Провадження № 11-кп/803/414/21 Справа № 211/5222/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040720002090 від 11 вересня 2016 року, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Іванівка, Білозерського району, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Наварія, Пустомитівського району, Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Армовір, Краснодарського краю, Росія, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-
за участю:
секретаря - ОСОБА_9 ,
прокурора - ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , -
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , кожного окремо, визнано винуватими за ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією усього особисто належного майна.
Цим вироком ОСОБА_7 також визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строком 08 років 06 місяців з конфіскацією усього особисто йому належного майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією усього особисто йому належного майна.
Окрім того, судом вирішено цивільні позови, питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у провадженні.
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_6 09 вересня 2016 року приїхав до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з метою оглянути місто, де на зупинці громадського транспорту «Автовокзал» в м. Кривому Розі Дніпропетровської області познайомився з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , і залишився переночувати за місцем їх тимчасового мешкання: АДРЕСА_4 . В подальшому, ОСОБА_6 , приблизно о 14:00 годині 10 вересня 2016 року проходив біля будинку АДРЕСА_5 , де біля першого під'їзду вказаного будинку побачив раніше незнайомих йому ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Підійшовши до вказаних осіб ОСОБА_6 , представившись « ОСОБА_16 », попросив в них цигарку та почав спілкуватись з ними.
В ході спілкування ОСОБА_6 побачив в руці ОСОБА_14 мобільний телефон марки «НТС» чорного кольору і у нього раптово виник злочинний намір спрямований на заволодіння чужим майном та зверненням його на свою користь. З метою реалізації свого злочинного наміру щодо заволодіння майном, ОСОБА_6 намагався залишитися з ОСОБА_14 на одинці, у зв'язку з чим попросив у останнього води, розуміючи, що ОСОБА_14 ймовірно запросить його додому, де він зможе заволодіти даним телефоном без свідків та очевидців. ОСОБА_14 погодився та запропонував ОСОБА_6 пройти з ним до квартири, але ОСОБА_15 пішов з ними, чим позбавив ОСОБА_6 можливості реалізувати свій злочинний намір. ОСОБА_6 залишив намір на заволодіння майном ОСОБА_14 . Піднявшись у трьох до квартири АДРЕСА_6 , ОСОБА_14 зайшов до приміщення, а ОСОБА_6 та ОСОБА_15 залишились чекати його на сходовому майданчику. ОСОБА_14 виніс ОСОБА_6 пластикову пляшку з водою, та попрощавшись, зачинив вхідні двері.
10 вересня 2016 року, приблизно о 14:40 годині ОСОБА_6 , проходячи біля будинку АДРЕСА_5 , зустрів раніше знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з якими він разом проживав за адресою: АДРЕСА_4 . У ОСОБА_6 достеменно знаючого, що ОСОБА_14 в даний час перебуває вдома, адресу проживання якого він знав, знову виник злочинний на заволодіння майном останнього, але вже за допомогою групи осіб, з проникненням в житло потерпілого та з застосуванням насильства. ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вступити в злочинну змову для реалізації нападу на ОСОБА_14 поєднаного із проникненням до житла останнього, з метою заволодіння цінним майном потерпілого та заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, на що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 погодились. Згідно злочинної змови ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повинні були діяти по ситуації. Приблизно о 15:00 годині 10 вересня 2016 року, згідно злочинної змови, ОСОБА_6 , раніше засуджений за розбійний напад, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без заздалегідь розподілених ролей, діючи групою осіб, реалізовуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на здійснення нападу на ОСОБА_14 , поєднаного із проникненням до його житла та зі спричиненням йому тяжких тілесних ушкоджень, діючи з корисливих мотивів, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , підійшли до квартири АДРЕСА_6 , де ОСОБА_6 постукав у вхідні двері квартири та попросив ОСОБА_14 відчинити двері, при цьому назвавшись « ОСОБА_16 » з яким ОСОБА_14 напередодні познайомився.
Надалі ОСОБА_14 , не підозрюючи злочинні наміри ОСОБА_6 , відчинив двері, а ОСОБА_6 одразу наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в ліву сторону обличчя ОСОБА_14 , від даного удару ОСОБА_14 повело в сторону і ОСОБА_6 , зайшовши до приміщення квартири потерпілого, наніс останньому ще один удар правою рукою зжатою в кулак в область обличчя щелепи ОСОБА_14 , від чого ОСОБА_14 впав на підлогу у коридорі, який знаходиться між кухнею та вхідним коридором квартири, на правий бік. Тим часом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , слідом за ОСОБА_6 , зайшли до квартири ОСОБА_14 та почали реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном. ОСОБА_8 сів на спину ОСОБА_14 , подавляючи його волю, почав утримувати останнього в положенні лежачи на животі обличчям до підлоги чим унеможливив чинити опір останнім, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тим часом проводили обшук квартири на предмет виявлення цінних речей. ОСОБА_8 , сидячі на спині ОСОБА_14 , наніс йому один удар правою рукою зжатою в кулак в область потилиці та пригрозив застосуванням насильства у разі вчинення ним опору, та, запевнив потерпілого, що все буде гаразд у разі відсутності спротиву з боку останнього. ОСОБА_14 , реально оцінюючи обстановку, що склалася, та серйозність погроз ОСОБА_8 , які він сприйняв як реальні, не намагався чинити опір ОСОБА_8 .
Після чого, продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, направленого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самостійно виявили в кімнатах квартири та незаконно заволоділи речами потерпілого ОСОБА_14 , а саме: ноутбуком марки «Samsung МР-RV408-A01 s/n:ZUFL93DZB00451», вартість якого складає 3166,67 гривень, ноутбуком марки «Lenovo 100-15 IBY (80 MJ) s/n: MP09GRE7», вартість якого складає 5856,61 гривень, мобільним телефоном марки «НТС Explorer», вартість якого складає 575,00 гривень, телевізором марки «Saturn TV LCD 153», вартість якого складає 1250,00 гривень, дисковод-накопичувач «Backup Plus Desktop STCA 2000200, об'ємом 2 TB», вартість якого складає 534,84 гривні, після чого, склавши вказані речі у дорожню сумку ОСОБА_14 , яка для потерпілого ОСОБА_14 цінності не має, повідомили ОСОБА_8 , що потрібно покидати приміщення квартири. На той час потерпілий ОСОБА_14 продовжував лежати на підлозі та не чинив супротив, так як погрозу ОСОБА_8 він приймав як реальну і боявся за своє життя та здоров'я, і вважав, що в даній ситуації він не зможе постояти за себе та бажав, щоб останні пішли з квартири і залишили його.
З метою перешкоджання потерпілому ОСОБА_14 звернутися за допомогою до поліції і тим самим забезпечити всій групі час для відступу з місця злочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сказали про це вголос і водночас підійшли до потерпілого з метою спричинити йому удари, при цьому, ОСОБА_8 піднявся зі спини потерпілого та відійшов в сторону. ОСОБА_7 знаходячись біля голови потерпілого ОСОБА_14 почав наносити невстановлену кількість ударів обутими ногами в область голові та обличчя останнього. Тим часом ОСОБА_6 почав наносити невстановлену кількість ударів обутими ногами по спині та лівому боку потерпілого, а ОСОБА_8 в момент нанесення ударів потерпілому ОСОБА_14 стояв та спостерігав за ситуацією. Після того, як потерпілий ОСОБА_14 припинив подавати ознаки життя, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зникли, обернувши викрадене майно на свою користь, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 11383,12 гривні, та тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітини; розрив правої і лівої легені, що викликало двобічний травматичний пневмоторакс до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; забійна рана обличчя до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я (більше 7 діб але не менше 21 доби), синці, садна обличчя, крововилив в склеру лівого ока крововилив в склеру лівого ока до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити, зазначити у резолютивній частині вироку, що судові витрати на користь держави за проведення дактилоскопічних експертиз №14/4.6-1616 від 14.09.2016 та № 14/4,6-2748 слід стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 586 грн 94 коп., з кожного, та стягнути на користь КЗ “Криворізька міська лікарня №2” витрати на лікування потерпілого ОСОБА_14 з обвинувачених у рівних долях по 2336 грн. 19 коп., з кожного.
Обгрунтовуючи свої вимоги прокурор, не заперечуючи доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні ними інкримінованого злочину, не оскаржуючи фактичних обставин злочину, вважає, що вирок підлягає зміні через допущенні судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, прокурор вказує, що суд, в порушення вимог закону, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не визначив розмір процесуальних витрат, які мають бути компенсованими кожним обвинуваченим в рівних долях, та вказав, що вони підлягають стягненню з обвинувачених солідарно. Окрім того, прокурор зазначає, що суд, частково задовольнивши цивільний позов прокурора в інтересах КЗ “Криворізька міська лікарня №2”, також, в порушення вимог закону, визначив його солідарне стягнення з обвинувачених, та саме з цим підстав вирок підлягає зміні.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала, також просила скасувати ухвалу про виправлення описки від 19.11.2020, як складову вироку, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення скарги прокурора та просили застосувати ч. 5 ст. 72 КК України, й звільнити обвинувачених з-під варти, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою зміну вироку, колегія суддів приходить до такого.
Так, згідно з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які згідно з ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі та в разі, якщо обвинувачуються декілька осіб, вирішує питання про стягнення процесуальних витрат щодо кожного обвинуваченого.
З нормативного розуміння наведених норм кримінального процесуального закону видно, що процесуальні витрати підлягають чіткому розподілу між обвинуваченими та не можуть бути стягнені судом солідарно.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги прокурор вказував, що суд, в порушення вимог закону, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не визначив розмір процесуальних витрат, які мають бути компенсованими кожним обвинуваченим в рівних долях, та вказав, що вони підлягають стягненню з обвинувачених солідарно. Окрім того, прокурор зазначає, що суд частково задовольнивши цивільний позов Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах КЗ “Криворізька міська лікарня №2”, також в порушення вимог закону визначив його солідарне стягнення з обвинувачених.
Між тим, як видно з ухвали суду першої інстанції від 19 листопада 2020 року, судом було виправлено описку в оскаржуваному вироку, та зазначено, що судові витрати у цьому провадженні за проведення дактилоскопічних експертиз №14/4.6-2616 від 14 вересня 2016 року та №14/4.6-2748 від 14 вересня 2016 року підлягають стягненню з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави в розмірі по 586,93 грн., з кожного. Також, суд вказав що, судові витрати на лікування потерпілого на користь КЗ «Криворізька міська лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради" з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають стягненню в розмірі по 2336,19 гривень з кожного.
Разом з цим, прокурором в апеляційній скарзі не порушується питання про скасування цієї ухвали, як невід“ємної частини вироку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на викладене, та те, що прокурором питання про скасування у цьому провадженні ухвали від 19.11.2020 не ставиться, а суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не може вважати доводи скарги обгрунтованими, та вони не підлягають задоволенню.
Разом з цим, перевіряючи клопотання сторони захисту про необхідність застосування у провадженні положень ч. 5 ст. 72 КК України, та звільнення обвинувачених з-під варти, у зв'язку із відбуттям покарання, колегія суддів вважаї їх такими, що підлягають задоволенню.
Так, в межах кримінального провадження, що переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні 10 вересня 2016 року злочину за ч. 4 ст. 187 КК України, тобто на час дії положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року. Разом з цим, як видно з протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожного окремо, було затримано 15.09.2016 та з цього дня запобіжний захід щодо них не змінювався.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному окремо, у строк покарання строк їх попереднього ув'язнення з 15 вересня 2016 року - з моменту затримання, по день набрання вироку законної сили - 21 січня 2021 року включно, з розрахунку один день попепеднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, й враховуючи те, що на момент постановлення цієї ухвали обвинувачені повністю відбули призначене покарання, їх необхідно звільнити з-під варти.
Отже, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 до покарання строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 15 вересня 2016 року по 21 січня 2021 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 до покарання строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 15 вересня 2016 року по 21 січня 2021 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 до покарання строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 15 вересня 2016 року по 21 січня 2021 року включно.
Вважати ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, такими, що відбули покарання та звільнити з-під варти негайно.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4