ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/17429/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
про стягнення 5231,38 грн
Без виклику представників сторін
У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення 5231,38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.12.2019 в селі Гатне, Києво-Святошинського району на вул. Київській відбулася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Ford Cargo 4142D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2020, у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Відповідно до Звіту №142341 від 23.10.2020 вартість матеріальної шкоди становить 28280,12 грн, згідно з висновком/калькуляцією №142341 від 02.01.2020 вартість відновлювального ремонту становить 31463,20 грн, яку позивач, як страховик виплатив, ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням №545 від 10.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що у супереч вимогам законодавства позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу під час здійснення розрахунку суми страхового відшкодування, у зв'язку з чим, відповідач здійснив власний розрахунок суми страхового відшкодування та задовольнив вимогу позивача у розмірі 23048,74 грн.
На підставі викладеного відповідач зазначив, що останнім було в повному обсязі виконано свої зобов'язання, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.11.2019 між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А1 груп» (страхувальник) було укладено Договір №1901881 серія PKS, за умовами якого застраховано, автомобіль марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - пошкодження.
Як вбачається з відповіді Національної поліції України від 02.01.2020, 24.12.2019 у Київській обл, с. Гатне, по вул. Київська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.12.1. п.13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Згідно з постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 12.02.2020 у справі №369/457/20, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.
Позивач, на виконання умов Договору №1901881 серія PKS від 07.11.2019, на підставі страхового акту №142341 від 10.01.2020, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «А1 Груп» в розмірі 31463,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №545 від 10.01.2020.
Крім того на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності, ФОП Карета О.Є. було проведено оцінку матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля марки Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , за наслідками проведення якого, відповідно до Звіту №142341 від 23.10.2020, вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 28280,12 грн без ПДВ.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4772700 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Універсальна».
З наявного в матеріалах справи копії полісу №АК/6953214 вбачається що вказаний поліс обов'язкового страхування був чинний на момент скоєння ДТП (24.12.2019). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130000 грн, франшиза - 0 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором №1901881 серія PKS від 07.11.2019, перейшло право вимоги, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 груп», мало до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» із заявою про страхове відшкодування №04-463 від 13.02.2020 про виплату страхового відшкодування, проте відповідачем було прийнято рішення про часткове задоволення вимоги позивача у розмірі 23048,74 грн, які були сплачені останньому 28.02.2020.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначає, що ним як страховиком «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 було сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 23048,74 грн, що не заперечується позивачем.
Разом з тим, стосовно заперечень відповідача, щодо неврахування позивачем при здійснення розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Так, матеріалами справи підтверджується, що строк експлуатації автомобіля марки Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 на моменту настанні розглядуваної ДТП становить 8 років, що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви доказами, зокрема Звітом №142341 від 23.10.2020 з додатками, з яких вбачається, що строк експлуатації транспортного засобу перевищує 7 років. Так суд зазначає, що вказана обставина є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до п.7.39 Методики.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено власний контррозрахунок суми страхового відшкодування із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,48, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 31963,20 грн, а сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи склала 23048,74 грн, яку відповідачем було сплачено на рахунок позивача.
Утім суд не погоджується із наданим відповідачем розрахунком, у зв'язку з тим, що долучений до відзиву на позовну заяву Висновок №82858_о_п_ від 12.02.2020 не може вважатись допустимим доказом, оскільки не містить жодних відомостей стосовно особи яка її склала та не містить інформації на підставі яких саме вихідних даних її складено.
Окрім того, заперечення відповідача стосовно неврахування позивачем коефіцієнту фізичного зносу спростовуються наявним в матеріалах справи Звітом №142341 від 23.10.2020 ФОП Карета О.Є. на замовлення позивача, з якого вбачається урахування останнім коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, в той же час виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена у межах зазначеного звіту.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, суд зазначає, що оскільки відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, докази які надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог визнаються судом більш вірогідними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладений із Адвокатським бюро «Синюк і Партнери», Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надавання правової допомоги від 30.09.2020, Акт виконаних робіт від 30.09.2020, а також платіжне доручення №304 від 03.09.2020 на оплату послуг за цим договором на суму 5000 грн.
Також, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не заявлялось заяв чи клопотань про неспіврміність витрат позивача на професійну правову допомогу.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору та витати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9; ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування в розмірі 5231 (п'ять тисяч двісті тридцять одна) грн 38 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто дві) грн та 5000 (пять тисяч) грн витрат на професійну правову допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 25.01.2021.
Суддя Я.В. Маринченко