25 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3988/20 пров. № А/857/13991/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року (суддя - Гавдик З.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 09.09.2020р.),
в адміністративній справі №380/3988/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області,
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0605276-1312-1323 від 25.04.2018 року та №270553-13 від 27.06.2017 року.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року відмовлено повністю в задоволенні позову.
З цим рішенням суду першої інстанції від 31.08.2020 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є передчасним, яке не ґрунтується на фактичних обставинах і матеріалах справи, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, не забезпечив право позивача на подання заперечення чи відповіді на відзив на позовну заяву, чим не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин у справі. Зазначає апелянт, що гаражі, підвали, господарські прибудови не мають житлової площі, а тому вони не є об'єктами оподаткування як об'єкти житлової нерухомості, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно збільшено на 25000 гривень на рік оскаржувані податкові вимоги. Вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не дотримано порядку обчислення суми податку, безпідставно збільшено на 25000 гривень на рік, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню. Крім цього, вважає апелянт передчасними твердження суду про те, що позивач не скористався своїм правом щодо звернення з заявою про проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомості, які належать йому на праві приватної власності, зазначаючи, що платник податку може звернутись до податкового органу для проведення звірки даних лише після вручення платнику податку податкового повідомлення-рішення. Оскільки до заявлення контролюючим органом позову до нього про стягнення податкового боргу (справа №380/203/20) на його адресу не надходило жодних належним чином завірених податкових повідомлень-рішень, позивач не знав про будь-які зобов'язання, нараховані відповідачем, а тому не міг скористатись своїм правом щодо звернення з заявою до відповідача про проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомості, які належать йому на праві приватної власності. Тому вважає нараховані суми неузгодженими, які не можуть бути податковим боргом. Також зазначає, що суд безпідставно не врахував його доводи про те, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, правовий режим якої передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, а державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності, відтак з урахуванням пільги на кожного з членів подружжя передбаченої пп.266.4.1. п.266.4 ст.266 ПКУ та з урахуванням того що власниками будинку є двоє осіб, то п.«ґ» пп.266.7.1. п.266.7 ст.266 ПКУ міг би бути застосований лише у випадку, якщо б площа житлових приміщень в будинку перевищувала 1000 м.кв..
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 31.08.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.09.2009 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 529,9 кв.м.: житлова площа 172,9 кв.м.; житловий будинок складається з 8-ми жилих кімнат, кухні, 2-х коридорів, 2-х санвузлів, 2-х туалетів, умивальні, душової, сауни, басейну, роздягальні, гардеробу, 6-ти вбудованих шаф, гаражу, котельні, насосної, підвалу, майстерні, кладової, тамбура, пральні, спортзалу, сушарки, 5-ти сходових кліток, 4-х балконів, лоджії (а.с. 13).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Львівської обласної ради “Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації” за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності ( НОМЕР_1 ) 18.09.2009 року, виданого виконавчим комітетом Жовківської міської ради, зареєстровано об'єкт, а саме: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
27.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №270553-13, згідно якого ОСОБА_1 визначена загальна сума податкового зобов'язання у розмірі 25564,84 грн. за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік (а.с. 32).
25.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №0605276-1312-1323, згідно якого ОСОБА_1 визначена загальна сума податкового зобов'язання у розмірі 25655,84 грн. за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (а.с. 33).
20.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській ОСОБА_1 виставлена податкова вимога форми «Ф» №20051-17 про сплату податкового боргу станом на 19.02.2018 року, який становить 25564,84 грн. (а.с.34).
Позивач, вважаючи протиправними винесені щодо нього податкові повідомлення-рішення №270553-13, №0605276-1312-1323, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України).
Об'єктом оподаткування згідно пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.1 ст.266 ПК України).
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.1 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п.266.4.1 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно п.п.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: - об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; - об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Згідно п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно п.п.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України, податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом ОСОБА_1 як власнику об'єкта оподаткування - житлового будинку загальною площею 529,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, сформовано податкові повідомлення-рішення від №0605276-1312-1323 від 25.04.2018 року та №270553-13 від 27.06.2017 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 51220,68 грн..
3 матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, загальною площею 529,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно із свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 2016-2017 роки перебував у приватній власності ОСОБА_1 , частка власності - 1/1, а тому відповідачем із застосуванням ст.266 ПК України, винесено правомірно оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо зазначеного об'єкту житлової нерухомості.
Також колегією суддів перевірено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по об'єкту оподаткування, який належить ОСОБА_1 : будинок загальною площею 529,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , і встановлено правильність визначення розміру податкових зобов'язань згідно спірних ППР від 27.06.2017 року і 25.04.2018 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 27.06.2017 року форми “Ф” №270553-13 на суму 25564,84 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 року форми “Ф” №0605276-1312-1323 на суму 25655,84 грн. винесені контролюючим органом правомірно, а тому відсутні підстави для їх скасування.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що гаражі, підвали, господарські прибудови не мають житлової площі, а тому вони не є об'єктами оподаткування як об'єкти житлової нерухомості, оскільки вказані об'єкти в комплексі відносяться до одного об'єкта житлової нерухомості та є цілісним видом одного нерухомого майна, відомості про загальну площу якого вносяться до реєстру прав власності на нерухоме майно. Вказане підтверджується і підпунктом «ґ» п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, у якому законодавець передбачив, що за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку). Тобто, площа житлової нерухомості не виокремлюється на підвиди, а узагальнюється в один об'єкт.
Судом відхиляються доводи позивача (апелянта), що він не скористався своїм правом на звернення з заявою про проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомості, які належать йому на праві приватної власності, оскільки до заявлення контролюючим органом позову до нього про стягнення податкового боргу (справа №380/203/20) на його адресу не надходило жодних належним чином завірених податкових повідомлень-рішень.
Так, відповідно до приписів п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України, платники податку мають право звернутися до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Таким правом позивач не скористався, покликаючись, що не проживає за адресою, куди надсилались податкові повідомлення-рішення.
Проте, п.70.7 ст.70 ПК України унормовано, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя і власниками будинку є двоє осіб, тому п.«ґ» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ не міг бути застосований, то такі доводи судом апеляційної інстанції відхиляються з урахуванням того, що відповідно до даних про реєстрацію права власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що приєднані до матеріалів справи, лише на ім'я позивача на праві приватної власності зареєстровано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , часткою 1/1, загальною площею 529,9 кв.м.. Отже, власником житлового будинку був позивач, а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами власниками об'єктів житлової нерухомості йому нараховано правомірно.
У своїх доводах позивач (апелянт) покликається й на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незабезпечення права позивача на подання заперечення чи відповіді на відзив на позовну заяву.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції було проведено в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ухвали суду від 29.05.2020 року.
Статтею 261 КАС України визначено особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме те, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частини перша та друга вказаної статті).
Відповідно до ч.2 ст.12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що інститут розгляду справ у спрощеному позовному проваджені запроваджений з метою невідкладного розгляду справи у скорочені строки на виконання завдання адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Отже, відносно доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, як-то не незабезпечення права на подання відповіді на відзив на позовну заяву та порушення об'єктивного розгляду справи, то такі доводи апеляційної скарги являються безпідставними, оскільки колегією суддів апеляційного суду встановлено, що судом першої інстанції правомірно проведено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, згідно приписів статей 257-262 КАС України, судом всебічно з'ясовано обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, враховано предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, та винесено обґрунтоване судове рішення по суті позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року в адміністративній справі №380/3988/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин