ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 912/3352/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія»
до Приватного підприємства «Соєвий масло-жмиховий завод»
про стягнення 115399,65 грн
Без виклику представників сторін
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Соєвий масло-жмиховий завод» про стягнення 115399,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (редакція діє з 01.01.2019) в частині повної та своєчасної оплати послуг за спожиту електричну енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 102963,06 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Окрім того, позивач просить стягнути на свою користь 1853,34 грн інфляційних втрат, 8810,94 грн пені та 1772,31 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.11.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.12.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 18.12.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 14.12.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №912/3325/20 від 18.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02225, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 21.
Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105476365674 із відміткою про повернення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Окрім того, листом №912/3352/20 від 23.12.2020 Господарського суду Кіровоградської області було повідомлено, що на адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2020, яка була направлена відповідачу на адресу: 25022, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32.
В силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Також, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.11.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначає позивач, на підставі фактичного споживання відповідачем електричної енергії між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» (позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Соєвий масло-жмиховий завод» (відповідач, споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (редакція діє з 01.01.2019) відповідно до умов якого, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою - приєднання, яка є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються Сторона, а разом - Сторони.
Згідно п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.3. договору визначено, що обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу, підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання передачі товарної продукції.
Відповідно до п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього договору.
Згідно з п. 5.8. договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору; протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної у цьому договорі, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію;
Відповідно до п. 7.1. договору, постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору.
У пункті 9.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання але не раніше дати, наведеній в комерційній пропозиції. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Відповідно до п. 2.4. комерційної пропозиції, остаточний розрахунок споживач здійснює на підставі рахунку за тарифом, який діяв на кінець розрахункового періоду.
Пунктом 2.5. комерційної пропозиції визначено, шо у разі, якщо сума передплати, сплаченої згідно п.2.1. цього додатку, перевищує вартість обсягу фактично спожитої електричної енергії на кінець розрахункового періоду, надлишок коштів зараховується в рахунок передплати наступного розрахункового періоду.
Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору ним поставлено та передано, а відповідачем прийнято та спожито 35318 кВт*год електроенергії на загальну суму 105973,07 грн, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 26.02.2020, на підставі чого виставлено рахунок-фактуру за спожиту електричну енергію №09-489/1 від 26.02.2020 на суму 102963,06 грн (з врахуванням суми попередньої оплати у розмірі 3010,01 грн).
Проте, як зазначає позивач, у визначений договором строк відповідач не здійснив оплату за поставлену електричну енергію, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 102963,06 грн.
Листом №62/09 від 26.02.2020 позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №09-489/1 від 26.02.2020 від 26.02.2020, рахунок №09-489/П від 26.02.2020 на попередню оплату на квітень 2020, попередження про припинення електропостачання та Акт прийняття-товарної продукції від 26.02.2020.
Листом 274/010 від 07.04.2020 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність підписати та повернути другий екземпляр акта прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2020. Також, позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №09-489/1 від 26.02.2020.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Умови Договору 1 розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом - Сторони (п. 1.2. Договору).
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до абзацу 5 п. 13 розділу Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно з п. 1.2.15 Правил на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
У п. 3.1.7. Правил встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Згідно з п.п. 3.3.1., 3.3.2. Правил, постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі, оператора системи розподілу та постачальника послуг комерційного обліку відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Постачальник універсальних послуг оприлюднює ціни на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті, у засобах масової інформації та на своїх інформаційних стендах у центрах обслуговування споживачів.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 5.11. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Судом встановлено, що відповідачем у період лютий 2020 року спожито 35318 кВт*год, на загальну суму 105973,07 грн, що підтверджується вищезазначеними доказами.
Доказів щодо оплати за спожити електричну енергію відповідачем упродовж розгляду справи не було подано, жодних заперечень щодо позовних вимог позивача до суду не надходило.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином обґрунтовано позовні вимоги, щодо заборгованості відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 102963,06 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеного, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1772,31 грн трьох відсотків річних та 1853,34 грн інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірними, у зв'язку з чим, суд зазначає, що позовна вимога в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірними, у зв'язку з чим, суд зазначає, що позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 8810,94 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.12. договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Згідно п. 2.6. комерційної пропозиції, у разі, якщо споживач порушив терміни оплати (попередня оплата/остаточний розрахунок), споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми пені за період з 05.03.2020 по 30.09.2020 судом встановлено, що долучені позивачем до позовної заяви розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Соєвий масло-жмиховий завод» (02225, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 21; ідентифікаційний код 38693071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 78; ідентифікаційний код 42132581) 102963 (сто дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 06 коп. основної заборгованості, 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн 94 коп. пені, 1772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 31 коп. трьох відсотків річних та 1853 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн 34 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 25.01.2021
Суддя Я.В. Маринченко