вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2021 р. Справа№ 910/18211/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Дідиченко М.А.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 25.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 (повний текст ухвали складено 17.07.2020)
у справі № 910/18211/19 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
2) Міністерства фінансів України
3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання недійсним договорів,-
Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 провадження у справі № 910/18211/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", Міністерства фінансів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договорів закрито.
Закриваючи провадження, суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсним правочинів, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II Прикінцеві та перехідні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 10.08.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 8, 55, 64, 124 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 20, 163 Господарського Кодексу України) та процесуального права (ст.ст.4, 11, 12, 20, 194, 231, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України).
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції невірно застосував Закон України від 13.05.2020 № 590-ІХ. На думку апелянта, підлягали застосуванню норми Конституції України, як норми прямої дії.
Апелят вказує, що на стадії відкриття провадження та підготовчого провадження суд позбавлений можливості надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не мав повноважень закривати провадження у справі на вказаній стадії, а повинен був встановити під час розгляду справи по суті на підставі зібраних у справі доказів обставини щодо порушення прав та інтересів позивача за захистом, яких він звернувся, і лише за наслідками такого розгляду вирішувати питання щодо обраного способу захисту позивача
ОСОБА_1 зазначає, що закриття провадження у справі можливо з підстав встановлених статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, яка не містить таких підстав, як невірно обраний спосіб захисту порушеного права.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у своєму відзиві, наданому до суду 20.10.2020, зазначає, що ухвалу суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу слід залишити без змін. Крім того, відповідач-1 вказує, що Законом №590 запроваджено спеціальну (пряму) норму, якою встановлено, що обрання позивачем, як собою яка була учасником АТ КБ "Приватбанк", способу захисту своїх прав, який суперечить ч. 3 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для закриття провадження у справі, а не ухвалення рішення по суті спору про відмову в задоволенні позову. Отже, фактично законодавцем усунуто необхідність вирішення судом питання належності/ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав, оскільки ч. 3 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України визначає для колишнього учасника АТ КБ "Приватбанк", яким є позивач, один такий спосіб, а саме - відшкодування завданої шкоди в грошовому еквіваленті, а застосування колишнім учасником виведеного з ринку або ліквідованого банку будь-яких інших способів захисту своїх прав, які такий учасник або колишній учасник банку вважає порушеними, є підставою для закритгя провадження у справі, на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 справу №910/18211/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №910/18211/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 залишено без руху.
17.09.2020 представником ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію про сплату № 14026 від 17.09.2020 та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 21.10.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному та судді Суліма В.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги нову колегію суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М. Призначено розгляд апеляційної скарги на 18.11.2020.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 відкладено розгляд апеляційної на 14.12.2020.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 25.01.2021.
Явка представників сторін
Відповідач-3 у судове засідання, призначене на 25.01.2021, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача-3 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача-3.
Позиції учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі -АТ КБ "Приватбанк"), Міністерства фінансів України (далі - МФУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд / ФГВФО) про визнання недійсними з моменту укладення:
договору про придбання акцій від 20.12.2016, що укладений між АТ КБ "Приватбанк", від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію у АТ КБ "Приватбанк" Славкіної Марини Анатоліївни та позивачем, від імені якого діяла Уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ КБ "ПриватБанк" Шевченко Андрій Миколайович (далі - оспорюваний договір 1);
договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, що укладений між Державою Україна в особі МФУ та усіма особами, які станом на 21.12.2016, були власниками простих іменних акцій АТ КБ "Приватбанк", від імені яких діяла Уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ КБ "Приватбанк" Шевченко Андрій Миколайович в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ "Укргазбанк", в частині, що стосується прав та інтересів позивача (далі - оспорюваний договір 2, разом оспорювані договори).
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що договір про придбання акцій від 20.12.2016 та договір купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 порушують право власності позивача та публічний порядок, у зв'язку з чим, просив визнати вказані договори недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 провадження у справі № 910/18211/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", Міністерства фінансів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договорів закрито.
Закриваючи провадження, суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсним правочинів, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II Прикінцеві та перехідні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. У наведених статтях закріплені переліки способів захисту прав і законних інтересів. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У статті 231 Господарського процесуального кодексу України наведені загальні підстави для закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що законодавство наділяє суд можливістю здійснити процесуальну дію у вигляді закриття провадження у справі як в підготовчому засіданні в разі наявності підстав для цього, так і під час розгляду справи по суті.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №910/22947/17 та від 10.12.2019 у справі №921/520/18.
23.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ.
Зазначеним законом були внесені зміни до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а саме вказану статтю доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту: "3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".
Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
Отже, обов'язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин, визначених частинами 3, 4 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.
Суду необхідно встановити: 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи порушені права або інтереси позивача як учасника банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку.
Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач, звертаючись з вимогами про визнання недійсним договору про придбання акцій від 20.12.2016 та договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, обґрунтовував їх укладенням договорів поза волею та без його згоди, в примусовому порядку та з порушенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Колегія суддів встановила, що позивач у позовній заяві вказав, що він у спірних правовідносинах не виступає як учасник (акціонер) банку, а при укладенні спірних договорів було порушено вимоги статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення його права власності на кошти, розміщенні на поточних депозитних рахунках у АТ КБ "Приватбанк".
Тобто, позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку або з метою повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, розміщені на депозитних та поточних рахунках АТ КБ "Приватбанк".
А тому, для встановлення факту, чи є або був позивач учасником банку та чи були порушенні права позивача внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, суду першої інстанції необхідно було дослідити надані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору, відповідно до статті 209 Господарського процесуального кодексу України (на стадії розгляду справи по суті (параграф 3 глави 6 розділу 3 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі була проголошена на стадії підготовчого провадження, тоді як положеннями ст.ст. 177, 181, 182 Господарського процесуального кодексу України не передбачено дослідження та встановлення обставин справи під час підготовчого провадження.
Дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст. 209 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
Враховуючи, що в контексті конкретних обставин цієї справи суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-IX, яким передбачено закриття провадження у справі у зв'язку з невідповідністю способу захисту прав позивача, визначеному частинами 3, 4 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із завдань підготовчого провадження, встановлених ГПК України, та неможливістю дослідження обставин справи на даній стадії судового процесу, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції був позбавлений можливості надавати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому, за відсутності повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження наданих учасниками справи доказів та надання оцінки всім аргументам учасників справи, що здійснюється судом саме під час розгляду справи по суті, будь-які висновки суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності порушення права, за захистом якого звернувся позивач, а також належності та ефективності обраного ним способу захисту на стадії підготовчого провадження є передчасними.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, оскільки не з'ясував певної сукупності обставин для застосування до даних правовідносин сторін частин 3, 4 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №910/17630/19, від 07.10.2020 у справі №910/17541/19.
З огляду на вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що встановлені порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо закриття провадження у справі призвели до обмеження передбаченого статтею 129 Конституції України права учасника провадження на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення існуючого спору, порушення судом балансу дотримання суспільного та приватного інтересу та невідповідність дій суду меті законодавця у демократичному суспільстві, який надав особі право на судовий захист, визначивши при цьому чіткі та регламентовані законом підстави для його обмеження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд припустився порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема ч. ч. 3, 4 ст. 5 цього Кодексу та п. 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ, у зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у даній справі підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку із скасуванням ухвали про закриття провадження у справі з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/18211/19 скасувати.
3. Матеріали справи №910/18211/19 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 26.01.2021.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді М.А. Дідиченко
О.М. Коротун