ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2196/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання Молодов В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 15 жовтня 2020 року про закриття провадження ( Петров В.С. )
по справі №916/2196/20
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства „ДТЕК "Одеські електромережі"
про визнання недійсними акту про порушення, додатку № 1 до акту, акту-вимоги та протоколу засідання комісії,
господарський суд Одеської області, м. Одеса, суддя Петров В.С., повний текст складено 20.10.2020 року,
за участю представників сторін:
Від ОСОБА_1 - Сендик О.О. - за довіреністю;
Від АТ „ДТЕК "Одеські електромережі" - Михальченко Н.А. за довіреністю.
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Одесаобленерго" про:
- визнання недійсним акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р., складеного працівниками Акціонерного товариства "Одесаобленерго" в селі Петрове Біляївського району Одеської області відносно трансформаторної підстанції № 552, а також додатку 1 до акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 року та акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 року № 6011453 у зв'язку з підробленими в них підписами;
- визнання недійсним протоколу № 40 від 06.09.2018 р. засідання комісії з розгляду актів про порушення Біляївського РЕМ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на незаконність акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р., додатку № 1 до акту про порушення та акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 р. № 6011453, зважаючи на їх складення без законного представника споживача або самого споживача, а також з огляду на те, що проставлені в них підписи є підробленими. Крім того позивач вказує, що в акті не викладено докладно обставини порушення та відсутні вихідні дані, необхідні для визначення обсягу завданих збитків, у разі, якщо вони мали місце; вказано про відсутність будь-яких пошкоджень, про цілісність пломби; відсутні необхідні для розрахунку згідно з вимогами методики параметри; відсутнє доведення факту втручання в роботу приладу обліку. 06.09.2018 р. відбулось засідання комісії з розгляду Акту про порушення, згідно якого комісія Біляївського РЕМ оформила протокол № 40, яким встановлено "Провести перерахунок обсягу та вартості недоврахованої електроенергії по струму трансформаторів струму І-150А за шість місяців", при цьому всі доводи позивача про незаконність акту про порушення були проігноровані комісією.
Водночас, позивач звернув увагу суду, що з аналогічними позовними вимогами він звертався до Малиновського районного суду м. Одеси, за результатами чого було відкрито провадження по справі № 521/5700/20, однак при розгляді судом питання підсудності даної справи було встановлено, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому Малиновським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про закриття провадження у справі від 15.07.2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2020 провадження у справі №916/2196/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК "Одеські електромережі" про визнання недійсними акту про порушення, додатку № 1 до акту, акту-вимоги та протоколу засідання комісії закрито.
Постановляючи ухвалу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що складений працівниками АТ "Одесаобленерго" акт про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р. з додатком 1 до цього акту та акт-вимога щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 р. № 6011453, є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту їх складення та оформлення, які не встановлюють для споживача будь-яких обов'язків і не є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Оспорювані позивачем акт про порушення Правил та протокол засідання комісії РЕМ про розгляд вказаного акту можуть бути визнані як докази із наданням відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору, зокрема щодо стягнення нарахувань за необліковану електроенергію, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Тим більш оспорюваним протоколом № 40 від 06.09.2018 р. засідання комісії з розгляду актів про порушення Біляївського РЕМ лише зафіксовано хід засідання вказаної комісії, що не впливає на права та обов'язки позивача. Відтак, заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі.
Суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання недійсними акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р., додатку 1 до нього, акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 року № 6011453, а також протоколу № 40 від 06.09.2018 р., сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. З огляду на викладене, з посиланням постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі №522/12901/17-ц, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги у даній справі не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Посилаючись на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що спір за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК "Одеські електромережі" про визнання недійсними акту про порушення, додатку № 1 до акту, акту-вимоги та протоколу засідання комісії взагалі не підлягає вирішенню судом, тому провадження у даній справі підлягає закриттю.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.10.2020 року по справі 916/2196/20 в повному обсязі та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що здійснюючи відмову у судовому захисті, суд також посилається на справу №916/3016/19, однак, по-перше, в даній справі № 916/2196/20 Позивачем заявлено інший предмет спору, що не дає права закривати справу, а по-друге, твердження, що ОСОБА_1 не заперечував про порушення є неправдивим, оскільки в матеріалах справи №916/3016/19 немає жодного посилання на згоду з позовом ОСОБА_1 , також просить взяти до уваги, що у вказаних рішеннях були відсутні докази про підробку підписів в актах, тому вони не могли всебічно справедливо та законно відобразити справжність подій.
Також на переконання скаржника, помилковим є посилання суду на практику Верховного Суду, зокрема на висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №522/12901/17-ц, натомість у постанові по справі № 910/17955/17 від 14.01.2020 року Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про пopyшення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.
Скаржник стверджує, що замість об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд безпідставно закрив провадження, наголосивши, що складені акти не встановлюють для споживача будь-яких обов'язків і не є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Втім, саме згідно цих актів комісія Біляївського РЕМ склала протокол № 40 від 06 09.2018 року, яким ОСОБА_1 була пред'явлена сума 212809,50 грн. В даному випадку, на думку апелянта, суд суперечить собі та надає невірну правову оцінку діям з боку АТ «Одесаобленерго», оскільки ігнорує дії Відповідача , що мають кримінальні ознаки і це доведено доказами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2196/20, призначено розгляд справи на 19.01.2021 о 14-00 год.
Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.
