20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/13296/20 пров. № А/857/12560/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Святецького В.В.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року (прийняту у м. Луцьку суддею Валюхом В.М.) про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/13296/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКМІ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОКМІ СЕРВІС» (далі -ТзОВ «БРОКМІ СЕРВІС», Товариство, позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.07.2020 № 57840 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;
- виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, оскільки невжиття таких заходів призведе до безпідставно зупиненої реєстрації податкових накладних.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що внаслідок безпідставного прийняття оскаржуваного рішення (при цьому, у рішення взагалі не вказано, у чому саме полягає порушення податкового законодавства з боку саме позивача, а наводяться лише припущення щодо можливого вірогідного порушення його контрагентом), починаючи з серпня 2020 року, зупинена реєстрація усіх без винятку податкових накладних, що тягне за собою негативні наслідки у господарській діяльності (погіршення ділової репутації перед контрагентами, відсутність розрахунків зі сторони контрагентів внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних та неможливості формування податкового кредиту). Обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки у разі продовження дії оскаржуваного рішення блокується господарська діяльність товариства. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки воно відповідає предмету позову, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті до закінчення розгляду справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року заяву ТзОВ «БРОКМІ СЕРВІС» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено до набрання законної сили рішенням суду в цій справі дію рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 28 липня 2020 року № 57840 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКМІ СЕРВІС» критеріям ризиковості платника податку.
Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржило Головне управління ДПС у Волинській області, яке вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно; крім того при постановленні цієї ухвали суд допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, а тому просило скасувати вказану ухвалу.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування позовної заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Необхідно зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, судове рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідає. Висновки суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на таке.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Оскаржене рішення відповідачем прийнято відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку № 1165).
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку № 1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
А пункт 5 Порядку № 1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Тобто, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою судом будь-яких доказів. Також суд не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
А вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Також колегія суддів зазначає, що внесення контролюючим органом платника податку до ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків. Включенням суб'єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Наведене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.03.2020 у справі № 240/3665/19 та постанові від 19.05.2020 у справі № 160/10287/19.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не довів необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв?язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні клопотання ТзОВ «БРОКМІ СЕРВІС» про забезпечення адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального права, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись статтями 229, 150, 151, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року про забезпечення позову у справі № 140/13296/20 скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКМІ СЕРВІС» про забезпечення позову у справі № 140/13296/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКМІ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Святецький
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 25 січня 2021 року.