Справа № 206/142/21
Провадження № 3/206/145/21
25 січня 2021 року суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Маштак К.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого продавцем магазину «Tehno case», ФОП « ОСОБА_2 », який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020), -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.11.2020, 14.11.2020 о 09 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_1 здійснював прийом відвідувачів у торгівельному закладі «Tehno case», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 43д, чим порушив п.п. 11 п. 14 постанови КМУ № 641 від 22.07.2020, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними та відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Аналізуючи відомості, викладені в протоколі, та додані до протоколу матеріали, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020) виходячи з наступного.
Статтею 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020) передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2020 р. №1100 пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029, № 67, ст. 2168, № 71, ст. 2271, № 72, ст. 2288, № 74, ст. 2339, № 78, ст. 2511, № 79, ст. 2560, № 85, ст. 2742, № 87, ст. 2792), виключено на підставі постанови КМУ від 11.11.2020 №1100.
Отже, на момент складання протоколу відносно ОСОБА_1 , відсутнє правопорушення сформульоване як порушення ним підпункту 11 п. 14 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року, оскільки зазначений пункт норамативно-правового акту, який був підставою для складання вищезазначеного адміністративного протоколу, виключено.
Таким чином дії інкриміновані ОСОБА_1 не утворюють складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020).
Відповідно до КУпАП, якщо дії особи не є такими, що могли б розцінюватися як правопорушення, то відсутня і сама подія адміністративного правопорушення. Склад правопорушення, це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, при цьому відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Окрім цього, склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020), з урахуванням бланкетної норми, визначає спеціального суб'єкта - суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 працює продавцем магазину «Tehno case», ФОП « ОСОБА_2 ». Самостійно господарську діяльність як ФОП він не здійснює.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 вчинив відповідні дії як фізична особа, який працює по найму. Таким чином, об'єктивна сторона складу правопорушення не розкрита та не доведена.
Відтак, ОСОБА_1 є лише найманим працівником, а не безпосереднім суб'єктом господарської діяльності, який би здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020) працівник магазину не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Жоден доданий до протоколу про адміністративне правопорушення доказ не містить відомостей про те, що магазин приймав відвідувачів і така обставина визнається судом недоведеною.
Додана до матеріалів справи фототаблиця не може слугувати належним доказом, оскільки взагалі не несе в собі будь-якої інформації стосовно правопорушення. Фото не містить ані дати, ані часу її створення.
Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що КУпАП не передбачає відповідальності за готування чи замах на вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, в протоколі не зазначено дані свідків, які б підтвердили факт вчинення протиправних дій ОСОБА_1 .
Також, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу (пояснення свідків, пояснення відвідувачів кіоску, фото-, відеозаписів), які би підтвердили факт перебування відвідувачів у магазині.
Крім того, не містять матеріали справи чеків або квитанцій про здійснення продажу товару з магазину, таким чином доказів, що магазин був відкритий саме для реалізації товарів, які знаходяться в асортименті та заборонені постановою КМУ для продажу, суду не надано.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, під час розгляду адміністративної справи, яка була складена відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020) не знайшли своє підтвердження обставини, які були викладені в протоколі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що останній вчинив правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що провадження по справі підлягає закриттю та адміністративне стягнення не накладається, судовий збір не стягується, оскільки за вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні про справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 43-3, 247, 277, 278, 283, 284 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого продавцем магазину «Tehno case», ФОП « ОСОБА_2 », який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП (в редакції від 14.11.2020) - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін, чи зміні постанови.
Суддя К.С. Маштак