21.12.2020 року від відповідача АТ „ДТЕК "Одеські електромережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що Господарським судом Одеської області прийнято законе й обґрунтоване рішення відповідно до норм процесуального права, натомість є помилковим посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 р. по справі №910/17955/17 та відсутні підстави для застосування її висновків, оскільки рішення комісії не є предметом розгляду даної справи ( позивач оскаржує саме протокол). Просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
05.01.2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що в оскаржуваних документах - Акті про порушення, Акті-вимозі, згідно яких АТ «Одесаобленерго» прийнято рішення про нарахування заборгованості за необліковану електроенергію, зафіксована неправдива інформація, що порушує права позивача. Відповідач здійснює маніпулювання правом, спотворює висновки Великої Палати Верховного суду , викладені в постанові від 14.01.2020 року у справі №910/17955/17. Суть та факти, що розглядаються у справах, однакові, оскільки рішення комісії приймається та закріплюється саме в протоколі. І саме протокол є носієм прийнятого рішення, інформації.
В судовому засіданні 19.01.2021 року представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, наполягав на її задоволенні. Представник АТ „ДТЕК "Одеські електромережі" проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія погоджується з висновками господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження, з огляду наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 20 ГПК України визначається предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, при цьому положення цієї статті господарський суд застосовує з урахуванням вимог ст. ст. 4,5 ГПК України щодо способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який має забезпечувати ефективність такого захисту.
Колегія суддів звертає увагу, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом, свої вимоги позивач обґрунтовував незаконністю акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р., додатку № 1 до акту про порушення та акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 р. № 6011453, оскільки вони складені без законного представника споживача або самого споживача, а проставлені в них підписи є підробленими. Крім того позивач вказував, що в акті не викладено докладно обставини порушення та відсутні вихідні дані, необхідні для визначення обсягу завданих збитків, у разі, якщо вони мали місце; вказано про відсутність будь-яких пошкоджень, про цілісність пломби; відсутні необхідні для розрахунку згідно з вимогами методики параметри; відсутнє доведення факту втручання в роботу приладу обліку.
З наведених підстав позивач вважає, що акт про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р., додаток 1 до нього та акт-вимога щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 року № 6011453, а також протокол № 40 від 06.09.2018 р. засідання комісії з розгляду актів про порушення Біляївського РЕМ підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Втім, судова колегія зазначає, що скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією не може розглядатися в судовому порядку як окрема вимога, а складений працівниками енергопостачальної організації акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Наведене стосується і додатку 1 до згаданого акту та акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 р. № 6011453.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що акт про порушення № 8005819 від 08.08.2018 та протокол № 40 від 06.09.2018 не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити донараховану вартість електричної енергії, що є різновидом претензії.
Складений відповідно до вимог вказаних вище ПКЕЕ відповідачем протокол є лише фіксацією заподіяних внаслідок необлікованого використання електроенергії збитків.
Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Таким чином, спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання недійсним протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕН та акту про порушення, акту вимоги не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Отже, заявлений в цій справі спір не підлягає судовому розгляду.
Оспорювані позивачем акт про порушення Правил та протокол засідання комісії РЕМ про розгляд вказаного акту можуть бути визнані як докази із наданням відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору, зокрема щодо стягнення нарахувань за необліковану електроенергію, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта, що в даному випадку було здійснено в межах розгляду справи №916/3016/19 за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 212 809,50 грн.
Судова колегія враховує, що встановлення таких обставин як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань на підставі оспорюваного акту про порушення ПРРЕЕ, розглянутого на засіданні комісії РЕМ відповідача, що оформлене протоколом № 40 було предметом дослідження під час розгляду господарським судом справи № 916/3016/19 за позовом АТ "Одесаобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію в сумі 212809,50 грн., нараховану саме на підставі вказаного акту про порушення та протоколу засідання комісії.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2020 р. у справі №916/3016/19, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р., позов АТ "Одесаобленерго" задоволено.
З постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 року у справі №916/3016/19 вбачається, що судом досліджувався акт про порушення Правил № 8005819 від 08.08.2018 року, та протокол № 40 від 06.09.2018, акт вимога та додаток до Акту, їм надано оцінку під час вирішення спору щодо стягнення нарахувань за необліковану електроенергію.
При цьому, апеляційний суд у згаданій постанові зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем в судовому порядку рішення або дій позивача щодо проведення перерахунку та вартості недоврахованої електроенергії у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимоги про визнання недійсним протоколу №40 від 06.09.2018р. засідання комісії з розгляду акта про порушення, акта про порушення №8005819 від 08.08.2018 та акта-вимоги №6011453 від 08.08.2018 не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №910/17955/17 колегія суддів відхиляє як помилкові, оскільки обставини справи, на яку посилається скаржник, відрізняються від цієї справи предметом позовів.
Зокрема у розглядуваній справі (916/2196/20) предметом позову є вимога про визнання недійсним протоколу комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018, додатку № 1 до акту про порушення № 8005819 від 08.08.2019, акту вимоги про дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 № 6011453.
Однак у справі №910/17955/17 позовною вимогою є визнання недійсним саме рішення комісії щодо розгляду акта про порушення, що у розглядуваній справі не заявлялося.
Отже відмінність предметів позовів, свідчить про неподібність правовідносин.
Натомість в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. №522/12901/17-ц, від 24.04.2019 у справі № 537/3664/1 висловлена позиція у подібних правовідносинах.
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення.
Судова колегія не приймає до уваги заяви свідків та висновок експерта, надані апелянтом до апеляційної скарги, оскільки наразі справа не розглядається по суті.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, висновками суду першої інстанції та мотивуванням, викладеним в постанові суду апеляційної інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернення до суду з аналогічною заявою у випадку наявності підстав для забезпечення позову відповідно до норм ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року у справі №916/2196/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями ст. ст. 129, 240, 270, 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року у справі №916/2196/20 про закриття провадження - залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписаний 25.01.2021 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська