ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/15277/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл"
про стягнення 120 000, 00 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" (далі - відповідач) про стягнення 120 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 судом відкрито провадження у справі № 910/15277/20, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив (якщо такий буде подано) - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 26.10.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.
Відзиву на позов відповідачем не подано.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джаз Ойл" (далі - орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, буд. 7А, приміщення 7, для використання під офіс.
Відповідно до п. 1.3 Договору приміщення належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 51002887, видане 28.12.2015.
Згідно з п. 2.1. розділу 2 Договору орендовані приміщення та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем за актом прийому передачі нежитлового приміщення і майна, в десятиденний термін з моменту укладення цього договору. Орендоване приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення і майна, в якому зазначається його технічний стан, встановлене в ньому обладнання, можливість нормального функціонування систем, комунікацій та інші відомості. Акт підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їхніми печатками та є невід'ємною частиною цього договору.
Строк оренди складає один рік з моменту прийняття орендарем орендованого приміщення за актом (п. 3.1 розділу 3 договору).
Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. розділу 4 Договору розмір орендної плати становить 120 000,00 грн з ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата за перший і останній місяць оренди (в якості гарантії своєчасних розрахунків і збереження орендованого приміщення) сплачується орендарем в момент підписання цього договору на поточний рахунок орендодавця. Починаючи з другого місяця оренди, щомісячна орендна плата сплачується орендарем до п'ятого числа поточного місяця в безготівковому вигляді на поточний рахунок орендодавця. Орендар відшкодовує орендодавцю наступні витрати, пов'язані з експлуатацією орендованого приміщення (житлово-комунальні послуги, плата за електроенергію, плата за воду, інтернет), які сплачуються орендарем до 25 числа місяця наступного за місяцем, в якому були використані комунальні послуги, відповідно до копій розрахункових документів, наданих постачальниками послуг орендодавцю: за утримання будинку та прибудинкової території пропорційно площі орендованого приміщення; за водопостачання згідно з показаннями лічильника; за електроенергію згідно з показаннями електролічильника.
Після закінчення строку оренди або у зв'язку з достроковим припиненням (розірванням) Договору Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю орендоване приміщення протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди, що оформлюється Актом прийому-здачі нежитлового приміщення і майна, та підписується представниками Сторін, в день закінчення строку оренди або в день дострокового припинення Договору за умови виконання Орендарем умов цього пункту щодо стану орендованого приміщення (п. 8.1 розділу 8 Договору).
Як встановлено пунктом 8.2 Договору протягом терміну, зазначеного в п. 8.1. даного Договору, Орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та підготувати його до передачі Орендодавцю.
У момент підписання акту прийому-здачі нежитлового приміщення і майна Орендар передає Орендодавцю ключі від приміщення, що повертається з оренди (п. 8.3 розділу 8 Договору).
Договір може бути розірваний за ініціативою Орендаря за умови попереднього письмового повідомлення Орендодавця за один місяць до такого розірвання. В разі розірвання договору з ініціативи Орендаря протягом 6 місяців з дати підписання договору, Орендар сплачу штраф на користь Орендодавця в розмірі 100% місячної орендної плати (п. 9.1 розділу 9 Договору).
Як встановлено п. 9.2 розділу 9 Договору Договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця при наявності заборгованої по орендній платі за один місяць оренди, використанні орендованого приміщення не за цільовим призначенням, у разі незгоди з новим розміром орендної плати. У такому разі Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в письмовому повідомленні Орендодавця за умови попереднього повідомлення Орендаря за один місяць до такого розірвання.
01.03.2019 між позивачем та відповідачем складено і підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення і майна до Договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2019, за яким позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, буд. 7А, приміщення 7, загальною площею 382,7 кв.м., внутрішні електронні та водні комунікації, побутову техніку.
В подальшому, 31.07.2019 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про розірвання договору оренди та погашення заборгованості № 31-07/19/1, в якому повідомлено про розірвання договору та наявність заборгованості у розмірі 243 743,14 грн.
Вказане повідомлення було вручено відповідачу 08.08.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.07.2019, накладною № 0216013777619 від 31.07.2019 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0216013777619.
18.10.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 18/10-1, в якому позивач просив підписати акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 268 від 31.08.2019 та акт прийому - передачі нежитлового приміщення і майна до Договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2019 від 01.09.2019 (про повернення Орендарем приміщення з оренди Орендодавцю (приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, буд. 7А, приміщення 7), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.10.2019, накладною № 0216013977588 від 21.10.2019.
Відповідачем отримано лист № 18/10-1-28.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0216013977588.
Як зазначає позивача, відповідач документи не повернув, грошові кошти у розмірі 120 000, 00 грн за користування приміщенням у серпні 2019 не сплатив.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму орендної плати за серпень 2019 у розмірі 120 000, 00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Матеріалами справи, фактичними обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2019, за умовами якого відповідачу передано позивачем в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, буд. 7А, приміщення 7, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення і майна від 01.03.2019.
Позивачем стверджується факт невиконання відповідачем умов договору в частині оплати орендної плати за актом здачі - приймання (надання послуг) від 31.08.2019 на суму 120 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи підтверджуючих доказів оплати відповідачем орендної плати за актом здачі - приймання (надання послуг) від 31.08.2019 на суму 120 000, 00 грн не містять, заперечень щодо заявлених позовних вимог, доказів виконання умов договору з боку відповідача не надано.
Таким чином, враховуючи порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині сплати орендної плати за серпень 2019 позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 120 000, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаз Ойл» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26 Д, оф. 1; ідентифікаційний код 41201266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 41/8, кв. 92; ідентифікаційний код 21697910) заборгованість у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 25.01.2021.
Суддя М.Є. Літвінова