 2 підпункту "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту). Вислуга років у ЗС календарна понад 25 років. Службовим житлом Міністерства оборони України не забезпечений. На день звільнення зі служби перебував на квартирному обліку (а.с.10).
Зокрема, позивач перебував на квартирному обліку з 2000 року зі складом сім'ї із трьох осіб, що підтверджується витягом з протоколу №8 (а.с.12).
Відповідно до витягу з протоколу №159 року рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 17 червня 2020 року позивача знято з квартирного обліку (а.с.11).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача є неправомірними.
Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайм (найм) жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я,а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Пунктом 30 вищевказаного Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
При зарахуванні позивача у 2000 році на квартирний облік діяв Наказ Міністерства оборони України №20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006 року, відповідно до пункту 13 якого військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.
В даному випадку судом достеменно встановлено, що позивач проходив військову службу та потребував поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Встановивши, що при зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік на отримання житла складом сім'ї з трьох осіб та перебування його на квартирному обліку порушень житловою комісією та позивачем допущено не було, під час проходження військової служби та на момент звільнення позивач постійним або службовим житлом не забезпечувався і перебував на обліку для поліпшення житлових умов, вислуга років у Збройних Силах України становить понад 25 років, підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов не настали, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2020 року залишити без змін.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 783,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дні складання повного тексту постанови.
Головуючий: Судді:
Повний текст постанови складений 26.01.2021 року.