Провадження № 11-сс/803/26/21 Справа № 187/1629/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року, якою було задоволено клопотання слідчого СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12020040520000583, відомості про яке внесені до ЄРДР 26.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, про накладення арешту,-
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні слідчим суддею обставини.
Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12020040520000583, відомості про яке внесені до ЄРДР 26.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, про накладення арешту на автомобіль марки ГАЗ36611 д.з. НОМЕР_1 та відрізки дерев акації, які знаходились у вказаному автомобілі..
Накладено арешт на автомобіль ГАЗ36611 д.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , яким фактично користується ОСОБА_7 , з колодами дерев породи «Акація» у кількості близько 3 м3, які знаходяться у вказаному автомобілі шляхом заборони будь-кому відчужувати, розпоряджатися та використовувати будь-яким чином дане майно і зберігати його на території спеціального майданчика для тимчасового зберігання вилучених транспортних засобів Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, який розташований за адресою: пр. Петра Калнишевського 16 А, смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області до прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, щодо відповідності автомобіля марки ГАЗ6611 д.з. НОМЕР_1 та відрізків дерев ознакам зазначеним в статті 98 КПК України, як речового доказу в кримінальному провадженні, зокрема, встановлені обставини вказують на те, що вони могли бути використані як знаряддя вчинення правопорушення, а зрізана деревина є предметом злочину склад якого передбачений ч. 1 ст. 246 КК України.
Суд прийшов до висновку про обґрунтоване існування ризиків можливого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі чи відчуження виявленого та вилученого до ВП автомобіля та відрізків деревини , вразі їх повернення фактичним власникам без проведення всіх необхідних слідчих дій, а тому в даному випадку виправдане застосування заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема: арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати.
Вважає ухвалу слідчого незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
На його думку, в матеріалах справи не має доказів, які б могли підтвердити скоєння ним кримінального правопорушення за ч.1 ст.246 КК України, остільки він керуючи автомобілем, на мостовій переправі де автомобіль зламався, він зупинився і в цей час до нього під'їхали патрульні поліцейські та склали протокол. Потім він був доставлений до Дніпровського ВП. Зазначає, що обрізки дерев, які знаходились в автомобілі, були ним зрізані на території домоволодіння його тестя ОСОБА_10 ..
Позиція учасників апеляційного процесу.
Прокурор в апеляційному суді просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання слідчого про арешт майна та надані матеріали, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Перевіривши доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотність порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 26.11.2020 розпочато кримінальне провадження № 12020040520000583, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України за заявою директора Паньківського лісництва ДП «Петриківське лісове господарство» ОСОБА_11 про те, що лісовою охороною в державному лісовому фонді на землях Іванівської сільської ради Петриківського району, Дніпропетровської області в 38 кварталі, виявлено незаконну порубку 10 дерев породи акації.
Того ж дня, слідчим проведено огляд місця події та було встановлено, що на зазначеній ділянці державного лісового фонду Паньківського лісництва виявлено 10 пнів дерев акації зі слідами свіжого спилу. На шляху під'їзду до даної земельної ділянки на переораній частині канави виявлено сліди протектора шини транспортного засобу, які було сфотографовано за допомогою масштабної лінійки. Працівниками Дніпровського ВП Кам'янського ВП в м. Кам'янське було виявлено автомобіль ГАЗ6611 д.з. НОМЕР_1 , в якому знаходилися відрізки дерева породи «Акація».
26.11.2020 слідчим вказаний автомобіль оглянуто та вилучено до Петриківського ВП. Оглядом встановлено, що в автомобілі знаходяться колоди дерев породи «Акація» у кількості близько 3 м3.
Постановою слідчого від 26.11.2020 року вказаний транспортний засіб та речі, які знаходились в ньому, було визнано речовим доказом і приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини на які посилається слідчий, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а саме: автомобіля марки ГАЗ6611 д.з. НОМЕР_1 та відрізки дерев відповідає вимогам ст.98 КПК України, як речового доказу в кримінальному провадженні, зокрема, встановлені обставини вказують на те, що вони могли бути використані як знаряддя вчинення правопорушення, а зрізана деревина є предметом злочину склад якого передбачений ч. 1 ст. 246 КК України.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апелянта про незаконність рішення слідчого судді про накладення арешту з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо належності вказаних відрізків дерев до даного кримінального провадження, остільки дані відрізки дерев ОСОБА_7 зрізав на території домоволодіння свого тестя ОСОБА_10 , остільки причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення на даній стадії не перевіряється, адже вказане є послідуючими завданнями кримінального провадження.
З наведених підстав доводи апеляційної скарги про те, що прокурор та слідчий, в порушення вимог законодавства, не довели необхідність арешту, наявність ризиків, а також належність майна до кримінального правопорушення, не підлягають задоволенню.
Аналізуючи наявні матеріали колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів зазначає, що власник майна має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, одразу ж, після зникнення підстав для його застосування.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка заподіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено в рішенні Європейського суду від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обмеження прав та свобод особи на етапі досудового розслідування обставини, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а вирішення питання про наявність складу кримінального правопорушення є завданням наступних стадій кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі “Смирнов проти Росії” було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Доводи апелянта щодо сумнівності підстав для накладення арешту, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, остільки суперечать наявним матеріалам.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала, як законна, - без змін.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року, якою було задоволено клопотання слідчого СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12020040520000583, відомості про яке внесені до ЄРДР 26.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, про накладення арешту,-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4