ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/6788/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Національної поліції України
до Приватного підприємства "ЛТК СИСТЕМ"
про стягнення 243134,41 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Національна поліція України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ОСКАР -Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") (далі - відповідач) про стягнення 243134,41 грн штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019 в частині поставки товару у визначений цим договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 судом відкрито провадження у справі №910/6788/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде подано).
25.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись серед іншого на те, що висновком Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019, а отже вини Приватного підприємства "ОСКАР - Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") у несвоєчасному виконанні зобов'язання з поставки товару за вказаним правочином немає.
Також відповідач зазначив, що особа, яка порушила зобов'язання може бути звільнена від відповідальності за це порушення, якщо вона зможе довести, що таке порушення сталося внаслідок випадку (казусу), який пов'язаний з дією незалежних від боржника сил та непереборної сили (форс-мажору), тобто в результаті надзвичайних і не передбачуваних у даних умовах обставин, яких неможливо було запобігти, а Приватне підприємство "ОСКАР - Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") порушило зобов'язання з поставки товару саме внаслідок випадку, тобто казусу, за наслідки якого ніхто не відповідає.
07.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених ним у відзиві на позов заперечив, вказав на те, що висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019 не є належним та допустимим доказом, а істотна зміна обставин на яку посилається відповідач у справі, згідно чинного законодавства України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Також за твердженнями позивача, стягнення штрафних санкцій не залежить від наявності збитків та їх розміру, а відповідачем не було вжито жодних заходів щодо належного виконання ним своїх зобов'язань за договором, не було повідомлено позивача про затримку поставки товару, що дало б можливість Національній поліції України здійснити своєчасні заходи для врегулювання питання забезпечення поліцейських форменим одягом згідно норм належності.
14.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, в якому останній просив суд врахувати ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019 (100%), причини неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем, що зазначені у висновку Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019, незначність прострочення виконання зобов'язання (прострочення на 72 та 78 днів), неспівмірність розміру заявленої до стягнення неустойки заподіяним збиткам, наявність яких позивачем не доведена, поведінку винної сторони, яку відповідач вважає добросовісною.
20.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких Національна поліція України зазначила, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів або первинних документів, які б підтверджували поважність причин порушення строків поставки за договором №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019 або вжиття відповідачем будь-яких заходів для недопущення порушення договірних зобов'язань. Крім того позивач вважає, що належні до сплати штрафні санкції є незначними, не покладають на відповідача надмірний тягар, а тому повинні бути стягнуті в повному обсязі.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.05.2019 між Національною поліцією України (покупець) та Приватним підприємством "ОСКАР -Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") (постачальник) укладено договір поставки №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) (договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити покупцю жилети спеціальні (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-1841), далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором. Загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору). (п.п.1.1, 1.2).
Ціна договору становить 1 676 795,40 грн, у тому числі ПДВ 279 465,90 грн (п.3.1 договору).
Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.5 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в термін по 15 липня 2019 року включно, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної. Право власності покупця на переданий товар виникає з моменту прийняття товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній накладній. Ризик випадкового зіпсування товару несе власник.
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за поставлений постачальником товар на умовах та у порядку, передбачених цим договором; приймати поставлений товар згідно з оформленими належним чином накладними на умовах та у порядку, передбачених цим договором, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором; відшкодовувати збитки, завдані покупцю, та сплатити неустойку (штраф, пеню), за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором (п.п.8.1, 8.1.1, 8.1.2, 8.3, 8.3.1, 8.3.12 договору).
Відповідно до п.8.2.10 покупець має право на відшкодування збитків та сплату неустойки (штрафу, пені) у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором.
За порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору вважається днем прострочення за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору (п.9.2 договору).
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. До форс-мажорних обставин належать обставини визначені у частині другій ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором (п.п.10.1, 10.2, 10.4 договору).
Відповідно до п.п.11.1, 12.2 договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку - по повного виконання сторонами умов цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні цього договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов'язань за цим договором, виданим Торгово-промисловою палатою України (п.13.2 договору).
Також між сторонами підписані додатки до вказаного правочину, зокрема, додаток №1 - специфікація товару на суму 1676795,40 грн з ПДВ, додаток №2 - ростовка товару, додаток №3 - технічний опис.
21.12.2019 між контрагентами була підписана додаткова угода №1/273 НП до договору відповідно до умов якої договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31 травня 2020 року, але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно накладної №190 від 25.09.2019 постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар у кількості 2735 шт на суму 838 551,00 грн з ПДВ, а відповідно до накладної №191 від 01.10.2019 постачальником передано, а покупцем прийнято товар у кількості 2734 шт на суму 838 244,40 грн з ПДВ, а всього постачальником передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 1 676 795,40 грн.
04.11.2019 покупець звернувся до постачальника із претензією №3669/26/3-2019 від 01.11.2019 про оплату неустойки за договором.
27.12.2019 до Національної поліції України надійшов лист постачальника разом з долученим до нього висновком Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019, в якому відповідач просив покупця розглянути питання про перенесення термінів поставки продукції за договором на 94 календарних дні.
Листом №395/31/01-2020 від 28.01.2020 Національна поліція України повідомила постачальника про те, що надані ним документи не свідчать про вжиття останнім усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань за договором та не підтверджують настання об'єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку поставки товару за договором №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019.
Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем було прострочено поставку товару на суму 838 551,00 грн на 72 календарні днів та прострочено поставку товару на суму 838 244,40 грн на 78 календарних днів, внаслідок чого Національна поліція України просить суд стягнути з Приватного підприємства "ОСКАР -Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") 243134,41 грн, з яких 125 758,73 грн пені (неустойки) та 117 375,68 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже вказувалось судом, 24.05.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити покупцю жилети спеціальні (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-1841), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором; ціна договору становить 1 676 795,40 грн, у тому числі ПДВ; постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в термін по 15 липня 2019 року включно, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115), у разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день; датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
Наразі, суд констатує, що відповідно до накладної №190 від 25.09.2019 постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар у кількості 2735 шт на суму 838 551,00 грн з ПДВ, а відповідно до накладної №191 від 01.10.2019 постачальником передано, а покупцем прийнято товар у кількості 2734 шт на суму 838 244,40 грн з ПДВ, а всього на загальну суму 1 676 795,40 грн.
При цьому відповідачем прострочено виконання зобов'язання з поставки товару за накладною №190 від 25.09.2019 на суму 838 551,00 грн з ПДВ на 72 календарні дні, а за накладною №191 від 01.10.2019 на суму 838 244,40 грн з ПДВ на 78 календарних днів.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами п.9.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору вважається днем прострочення за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.
Отже, оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару, у строк, який погоджений контрагентами у договорі, а прострочення поставки складає більше 30 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно положень п.9.2 договору є законними та обґрунтованими.
Щодо суми заявленої позивачем до стягнення неустойки (пені, штрафу), то суд погоджується із розрахунком останнього, внаслідок чого обґрунтованим є стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 243 134,41 грн, з яких 125 758,73 грн пені (неустойки) та 117 375,68 грн штрафу.
Щодо тверджень відповідача у відзиві на позов про те, що висновком Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019, а отже вини Приватного підприємства "ОСКАР - Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") у несвоєчасному виконанні зобов'язання з поставки товару за вказаним правочином немає; особа, яка порушила зобов'язання може бути звільнена від відповідальності за це порушення, якщо вона зможе довести, що таке порушення сталося внаслідок випадку (казусу), який пов'язаний з дією незалежних від боржника сил та непереборної сили (форс-мажору), тобто в результаті надзвичайних і не передбачуваних у даних умовах обставин, яких неможливо було запобігти, а Приватне підприємство "ОСКАР - Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") порушило зобов'язання з поставки товару саме внаслідок випадку, тобто казусу, за наслідки якого ніхто не відповідає суд зазначає наступне.
Згідно ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п.1 ч. ст.263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
В силу ст.617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, а отже не є підставою для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності:
- недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами);
- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання (вступаючи у договірні відносини, боржник несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання);
- відсутність у боржника необхідних коштів. Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З огляду на викладене вище, недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника не звільняють відповідача від обов'язку своєчасно поставити товар.
Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З наведених норм вбачається, що обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень щодо відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання за договором як підстави звільнення його від відповідальності, а саме невиконання його контрагентом своїх зобов'язань щодо поставки товару відповідачу не вважаються такими, що звільняють останнього від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності перед позивачем за невиконання умов договору в частині строку поставки товару.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог стверджує, що висновком Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №101 МП про закупівлю спеціального одягу (жилет спеціальний) від 24.05.2019, а отже вини Приватного підприємства "ОСКАР - Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") у несвоєчасному виконанні зобов'язання з поставки товару за вказаним правочином немає.
Суд звертає увагу на те, що ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" закріплено повноваження Торгово-промислові палати України засвідчувати форс-мажорні обставини в країні.
Відповідно до ст.14-1 зазначеного закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Отже, з огляду на викладені положення законодавства, посилання відповідача на висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин (hardship) №1703-4/318 від 19.07.2019 не може вважатись свідченням про настання форс-мажорних обставин для відповідача, адже торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме сертифікатами.
За висновками суду зазначений експертний висновок про зміну істотних обставин щодо термінів виконання зобов'язань за договором не є належним та допустимим доказом відсутності вини відповідача у порушенні строків виконання зобов'язань, оскільки п.п.10.1, 10.2, 10.4 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, до форс-мажорних обставин належать обставини визначені у частині другій ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.
Також суд наголошує, що при укладенні договору відповідач був обізнаний зі змістом п.9.2 договору в контексті обсягу своєї відповідальності.
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач вжив всіх належних заходів з метою своєчасного виконання зобов'язання за укладеним між сторонами правочином, своєчасно попередив позивача про існування обставин, які перешкоджають належному виконанню зобов'язань.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національної поліції України до Приватного підприємства "ОСКАР -Т" (найменування змінене на Приватне підприємство "ЛТК СИСТЕМ") про стягнення 243 134,41 грн штрафних санкцій підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, то суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Разом з тим суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість зменшення неустойки, а відтак клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Національної поліції України до Приватного підприємства "ЛТК СИСТЕМ" про стягнення 243134,41 грн штрафних санкцій задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ЛТК СИСТЕМ" (02068, місто Київ, вул.Кошиця, будинок 1, ідентифікаційний код 33882210) на користь Національної поліції України (01601, місто Київ, вул.Богомольця, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) 243134 (двісті сорок три тисячі сто тридцять чотири) грн 41 коп. штрафних санкцій та судовий збір у розмірі 3647 (три тисячі шістсот сорок сім) грн 02 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 25.01.2021.
Суддя М.Є.Літвінова