25 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1728/19 пров. № СК-857/1573/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Онишкевича Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Скільським І.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач) щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою професійної працездатності 100%, а саме наявністю першої групи інвалідності, причиною якої являється захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язати МВС України виплатити вказану у розмірі 421000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову МВС України у прийнятті рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі висновку Управління МВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2019 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850) та зобов'язано МВС України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи з 29.05.2017, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у період проходження служби в органах внутрішніх справ, згідно висновку Управління МВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2019 відповідно до Порядку №850. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, МВС України подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано п.4 Порядку №850, яким передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Таким чином, оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, у відповідача відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Разом з тим, п.14 Порядку №850, який застосував до спірних правовідносин суд першої інстанції, регламентує відносини сторін під час первинного призначення та виплати одноразової грошової допомоги та ніяким чином не регулює відносини щодо повторного призначення такої допомоги. Крім того, розгляд заяви ОСОБА_2 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зав'язку із встановленням першої групи інвалідності можливий виключно лише після надходження документів від ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області, як передбачено Порядком №850.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, є пенсіонером МВС України, що підтверджується пенсійним посвідченням №7223 від 29.10.2002, посвідченням № НОМЕР_1 від 22.01.2003, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням від 20.12.200.
15.11.2002 за результатами первинного обстеження МСЕК позивачу встановлено 60% втрати працездатності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та виплачено 28.02.2003 страхову суму в розмірі 18721,44 грн згідно довідки ПАТ «НАСК «Оранта» №03-01/19 від 10.01.2018.
Згідно Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №5146-5642 від 17.07.2013 щодо ОСОБА_1 встановлено основний діагноз, а саме : аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма, субклінічний гіпотиреоз. Цукровий діабет, II тип, середнього ступіню тяжкості, ст.субкомпенсації пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
26.06.2017 за результатами повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено I групу інвалідності з 29.05.2017, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0790220 від 26.06.2017.
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0023812 від 26.06.2017 позивачу встановлено 100% втрати працездатності.
23.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з вперше отриманою першою групою інвалідності та встановленням 100% втрати працездатності, за результатами розгляду якої листом №Г-72/05/108/29-2017 від 12.02.2018 Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області йому було відмовлено у виплаті такої допомоги.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 по справі №809/299/18, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області щодо прийняття рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленої листом №Г-72/105/108/29-2017 від 12.02.2018. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області щодо неподання до МВС України документів, передбачених пунктом 8 Порядку №850 та висновку щодо виплати грошової допомоги стосовно ОСОБА_1 та зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС в Івано-Франківській області направити до МВС України документи позивача з висновком щодо виплати грошової допомоги для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до цього Порядку.
На виконання вказаного рішення від 16.04.2018 Ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області листом №850/108/01/29-2018 від 03.09.2018 направлено Департаменту фінансово-облікової політики МВС України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , на 22 аркушах, в тому числі й висновок ЛК УМВС України в Івано-Франківській області.
Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №15/2-3371 від 12.09.2018 повернув ліквідаційній комісії УМВС України в Івано-Франківській області без прийняття рішення матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . У зазначеному листі відповідач вказав, що сплив двох років з дати первинного огляду МСЕК, за умовами п.4 Порядку №850, не дає ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 по справі №0940/2003/18, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо не прийняття рішення за матеріалами на призначення одноразової грошової допомоги згідно поданої заяви (рапорта) від 23.01.2018 та зобов'язано МВС України розглянути матеріали про призначення такої допомоги згідно поданої заяви від 23.01.2018 та прийняти за результатами розгляду рішення відповідно до Порядку №850.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, подані позивачем документи для призначення одноразової грошової надіслані разом із висновком УМВС України в Івано-Франківській області про призначення одноразової грошової допомоги до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, для затвердженням директором, проте у затвердженні такого висновку Департаментом було відмовлено.
У листі №379/108/01/29-2019 від 24.07.2019 УМВС України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України розглянуто матеріали з питань призначення одноразової грошової допомоги та прийнято рішення про відмову у її виплаті. Додатково вказано, що 15.11.2002 при первинному огляді МСЕК позивачу було встановлено 2-гу групу інвалідності, у зв'язку з чим НАСК «Оранта» виплачено страхову суму. Встановлення позивачу першої групи інвалідності при повторному огляді відбулося 26.06.2017, тобто в період понад два роки від дати первинного огляду. Оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, згідно з Порядком МВС не має правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням першої групи інвалідності.
Не погодившись з рішенням МВС України щодо відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи, поверненні висновку та матеріалів на виплату допомоги до Управління МВС України в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії МВС України стосовно відмови у прийнятті рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі висновку УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2019 відповідно до Порядку №850 вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням позивачу першої групи інвалідності, в розмірі 421 000,00 грн, суд першої інстанції вказав, що у даному випадку, втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання МВС України повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності з 29.05.2017, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ не відновить порушених прав позивача та у подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст.23 Закону України «Про міліцію» (тут і надалі - Закон №565-XII від 20.12.1990, який втратив чинність на підставі Закону №580-VIII від 02.07.2015 «Про національну поліцію») та Порядком №850.
Частиною шостою статті 23 Закону №565-XII передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
Разом з тим, за змістом п.15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом другим пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі : 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п.4 Порядку №850).
Відповідно до п.7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи : заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги (п.8 Порядку №850).
МВС України в місячний строк після надходження зазначених у п.8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених п.14 цього Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).
Колегія суддів звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при первинному огляді МСЕК позивачу з 15.11.2002 встановлено 2 групу інвалідності, натомість при повторному огляді МСЕК з 29.05.2017, встановлено 1 групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності.
Таким чином, з дати первинного огляду МСЕК позивача до повторного огляду пройшло більше двох років. Вказаний факт і слугував підставою для відмови у прийнятті рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу на підставі висновку УМВС України в Івано-Франківській області, надісланого до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.
У той же час, суд звертає увагу на те, що безпосередньо Законом №565-XII, не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.
Вказана норма не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.02.2018 по справі №808/1866/16, від 01.08.2018 по справі №750/5060/17, від 18.10.2018 по справі №369/13187/17, від 28.02.2019 по справі №816/1699/18, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при розгляді даної справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, відмовивши з підстав, передбачених п.4 Порядку №850.
Одночасно, суд також наголошує на тому, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких особі може бути відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, визначено у п.14 Порядку №850.
Так, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку, учинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом), подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Разом з тим, підстав, з яких відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги, вищевказана норма не містить.
Право на отримання грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності не обмежено у часі, ключовим моментом у цьому є лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між установленою інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.
Правильним є також висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, так як в даному випадку, втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання МВС України повторно розглянути заяву та документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в період проходженням служби в органах внутрішніх справ не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року по справі №300/1728/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. В. Онишкевич