ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/16486/20
За позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»
про стягнення 40 731, 75 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 40 731, 75 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 610, 629, 692, 712 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №УП-2019 від 11.10.2020, в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
17.11.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16486/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Одночасно в ухвалі суд, у відповідності до ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, встановив відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення або визнання вимог позивача з посиланням на діюче законодавство та з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
16.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов до 23.12.2020, оскільки позивачем було направлено відповідачу два позови та відповідач має намір ознайомитися з матеріалами справи, щоб зрозуміти на яку заяву необхідно підготувати відзив, а тому наразі не має можливості надати відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 23.12.2020 (включно).
28.12.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2020.
29.12.2020 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в обґрунтування якої зазначено, що справа №910/16486/20 потребує детального розгляду по суті, оскільки спір між сторонами становить значний суспільний інтерес, оскільки відповідач є лідером постачальником паперу у сфері публічних закупівель. На думку відповідача розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження є недоцільним та позбавляє його можливості скористатися усіма процесуальними правами передбаченими ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення з підстав викладених в ухвалі суду.
19.01.2021 від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105475013715 вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 була отримана відповідачем - 02.12.2020, таким чином відповідач мав достатньо часу для визначення із позицією по суті позову та подати відзив у встановлений судом строк.
Як зазначено вище, ухвалою від 17.12.2020, суд продовжив строк відповідачу для подачі відзиву до 23.12.2020 включно.
Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У відповідності до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Тому, учасники провадження мають розуміти, що встановлені судом строки будуть застосовані.
Враховуючи той факт, що відповідачем подано відзив на позовну заяву поза межами встановленого судом процесуального строку, не наведено відповідних доказів причини пропуску встановленого строку та те, що суд ухвалою від 17.12.2020 вже продовжував строк відповідачу для подання відзиву, відтак поданий відзив №10/юр/21 від 18.01.2021 на позовну заяву суд залишає без розгляду та не надає оцінки, викладеним відповідачем обставинам.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.10.2019 між Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - учасник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № УП-2019 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити замовнику товар згідно ДК 021:2015-30190000-7 «Офісне устаткування та приладдя різне» (папір офісний формату А4) (далі - «товар»), а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити такий товар.
Ціна цього договору становить - 162 927, 00 грн, у тому числі ПДВ - 27 154, 50 грн (п.3.1. договору).
Відповідно до п.5.1. договору учасник зобов'язаний поставити товар у період: з моменту укладання договору про закупівлю товару по 31.10.2019.
У разі несвоєчасної поставки товару учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 25 % від вартості товару, з якого допущено прострочення (п.7.2.1. договору).
За умовами пункту 11.1 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань кожної із сторін.
Постачальником було поставлено товар на загальну суму 162 927, 00 грн відповідно до видаткової накладної № КІ-000070001 від 01.11.2019 на суму 162 927, 00 грн, що підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками товариств.
Позивач стверджує, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у строк встановлений п. 5.1 договору відповідно до якого учасник зобов'язаний поставити товар у період: з моменту укладання договору про закупівлю товару по 31.10.2019. Наведене стало підставою для застосування до останнього п. 7.2.1. договору: «у разі несвоєчасної поставки товару учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 25 % від вартості товару, з якого допущено прострочення.»
03.08.2020 між Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги боргу №2 відповідно до п.1.1. якого, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором про закупівлю товару за державні кошти № УП-2019 від 11.10.2019, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» ( далі - боржник ) за пунктом 1.4., підпунктом 7.2.1. пункту 7 основного договору у розмірі 40 731, 75 грн (сорок тисяч сімсот тридцять одна гривня сімдесят п'ять копійок).
Пунктами 4.1., 4.2. договору відступлення права вимоги передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, перехід права вимоги первісного кредитора до нового кредитора здійснюється в момент підписання договору.
Так, на думку позивача, оскільки товар відповідачем поставлено з пропущенням строку, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 40 731, 75 грн штрафу право на стягнення якого перейшло до нього за договором відступлення права вимоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № УП-2019 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 5.1. договору визначено, що учасник зобов'язаний поставити товар у період: з моменту укладання договору про закупівлю товару по 31.10.2019.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи містять видаткову накладну №КІ-00007001, відповідно до якої відповідач у порушення п. 5.1. договору (строк поставки до 31.10.2019), 01.11.2019 поставив товар на суму 162 927, 00 грн.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи що між Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги боргу, позивач набув права вимоги до відповідача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 40 731, 75 грн, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення 40 731, 75 грн підлягає задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів протилежного в порядку встановленому ГПК України, суду не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 40 731, 75 грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) на користь Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 21 А, ідентифікаційний код 433149918) 40 731 (сорок тисяч сімсот тридцять одна) грн 75 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань