ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/15662/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/15662/20
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця (Тверська), буд. 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код: 40081195)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "НЕРУДРЕСУРС" (вул. Сурікова, буд. 3, оф. 43, м. Київ, 03035)
Про стягнення 299350, 00 грн
Без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "НЕРУДРЕСУРС" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 299 350, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на неправильність відомостей, зазначених відповідачем в залізничні накладній №34482752 щодо маси вантажу, зданого до перевезення, наявні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафу у відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України в сумі 299 350, 00 грн.
06.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/15662/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суду відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: вул. Сурікова, буд. 3, оф. 43, м. Київ, 03035. Означена ухвала отримана уповноваженою особою відповідача за довіреністю 16.11.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476246047).
Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/15662/20 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
18.04.2020 зі станції відправлення Хайчнорин Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "НЕРУДРЕСУРС" (надалі - відповідач) відправлено вантаж - щебінь гранітний до станції призначення Городок-Львіський Львіської залізниці за накладною №34482752 у вагонах №55083802, 63543102, 63543151, 63543110, 63543128, 64515026, 64515000, 64244031, 64515141, 64515166, вантажоодержувач - ТОВ «ОЗОН». Відповідно до накладної №34482752 маса вантажу складає 700 000 кг, в тому числі у кожному з вище означених вагонах по 70 000 кг.
Акціонерне товариство Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - позивач) стверджує, що на станції Здолбунів Львівської залізниці при комісійному зважуванні 21.04.2020 та переважуванні 22.04.2020 здійснено перевірку всіх десятьох вагонів, на основі актів загальної форми №688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695, 696, 697, 8030, 8031, 8032, 8033, 8034, 8035, 8036, 8037, 8038, 8039 від 21.04.2020 (що також долучені до матеріалів справи) за результатами чого підтвердилось перевантаження більше накладної та вантажопідйомності в усіх десятьох вагонах, що є порушенням пункту 4.1. Глави 1 Додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху поїздів згідно ПТЕ р. 15 п.15.27. Вказане було зафіксоване у комерційному акті №350002/21 за формою ГУ-22 від 22.04.2020, що міститься в матеріалах справи.
Провізна плата за вагон згідно перевізного документа складає 5 987, 00 грн.
На підставі встановлених в комерційному акті №350002/21 від 22.04.2020 фактів навантаження означених вагонів понад норму, позивач у відповідності до ст. 122 Статут залізниць України нарахував відповідачу штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати згідно із статтею 118 Статут залізниць України за не правильно зазначену у накладній масу вантажу, що в сукупному розмірі становить 299 350, 00 грн.
Позивач стверджує, що 14.08.2020 ним було направлено на адресу відповідача претензію за №ДН-3-03/634 про сплату штрафу у визначеному розмірі, однак така претензія залишилась без відповіді.
У зв'язку з вище наведеним, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку штраф у розмірі 299 350, 00 грн та покласти судові витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Окрім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут).
У відповідності до п. 2 Статуту, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктом 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України. Зокрема, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
На підставі вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб договір перевезення вантажу на підставі складеної залізничної накладної, а відтак вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (стаття 129 Статуту).
Так, згідно комерційного акту №35000221 від 22.04.2020 складеного на станції Здолбунів Львівської залізниці при переважуванні вагонів виявлено факт невідповідності маси вантажу у вагонах згідно накладної №34482752. Зокрема в розділі Д вказаного акту зафіксовано факт наступного:
- у вагоні №55083802 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 20 700 кг;
- у вагоні №63543102 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 18 150 кг;
- у вагоні №63543151 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 23 750 кг;
- у вагоні №63543110 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 19 050 кг;
- у вагоні №63543128 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 16 850 кг;
- у вагоні №645415026 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 17 550 кг;
- у вагоні №64515000 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 17 300 кг;
- у вагоні №64244031 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 17 150 кг;
- у вагоні №64515141 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 17 750 кг;
- у вагоні №64515166 в дійсності виявлена маса вантажу більше проти документа та вантажопідйомності на 20 800 кг;
Окрім того, наявними в матеріалах справи Актами загальної форми №126 та 127 від 26.04.2020 встановлено, що з метою усунення перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, вантаж в кількості 199 150 кг відвантажено у вагони №65768806, 67916726, 59293753 на який оформлено досильний перевізний документ (накладна №38991311, що наявна в матеріалах справи), вагони відправлено для подальшого слідування до станції призначення.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 з подальшими змінами, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
При цьому, Господарський суд міста Києва враховує позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 23.11.2018р. по справі №916/2450/17, а саме щодо імперативності визначеного пунктом 10 Правил складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, щодо суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Судом встановлено, що комерційний акт №350002/21 від 22.04.2020 підписаний начальником станції Здолбунів Кіяшко В. Г, агент комерційний Акініна Н. І. , приймальник поїздів Мороз В. Ф. , з огляду на що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу.
Відповідач свої заперечення в частині вірності та дотримані норм законодавства при складенні вказаних актів до суду не надав, твердження позивача жодним чином на спростував, хоч і повідомлений про розгляд справи належним чином.
Відтак, суд дійшов висновку, що факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений належним чином комерційним актом та актами загальної форми, при цьому, доказів протилежного відповідачем у встановленому ГПК України порядку до суду не надано та твердження позивача не спростовано.
Як встановлено судом вище, зі змісту накладної № 344827852 вбачається, що провізна плата за вагон становить 5 987, 00 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу, нарахований відповідно до ст. 118 Статуту залізниць, становить суму 299 350, 00 грн грн.(5 987, 00 грн. х 5 = 29 935, 00 грн за один вагон та за 10 вагонів = 299 350, 00 грн.).
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 299 350, 00 грн дійшов висновку, що він є арифметично вірним, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «НЕРУДРЕСУРС» задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "НЕРУДРЕСУРС" (вул. Сурікова, буд. 3, оф. 43, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 42373181) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця (Тверська), буд. 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код: 40081195) 299 350 (двісті дев'яносто дев'ять триста п'ятдесят) грн - штрафу, а також 4 490 (чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн 70 коп - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких